Справа № 545/2644/25
Провадження № 2/545/1715/25
25.09.2025 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді: Стрюк Л.І.,
за участю секретаря: Гаврися В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26.02.2021 між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200328881, згідно з умовами якого відповідач отримала 23600 грн, на строк 731 день. 25.07.2024 між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір про відступлення прав вимоги №GL1N42620/1. Відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №200328881 від 26.02.2021. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка становить 22415,75грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 17532,04 грн; заборгованість за відсотками - 0,51 грн; заборгованість за комісією - 4883,20грн.
Враховуючи вищенаведене, просив стягнути з відповідача на користь «ФК «Кредит-Капітал» вищезазначену суму заборгованості за кредитним договором, суму сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач відзив на позов не надав.
У судове засідання представник позивача не з'явився, попередньо надавши клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала. Згідно з п. 2 ч.7, ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається такою, що повідомлена належним чином.
За таких обставин, за згодою представника позивача, проводиться заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 26.02.2021 між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200328881, згідно з умовами якого відповідач отримала 23600грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Згідно договору про використання електронного підпису №200328881 від 26.02.2021 сторони уклали цей договір про використання електронного підпису при укладанні кредитного договору №200328881 від 26.02.2021, та дійшли згоди, що підписання документів, визначених в п.1.4 договору, буде здійснюватися сторони шляхом використання ЕП, із використанням технології, визначеної в п.3.1 цього договору (а.с 18).
Згідно п. 1 Договору, строк кредиту 731 день (з 26.02.2021 по 26.02.2023); ставка по кредиту (на строкову частину основного боргу) 0,01% річних; ставка по кредиту (на прострочену частину основного боргу) 0,00001% річних; разова комісі, без ПДВ 0,00грн; плата за пропущення платежів першого пропуску 350грн, другого (підряд) пропуску 350грн, третього (підряд) пропуску 400 грн, четвертого (підряд) та кожного наступного пропуску 400грн; щомісячна комісія, без ПДВ 941,64грн (а.с.11-12).
У п. 6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
До моменту підписання кредитного договору позичальнику надається: можливість вивчити умови такого договору, включаючи усі його суттєві умови (у т.ч. які встановлюють детальний розрахунок сукупної вартості кредиту), вивчити ці правила, а також час та можливість прийняти зважене рішення щодо укладення договору кредиту.
Договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в результаті чого, відповідно до положень п.п.1,5,7 ч.11 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору виникають цивільні права та обов'язки. Договір укладається відповідно до вимог п. 6 ч.11 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір про видачу кредиту в електронній формі, та його підписання сторонами накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі згідно ст.5 ЗУ «Про електронну комерцію».
Укладаючи кредитний договір відповідач та АТ «Банк Форвард» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно умов кредитного договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування коштів за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.
25.07.2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір про відступлення прав вимоги № №GL1N42620/1. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №200328881 від 26.02.2021 року, що укладений між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 (а.с.35-37).
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №GL1N42620/1 від 26.02.2021 сума заборгованості відповідача становить 22415,75грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 17532,04грн; заборгованість за відсотками - 0,51 грн; заборгованість за комісією - 4883,20грн (а.с.38).
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 25.07.2024 за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором №200328881 від 26.02.2021 в розмірі 22415,75грн, з яких: 17531,04грн - заборгованість за тілом кредиту; 0,51грн - заборгованість за відсотками; 4883,20грн - заборгованість за комісією (а.с.19).
Відповідачу було надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих. № 23718667 від 09.06.2025 (а.с.40).
Заборгованість в добровільному порядку не погашена.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: «Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом».
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
ОСОБА_1 своїх зобов'язань вчасно не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується відповідними довідками про розрахунок заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, відповідачем були порушені умови договорів щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договорами платежів, що призвело до невиконання взятих на себе зобов'язань.
Зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання, стосовно умов повернення кредитів, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, заборгованості за відсотками.
Щодо посилань позивача про стягнення заборгованості за нарахованою комісією за надання кредиту № 200328881 від 26.02.2021 в розмірі 4883,20 грн слід зазначити таке.
Частинами 1,3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» - 10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статі 12 Закону.
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування»
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, супутня послуга фінансової установи, визначена як обслуговування простроченої заборгованості по сплаті комісії за видачу кредитної заборгованості (або кредиту), має надаватися клієнту банку безоплатно.
Отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту № 200328881 від 26.02.2021 в розмірі 4883,20 грн слід відмовити.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача 17532,55 грн заборгованості за тілом кредиту та відсотків; в іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.
Щодо стягнення на користь відповідача понесених на витрат на правову допомогу.
Судом встановлено, що 25.04.2024 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» укладений договір №36 про надання правової допомоги (а.с.57-59).
Відповідно до договору про надання правової допомоги №0206 від 02.06.2025, детального опису та акту про підтвердження факту надання правової допомоги від 09.06.2025, адвокатським об'єднанням «Апологет» виконано ряд послуг за даним договором, на суму в розмірі 7 000грн. (а.с.43-45).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Необхідно зауважити, що ч. 6 ст.137 ЦПК України передбачає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, суд бере до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги від 02.06.2025, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи.
Так, детальним описом наданих послуг до акту про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатським об'єднанням від 09.06.2025 визначено, що правнича допомога полягала в усній консультації, ознайомленні з матеріалами справи, погодженні правової позиції, складанні позовної заяви, поданні заяви до суду, на загальну суму 7 000грн. Також суд враховує малозначність справи, її типовий характер та розгляд у спрощеному позовному провадженні з викликом осіб, які у судове засідання не з'явилися та надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та визначити їх у розмірі 3 000 грн.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України - пропорційно до задоволених вимог.
Так, позивач звернувся з позовом на загальну суму 22415,75грн; позов задоволений на суму 17532,55грн (78,21%). При пред'явленні позову позивач сплатив 2 422,40 грн судового збору.
Отже, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме судовий збір в розмірі - 1 894,56 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 2346,30грн, всього 4240,86.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,280-282,352 ЦПК України , суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: 79029, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, м. Львів, ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «Креді Агрі Коль») заборгованість за договором кредиту №200328881 від 26.02.2021 в розмірі 17532,55грн та 4240,86грн судового збору, а всього 21773,41грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: Л. І. Стрюк