Дата документу 24.09.2025Справа № 554/12513/25
Провадження № 3/554/1770/2025
«24» вересня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - судді Сметаніної А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в Полтавській області ДПП (адреса: 38751, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2в) у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи - невідоме, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий,
- за ч.5 ст. 126 КУпАП,
12 серпня 2025 року о 02.45 годині в м. Полтава, вул. Харківське Шосе, 67 км, ОСОБА_1 керував ТЗ Audi A6, д/н НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким ТЗ, чим порушив ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», Постанову КМУ №340 від 08.05.1993 р та п.2.1.а ПДР України. Правопорушення вчинене повторно, 01.12.2024 року ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
В судове засідання, призначене на 26.08.2025 року на 10.00 ОСОБА_1 не з'явився, з невідомих суду причин. Судове засідання було відкладено на 24.09.2025 на 09.00 годин.
12.09.2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Харук О.С. надійшло клопотання про відкладення судового засідання з метою ознайомлення з матеріалами справи, які просить перевести в електронну форму та надати доступ до електронної справи.
17.09.2025 року від представника надійшло повторне клопотання про ознайомлення з матеріалами електронної справи, оскільки отримавши доступ до матеріалів електронної справи, до неї не долучено жодних документів.
Разом з тим, доступ до матеріалів електронної справи адвокату було надано, всі документи переведені в електронну форму та приєднанні до матеріалів електронної справи, окрім відео з бодікамер поліцейських, яке містить великий обсяг, через що не надалось можливим його приєднати до матеріалів електронної справи.
В судове засідання, призначене на 24.09.2025 року на 09.00 ні ОСОБА_1 , ні його адвокат не з'явились, конверт разом з судовою повісткою, направлений за адресою місця проживання ОСОБА_1 , зазначеною в протоколі повернувся на адресу суду з відміткою поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання». Жодних заяв чи клопотань ні від ОСОБА_1 , ні від його адвоката до суду не надходило.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов'язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 знав про складення протоколу про адміністративне правопорушення, а отже й про судове провадження відносно нього, однак ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, будучи обізнаним про дату, час та місце розгляду справи відносно нього в суді, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань не направляв, а отже не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов'язки, в зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 251 КупАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №420317 від 12.08.2025 року; карткою обліку адміністративного правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №565684 від 01.12.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 та ч.2 ст. 126 КУпАП; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5458202 від 12.08.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121-3 КУпАП; довідкою УПП в Полтавській області від 12.08.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 22.03.2011 року отримав посвідчення водія категорій В, С1, С; довідкою УПП в Полтавській області від 12.08.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 01.12.2024 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП; відеозаписами події.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №565684 від 01.12.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122 та ч.2 ст.126 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №54458202 від 12.08.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн.
Із сукупності наданих до справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 22.03.2011 року отримав посвідчення водія категорій В, С1, С та 20.10.2016 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік. В подальшому посвідчення водія, з урахуванням вимог ПОЛОЖЕННЯ про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 № 340, не відновляв.
Таким чином, у діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, згідно якої передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати транспортними засобами.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самими правопорушником, такі і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Крім того, відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на характер вчиненого правопорушення та суспільну небезпечність вчиненого, а також той факт, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати транспортними засобами є грубим порушенням та має підвищену суспільну небезпеку, враховуючи особу правопорушника, інші обставини в справі, вважаю за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції статті, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.
Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2025 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3 028 грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 33, 40-1, ч.5 ст. 126, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -
Визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.
Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок в дохід держави (отримувач: ГУК Полтавської області/ 21081300; код ЄДРПОУ: 37959255; Банк отримувача: Казначейство України «ЕАП»;номер рахунок (IBAN): UA048999980313050149000016001; код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягувач - УПП в Полтавській області ДПП (Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2в).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106. Стягувач - ТУ ДСА України у Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ - 26304855).
Строк пред'явлення постанови до виконання до 24 грудня 2025 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Шевченківського районного
суду міста Полтави: Аліна Сметаніна