Дата документу 29.09.2025Справа № 554/7765/25
Провадження № 2/554/3601/2025
29 вересня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Михайлової І.М.,
за участі секретаря судового засідання Васюти А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «Алекскредит», інтереси якого представляє Попов Є.В., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 3800065 від 29.07.2020 року у розмірі 20730 грн та судових витрат у виді судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.07.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір - договір про надання кредиту № 3800065, шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов п.1.3 Договору ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 3000 грн, перерахувавши кошти на картковий рахунок, наданий ОСОБА_1 , а саме: № НОМЕР_1 , номер операції: НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» про прийняття до виконання платіжної інструкції відповідно до умов договору № 41346335 про переказ коштів від 18.10.2017 року. Платіж був виконаний 29.07.2020 року. Відповідно до п.1.5 Договору, позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф). При повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом з 29.07.2020 року до 28.08.2020 року (включно) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,36%. Згідно із п.1.7.3 договору, при використанні загальних умов кредитування процентні ставки складають: у базовий період з 29.07.2020 року по 29.08.2020 року - 1,7% за один день користування кредитом, у спеціальний період з 29.08.2020 року по 24.02.2021 року - 3% за один день користування кредитом. Однак, кредитні зобов'язання за Договором ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв'язку з цим на час пред'явлення позову утворилася заборгованість у розмірі 20730 грн, з них 3000 грн - сума кредиту, 17730 грн - нараховані проценти за користування кредитом. Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 23.06.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
25.06.2025 року відповідач ОСОБА_1 надіслав відзив на позовну заяву, в якому визнав, що дійсно, у липні 2020 року ним оформлено кредит на суму 3000 грн, проте позовні вимоги у розмірі 20730 грн є непропорційною сумою, не підтвердженою позивачем конкретним графіком платежів та належними доказами. Строк дії договору закінчився 24.02.2021 року, довічного нарахування відсотків не передбачено, максимальна неустойка згідно із п.5.3.2 договору не може перевищувати 1500 грн. Графік платежів позивачем не надано, дані про штрафи, пеню, погашення, надсилання повідомлень про борг також не надано позивачем, відтак вважав позовні вимоги недоведеними. Зазначив, що умови кредитного договору є дискримінаційними, такими, що порушують права споживача, зокрема право фотографувати, передавати дані третім особам, списувати кошти без погодження. Просив застосувати до спірних правовідносин ч.4 ст.267 ЦК України та відмовити у позові через пропуск строку позовної давності.
17.09.2025 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, у якій ТОВ «Алекскредит» заперечував проти тверджень відповідача, оскільки укладаючи договір про надання кредиту № 3800065 від 29.07.2020 року, ОСОБА_1 повністю розумів його умови, погоджувався з ними і зобов'язувався неухильно їх дотримуватися їх, виконувати взяті на себе зобов'язання. Відповідачу нараховані відсотки за користування кредитними коштами за період з 29.07.2020 року до 24.02.2021 року в розмірі 17730 грн, що підтверджено відповідним щоденним розрахунком у матеріалах справи, наданим представником позивача. Представник позивача вважає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і не залежить від суб'єктного складу правовідносин. Пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану. Відтак, строк позовної давності не сплив, а відповідач вводить суд в оману. Крім того, позивачем додано до позову щоденний розрахунок процентів за користування кредитом, що кореспондує графіку платежів, зазначеного у спірному кредитному договорі. Заяви відповідача про дискримінаційні умови кредитного договору вважав безпідставними, оскільки відповідач погодився на умови кредитного договору та підтвердив ознайомлення із усіма умовами згідно із Законом України «Про захист прав споживачів».
До суду представник позивача не з'явився, розгляд справи просив проводити без участі представника ТОВ «Алекскредит».
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, надіслані на адресу відповідача рекомендовані листи з копією ухвали про відкриття провадження у справі, судовими повістками про виклик до суду, ОСОБА_1 не було вручено, а поштові відправлення повернуто з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.24-25, 32-33). Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд судом цивільної справи, учасником якої він є.
Відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду відзив на позов, у якому заперечував проти позову, просив застосувати до спірних правовідносин ч.4 ст.267 ЦК України та відмовити у позові через пропуск строку позовної давності.
Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 29.07.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір - договір про надання кредиту № 3800065, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов п.1.3 Договору ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 3000 грн, перерахувавши кошти на картковий рахунок, наданий ОСОБА_1 , а саме: № НОМЕР_1 , номер операції: НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» про прийняття до виконання платіжної інструкції відповідно до умов договору № 41346335 про переказ коштів від 18.10.2017 року.
Платіж виконаний 29.07.2020 року.
Відповідно до п.1.5 Договору, позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф).
При повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом з 29.07.2020 року до 28.08.2020 року (включно) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,36%.
Згідно із п.1.7.3 договору, при використанні загальних умов кредитування процентні ставки складають: у базовий період з 29.07.2020 року по 29.08.2020 року - 1,7% за один день користування кредитом, у спеціальний період з 29.08.2020 року по 24.02.2021 року - 3% за один день користування кредитом.
Згідно із п. 1.8 договору загальна вартість кредиту - це основна сума кредиту та витрати позичальника за кредитом, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до п.7.2 договору, уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з цим договором та правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись своїх обов'язків та виконувати їх.
Відповідно до п.7.9 договору, сторони погодили, що договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на Сайті Кредитодавця http://alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання позичальником цього договору відбувається шляхом акцептування ним Оферти (пропозиції укласти електронний Договір), яка відповідно до п. 2.30. Правил містить усі істотні умови Договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) Позичальника щодо включення до цього Договору інформації щодо кредитного посередника, прізвища, ім'я, по батькові Позичальника, типу Кредиту, мети отримання Кредиту, порядку та умови надання Кредиту, Основної суми кредиту, Кінцевої дати виконання Договору. Акцептування Оферти здійснюється шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 2.13. Правил).
Згідно із п.7.12 договору у якості підтвердження підписання договору (вчинення електронного правочину), надання кредиту позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регламентуються порядок надання паперових копій електронних документів (за необхідності) та інші аспекти виконання вимог ч. 11 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Екземпляр Договору може бути наданий кредитодавцем позичальнику у паперовому вигляді у порядку, передбаченому Розділом 13 Правил.
29.07.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 узгоджено пропозицію укласти договір (оферту) щодо надання кредиту № 3800065.
Однак, кредитні зобов'язання за договором ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 30.04.2025 року заборгованість відповідача за договором про надання кредиту № 3800065 від 29.07.2020 року становить 20730 грн, з них 3000 грн - сума кредиту, 17730 грн - нараховані проценти за користування кредитом.
Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У п.п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови: використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19 дійшов такого висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено.
А у постанові Верховного Суду у справі від 07.10.2020 №127/33824/19 наголосив, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позичальником та ТОВ не був би укладений.
Таким чином, підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором - це: отримання певного набору літер та/або цифр за допомогою смс-повідомлення на фінансовий номер позичальника, прив'язаний до банківської картки, реєстрація в особистому кабінеті з допомогою логіна та пароля на сайті продавця товарів/надавача послуг, отримання електронного листа на електронну пошту позичальника, за допомогою якого підтверджується реєстрація в особистому кабінеті шляхом здійснення входу на вебсайт продавця/надавача. Вчинення таких дій з ідентифікацією особи позичальника за ПІБ, фінансовим номером телефону, прив'язаним до банківської картки, та e-mail вказують на укладення електронного договору, підписаного електронним підписом одноразового ідентифікатора.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 року в справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із ч.1 ст.12 Ц ПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.2 ст.76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Як вбачається із ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач не заперечує факт укладення ним договору про надання кредиту № 3800065 від 29.07.2020 року та отримання кредитних коштів у розмірі 3000 грн від ТОВ «Алекскредит».
Факт укладення договору про надання кредиту № 3800065 від 29.07.2020 року та перерахування кредитних коштів відповідачу в розмірі 3000 грн також підтверджено матеріалами справи.
Недійсним або неукладеним вказаний договір та його окремі положення не визнавався.
