Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2236/25
Провадження № 2/935/771/25
02 жовтня 2025 року м.Коростишів
Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Рибнікова М.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», третя особа: Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна,
До Коростишівського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», третя особа: Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.
Відповідно до поданої позовної заяви, позивач ОСОБА_1 просить суд скасувати обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, зареєстроване на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Коростишівського районного управління юстиції від 14 червня 2013 року у межах виконавчого провадження № 38489190, стягував - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», особа, майно якої обтяжується ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження в Державному реєстрі речових прав 1363400 від 19 червня 2013 року. Скасувати обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, зареєстроване на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Коростишівського районного управління юстиції від 14 червня 2013 року у межах виконавчого провадження № 38489546, стягував - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», особа, майно якої обтяжується ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження в Державному реєстрі речових прав 1363590 від 19 червня 2013 року.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 447- 1 ЦПК України,сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Отже, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 і 20 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 1 і 2 постанови від 3 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, вимоги сторони виконавчого провадження про звільнення майна з-під арешту розглядається в порядку, передбаченому для розгляду скарг на дії виконавця. Інші особи, які не є учасниками виконавчого провадження та є власниками або володільцями майна, можуть заявити свої вимоги про звільнення майна з-під арешту в порядку позовного провадження.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, в рамках якого державним виконавцем в порядку виконання рішення суду про стягнення боргу було накладено арешт на нерухоме майно, а тому законом для боржника встановлений інший порядок захисту його майнових прав як сторони виконавчого провадження шляхом оскарження дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Зазначений висновок підтверджується також позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у якій зазначено, що, установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду, суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є обґрунтованими, оскільки арешт накладено на майно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Аналогічний за змістом висновок було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19, а також постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 544/394/18, від 29 липня 2020 року у справі № 161/3171/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 204/2494/20, від 04 листопада 2020 року у справі № 520/7100/19, від 20 січня 2021 року у справі № 157/298/19 тощо.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, в даному випадку між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби.
Позивач, пред'являючи вимоги до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», третя особа: Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, посилався на те, що арешт було накладено державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 38489190, та пов'язаний із стягненням боргу.
30.09.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, та в рамках якого державним виконавцем не здійснено певних дій чи допущена бездіяльність, чим порушені права боржника, як власника арештованого майна (коштів), то після ухвалення рішення по суті спору, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно за правилами Розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судовий рішень", який визначає порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця в ході виконання рішень, у формі звернення до суду зі скаргою, тоді як ОСОБА_1 пред'явив позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, у зв'язку з цим не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому належить дійти висновку, що позовна заява на предмет судового контролю за діями/бездіяльністю державного виконавця при виконанні судового рішення в іншій цивільній справі, не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачають іншу форму звернення та порядок вирішення, що є підставою для відмови у відкритті провадження у даній справі.
Таким чином, підстави для розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», третя особа: Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, відсутні, а тому у відкритті провадженні необхідно відмовити.
Керуючись ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справ за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», третя особа: Коростишівський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.
Роз'яснити позивачу право звернутися до суду зі скаргою у порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України.
Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неї документами надіслати позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області.
Суддя М.М. Рибнікова