Провадження № 3/537/1730/2025
Справа № 537/5197/25
24.09.2025 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука в складі головуючої судді Мурашової Наталі Валентинівни, за участі секретаря Дьяченко В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду адміністративний матеріал, який надійшов з Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №399985, складеним 09 серпня 2025 року старшим інспектором СПДН ВП Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Зигаленком А.В. «09.08.2025 року о 10:55 год. за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_2 психологічного характеру у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , чим завдав шкоди психологічному здоров'ю останньої, а саме сильного хвилювання та страху». Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.173-2 КУпАП. Потерпілою зазначена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Проте ОСОБА_1 не звертався із заявою про відкладення розгляду справи, не повідомив суду причини неявки, не надав заперечень проти протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення, передбачена ст.173-2 КУпАП не відноситься до категорії справ, при розгляді якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою. Тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд встановив наступне.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відомості, які зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення деталізовано в пункті 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України №1376 від 06.11.2015 року (далі Інструкція).
В ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, відповідно до вимог ст.ст. 251, 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 року, у протоколі про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, повинні бути чітко зазначені суть адміністративного правопорушення (яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол), нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та відомості необхідні для вирішення справи, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення.
Наведені вимоги законодавства не дотримані при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №399985 від 09.08.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП.
За змістом норми ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
За змістом норми ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
В ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» установлено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
- економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, є дії насильницького характеру щодо членів сім'ї, наявність наслідків, зокрема у вигляді шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка могла бути заподіяна чи заподіяна.
Згідно ст.269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №399985 від 09.08.2025 року ОСОБА_1 притягається до відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_2 у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .
В протоколі не зазначена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення за ч.2 ст.173-2 КУпАП, а саме не зазначено відомості, що ОСОБА_1 умисно вчинив будь-які діяння (дії або бездіяльність) психологічного характеру відносно неповнолітньої ОСОБА_3 .
З досліджених в судовому засіданні доказів не вбачається факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно неповнолітньої дитини. Установлено, що між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною ОСОБА_2 відбувся спір з приводу поділу майна подружжя, який дружина мала бажання вирішувати в суді. ОСОБА_1 в поданих суду письмових поясненнях заперечував, що вчиняв щодо своєї дружини в присутності дитини домашнє насильство. Суду не подано доказів х інших незадежних джерел щодо вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства за обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення (наприклад висновок експерта про спричинені тілесні ушкодження чи шкоду психічному здоров'ю потерпілої, показання сусідів, які могли стати свідками, тощо).
При цьому, образливі висловлювання в межах спору про поділ майна подружжя, який склався між колишніми чоловіком та дружиною, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю неповнолітній ОСОБА_3 , не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.
З огляду на зазначене, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Зі змісту ст.62 Конституції України вбачається, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява F 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява F 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
З огляду на наведене, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Тому суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП України, суд
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Мурашова Наталя Валентинівна