Провадження № 3/537/1731/2025
Справа № 537/5198/25
24.09.2025 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука в складі головуючої судді Мурашової Наталі Валентинівни, за участі секретаря Дьяченко В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду адміністративний матеріал, який надійшов з Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №399984, складеним 09 серпня 2025 року старшим інспектором СПДН ВП Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Зигаленком А.В. «09.08.2025 року о 10:55 год. за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме ображав лайкою та погрожував фізичною розправою, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю». Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Проте ОСОБА_1 не звертався із заявою про відкладення розгляду справи, не повідомив суду причини неявки, не надав заперечень проти протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення, передбачена ст.173-2 КУпАП не відноситься до категорії справ, при розгляді якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою. Тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд встановив наступне.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відомості, які зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення деталізовано в пункті 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України №1376 від 06.11.2015 року (далі Інструкція).
В ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, відповідно до вимог ст.ст. 251, 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 року, у протоколі про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, повинні бути чітко зазначені суть адміністративного правопорушення (яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол), нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та відомості необхідні для вирішення справи, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення.
Наведені вимоги законодавства не дотримані при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №399984 від 09.08.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
За змістом норми ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
В ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
- економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, є дії насильницького характеру щодо членів сім'ї, наявність наслідків, зокрема у вигляді шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка заподіяна.
Згідно ст.269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
В протоколі не зазначена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, а саме не зазначено відомості, що ОСОБА_1 умисно вчинив будь-які діяння (дії або бездіяльність) психологічного, фізичного, економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода здоров'ю ОСОБА_2 .
Відсутні відомості та допустимі докази того, що від вчинення дій ОСОБА_1 настали наслідки у вигляді шкоди здоров'ю ОСОБА_2 .
Психологічне насильство в частині висловлювання нецензурної лайки буде мати місце тоді, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Сам лише факт висловлювання, зокрема, нецензурною лайкою не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Системний аналіз законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
В обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП подано протокол про адміністративне правопорушення; протокол прийняття заяви ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 09.08.2025 року, письмові пояснення ОСОБА_2 ; письмові пояснення неповнолітньої ОСОБА_3 ; письмові пояснення ОСОБА_1 , форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №589883.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною ОСОБА_2 відбується спір з приводу поділу майна подружжя після розлучення.
Суд зазначає, що спір, який відбувається між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення.
Сам ОСОБА_1 заперечував в письмових поясненнях, що вчинив домашнє насильство до своєї колишньої дружини та дитини. Будь-яких інших доказів з незалежних джерел на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2020 (справа №545/744/19), встановлений факт сварок і непорозумінь між подружжями на побутовому рівні свідчить про наявність конфлікту між колишнім подружжям та не підтверджує факт вчинення особою домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
З огляду на викладене, суд вважає, що зміст протоколу не містить об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Зі змісту ст.62 Конституції України вбачається, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява F 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява F 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
З огляду на наведене, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Тому суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП України, суд
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Мурашова Наталя Валентинівна