Справа № 420/2357/21
03 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П. розглянувши в письмовому провадженні заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі №420/2357/21 -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії №ЮО105772 від 11.01.2021р., виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.04.2019 р. пенсії з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах та на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії №ЮО105772 від 11.01.2021р., виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням раніше проведених виплат
Ухвалою від 29.08.2025 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, змінено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі № 420/2357/21. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 нараховану доплату до пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.05.2021 року в сумі 165387,63 грн.
До суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заяви зазначено, що відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, зокрема, про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 6 та 37 Закону №1404 органи державної виконавчої служби повертають стягувачу виконавчі документи щодо зобов'язання відповідача здійснити певні виплати на користь стягувача у зв'язку зі зміною способу виконання рішення на стягнення. Водночас, стягувачі після зміни способу виконання рішення, самостійно звертаються до суду та отримують новий виконавчий документ по тій же справі про стягнення коштів з державних органів. Тобто, фактично, у стягувача перебувають два виконавчі листи (зобов'язального характеру та щодо стягнення коштів). Як наслідок, до органів Державної казначейської служби України від стягувачів почали надходити одночасно по одній справі такі документи, як виконавчий лист зобов'язального характеру разом з ухвалою суду про зміну способу і порядку виконання судового рішення та виконавчий лист про стягнення коштів, який виданий на дану ухвалу суду. Видача судами стягувачу двох виконавчих листів та подальше їх пред'явлення до органів Казначейства може призвести до подвійного виконання вищевказаних судових рішень та збитків Державного бюджету України.
Частиною 3 ст. 374 КАС України встановлено, що суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Судове засідання призначено на 26.09.2025 року о 10:00 год.
До судового засідання сторони не з'явились, були повідомлені належним чином та своєчасно.
Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України заява розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи в частині визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі №420/2357/21, суд дійшов висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Так, рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили, до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч.4статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Таким законом є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, а частиною 3 цієї ж статті передбачено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ст.18 Закону «Про виконавче провадження»)
Стаття 3 Закону «Про виконавче провадження» визначає, на підставі яких виконавчих документів підлягають примусовому виконанню рішення:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
3-1) спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот, що генерується за допомогою програмно-технічних засобів Реєстру аграрних нот виключно для звернення стягнення за аграрною нотою;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню (ч.1 ст. 374 КАС України).
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст.374 КАС України).
Отже, наведені вище положення передбачають можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявні обставини, які виключають можливість його примусового виконання.
При цьому відповідно до правової позиції, викладеної у поставі Верховного Суду від 15 листопада 2020 року у справі № 752/2391/17, наведені в статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можливо поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:
- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);
- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;
- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;
- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;
- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;
- пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
26.10.2021 року Одеським окружним адміністративним судом позивачу видані виконавчі листи у справі №420/2357/21.
Вказані виконавчі листи видані з метою забезпечення примусового виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року, що набрало законної сили.
Ухвалою від 29.08.2025 року змінено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року у справі № 420/2357/21.
Надаючи оцінку доводам заявника стосовно того, що у стягувачів перебувають одночасно по одній справі два виконавчі листи про стягнення коштів з державного органу, як виконавчий лист зобов'язального характеру разом з ухвалою суду про зміну способу і порядку виконання судового рішення та виконавчий лист про стягнення коштів, який виданий на дану ухвалу суду, а також що видача судами стягувачу двох виконавчих листів та подальше їх пред'явлення до органів Казначейства може призвести до подвійного виконання вищевказаних судових рішень та збитків Державного бюджету України, варто зазначити наступне.
Відповідно до положень КАС України виконавчий лист видається виключно на рішення суду. Так, ухвала суду є самостійним виконавчим документом, однак лише у випадках, прямо передбачених КАС України.
Щодо ухвали про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення КАС України такого застереження не містить, а відтак вона не є виконавчим документом та не може бути підставою для видачі окремого виконавчого листа.
При цьому суд звертає увагу, що Одеським окружним адміністративним судом виконавчий лист на виконання ухвали суду від 29.08.2025 року у справі №420/2357/21 не видавався, а чинні положення КАС України не містять правових підстав для його видачі в майбутньому.
Таким чином, в даному випадку можливість подвійного виконання рішення суду в даній справі виключається.
Визначаючись щодо наявності підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у даній справі суд зазначає, що виконавчий лист в адміністративній справі №420/2357/21 був виданий з метою забезпечення примусового виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року, що набрало законної сили.
Суд зауважує, що неможливість виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 року у справі № 420/2357/21, у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних призначень на виплату нарахованої позивачу суми пенсійних виплат, не може бути самостійною та достатньою матеріально-правовою чи процесуально-правовою підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення, суд дійшов висновку, що заяву представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в адміністративній справі №420/2357/21 необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі №420/2357/21 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.