Водночас, відповідач заперечує правомірність нарахування відсотків у розмірі 17730 грн, вважаючи, що максимальна неустойка згідно із п.5.3.2 договору не може перевищувати 1500 грн, довічного нарахування відсотків не передбачено, строк дії договору закінчився 24.02.2021 року.
Також відповідач зауважив, що умови кредитного договору є дискримінаційними, такими, що порушують права споживача, зокрема право фотографувати, передавати дані третім особам, списувати кошти без погодження.
Вказані доводи не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідач підписав зазначений кредитний договір, чим погодився із його умовами.
Згідно із п.1.6 договору розрахунок зобов'язань (п. 2.18. Правил) позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту (п. 2.28. Правил) та Процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів у Договорі визначає окремі розрахунки Зобов'язань за Лояльними (покращеними) умовами кредитування (п. 2.25. Правил) та за Загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил).
У порядку п.1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:
1.7.1 У випадку використання Кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п'ять) календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов'язань (п. 2.12. Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 6,80% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту.
У випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 29.07.2020 року до 28.08.2020 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,36% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 4 224,00 грн., у тому числі Основна сума кредиту 3 000,00 грн., Проценти за користування кредитом 1 224,00 грн.
При використанні позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають:
в Базовий період з 29.07.2020 року до 28.08.2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил);
в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 29.08.2020 року до 24.02.2021 року (включно) - 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил).
Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 4 535,40 грн.
Із графіку платежів (додаток № 1 до договору) та (щоденного) розрахунку заборгованості, наданого позивачем, убачається що ОСОБА_1 нараховувалися відсотки за користування кредитним коштами згідно загальних умов кредитування визначених договором. За період з 29.07.2020 року по 28.08.2020 року нараховувалися проценти щодня за ставкою 1,7%, а з 29.08.2025 по 24.02.2021 року - за ставкою 3 % за один день користування кредитом. Загальна сума відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами становить 17730 грн.
Розмір заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував належними та допустимими доказами, власного розрахунку не надав.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на 30.04.2025 року сума заборгованості відповідача за договором про надання кредиту № 3800065 від 29.07.2020 року становить 20730 грн, з них 3000 грн - сума кредиту, 17730 грн - нараховані проценти за користування кредитом.
Як свідчить щоденний розрахунок заборгованості за вказаним договором, з 29.07.2020 року по 24.02.2020 року нарахування процентів поза межами строку кредитування не здійснювалося.
Отже, у порушення норм закону та умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, кредит у визначений договором строк не повернув.
Щодо доводів відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, слід зазначити таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256, 257 ЦК України).
Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому, термін дії карантину неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 235/2025 від 15.04.2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 07.08.2025 року, Указ Президента України від 14.07.2025 року № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено до 05.11.2025 року.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (у редакції від 08.11.2023 року) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Законом України від 14.05.2025 року № № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025 року.
Ураховуючи, що строк виконання кредитних зобов'язань відповідача сплинув 24.02.2021 року, однак у цей період тривав термін дії карантину (до 30.06.2023 року), відповідно строк перебігу позовної давності продовжувався на строк дії карантину, а також у зв'язку із введенням воєнного стану на території України перебіг строку позовної давності зупинявся, у задоволенні клопотання відповідача про застосування загального строку позовної давності до спірних кредитних правовідносин слід відмовити.
З огляду на викладене, позов ТОВ «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 3800065 від 29.07.2020 року у розмірі 20730 грн підлягає задоволенню, та з відповідача ОСОБА_1 стягується заборгованість за договором про надання кредиту № 3800065 від 29.07.2020 року у розмірі 20730 грн, з яких: 3000 грн - сума кредиту, 17730 грн - нараховані проценти за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 259, 263-265, 277-279, ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за договором про надання кредиту № 3800065 від 29.07.2020 року у розмірі 20730 грн, з яких: 3000 грн - сума кредиту, 17730 грн - нараховані проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», код ЄДРПОУ 41346335, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, пр. Леоніда Каденюка, 23;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 03 жовтня 2025 року.
Суддя І.М. Михайлова