02 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10502/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Молодецький Р.І., розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Позивач Військова частина НОМЕР_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 завдану шкоду державі у розмірі 11 186 938,16 грн (одинадцять мільйонів сто вісімдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень 16 копійок).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом з доказами поважності причин пропуску строку; витягу з ЄДР від 18.01.24, на підставі якого видано довіреність у порядку передоручення від 05.11.2024 на ім'я ОСОБА_2 , або іншого внутрішньо організаційного акту на підтвердження повноважень Немченко Юлії Сергіївни брати участь у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 440/10502/25 оскільки спір не є публічно-правовим, а виник внаслідок завдання матеріальної шкоди, він не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов таких висновків.
У частині першій статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства названо справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з частинами першою, четвертою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, наведеними правовими нормами прямо передбачено, що військова служба є публічною службою, а тому відповідач у період здійснення ним повноважень, пов'язаних з виконанням завдань і функцій військовослужбовця, перебував на посаді, що відноситься до публічної служби.
Як убачається з матеріалів справи, на обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_1 , 10.01.2023 за кермом належного військовій частині НОМЕР_1 автофургоном броньованим IFDS DT6 4.2L V6 став винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобіль отримав механічні пошкодження внаслідок чого завдану шкоду державі у розмірі 11 186 938,16 грн .
Отже, спірні правовідносини пов'язані з проходженням ОСОБА_1 публічної служби. Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 03 жовтня 2019 року № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-IX).
Пунктами 4, 5 статті 1 цього Закону визначено, що:
матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
За змістом приписів статті 3 цього Закону, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Отже, у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Понад те, у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Таким чином, обсяг повноважень суду при розв'язанні таких спорів не закінчується дослідженням правильності розрахунку суми завданої шкоди, адже в першу чергу суд зобов'язаний перевірити наявність причино-наслідкового зв'язку між діями військовослужбовця, вчиненими під час перебування на посаді публічної служби, та заподіяною шкодою.
Підсумовуючи це слідує висновок, що такі спори підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Такий правовий підхід сформований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 11-892апп18, від 12 грудня 2018 року у справі № 14-481цс18, від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18 (при розгляді спорів за позовами, зокрема, але не виключно, військових частин до фізичних осіб-військовослужбовців, які проходили військову службу, про стягнення матеріальної шкоди) і неодноразово застосований Верховним Судом при розгляді справ цієї категорії, серед іншого, у справах № 620/1720/20, № 580/4611/21, № 320/7204/21 та ін.
Таким чином відсутні правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 440/10502/25.
Керуючись статтями 240, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Клопотання представника ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.І. Молодецький