Справа № 545/1939/25
Провадження № 2/545/1373/25
"02" жовтня 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Цибізової С.А.,
з участю секретаря - Делії Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтава в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи тим, що відповідач є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 . Проте відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати за спожиті послуги з електричної енергії, внаслідок чого за період з 01.12.2023 по 01.04.2025 утворилася заборгованість у розмірі 9552,44 грн.
Просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 9552,44 грн та судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, попередньо надавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала. Проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Згідно з п. 2 ч.7, ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином.
За змістом ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За таких обставин, за згодою представника позивача, проводиться заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 09.09.2019 року є власником 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09.09.2019 (а.с.15).
ОСОБА_1 як співвласник будинку за адресою: АДРЕСА_1 є споживачами послуг електропостачання, що надаються позивачем за вказаною адресою.
Розглядаючи питання щодо наявності між сторонами правовідносин з користування електричною енергією та зобов'язання відповідача оплатити отримані послуги, суд виходить з наступного.
Як передбачено п. 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Як встановлено судом, за адресою належного відповідачу будинку позивачем надаються послуги постачання електричної енергії.
Факт споживання відповідачами електричної енергії підтверджується повідомленням Полтавської об'єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» від 21.04.2025 №1446/3623 про споживання електричної енергії, особовий рахунок НОМЕР_1 (а.с.17).
На підставі викладеного судом встановлено, що фактичним споживанням електричної енергії відповідача згідно п. 13 XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» підтверджується приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору).
Згідно з вимогами ст. ст. 64, 67 ЖК України наймачі зобов'язані вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, у строки встановлені чинним законодавством, а повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем житла майнову відповідальність.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 365 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Отже, у розумінні вимог статей 360, 322, частини другої статті 317 ЦК України саме на власника покладається відповідальність щодо утримання майна, незалежно від його місцезнаходження, та відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно зі статтею 162 ЖК України, плата за комунальні послуги, у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до статті 525 ЦІК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від умов договору не допускається.
Статтею 543 ЦК України зазначено, що у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково, або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому, законодавством. Виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до п. 62 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних, побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за-показами загального розрахункового засобу обліку, в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг, само собою, не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними (правовий висновок ВСУ, викладений у постанові від 20.04.2016 у справі N? 6-2951 цс15).
Відповідно до п.6, 13 ч.1 ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач, при цьому індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Отже, з наявних матеріалів справи вбачсається, що відповідач як співвласник будинку є споживачем комунальних послуг в розумінні ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до розрахунку за спожиту енергію та її оплату з 01.12.2023 по 01.04.2025 заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість становить 9 651,12 грн (а.с.7).
Оскільки відповідач покладені на нього як на споживача обов'язки належним чином не виконував, за отримані послуги не сплачував, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними в судовому порядку та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання щодо розподілу судового збору суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за спожитий природний газ сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Отже, відповідно до положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76, 141, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України,
Позов задовольнити в повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (адреса: м. Полтава, вул. Панянка, буд. 65Б, на рахунок зі спеціальним режимом використання р/р № НОМЕР_3 відкритий у філії АТ «Ощадбанк», МФО 331467, ЄДРПОУ 42223804) заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 9 552 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 44 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (адреса: м. Полтава, вул. Панянка, буд. 65Б, на поточний рахунок № НОМЕР_4 в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749, ЄДРПОУ 42223804) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: С. А. Цибізова