Справа № 278/1398/24
19 червня 2025 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, про встановлення факту проживання з батьком, припинення сплати аліментів, звільнення від сплати боргу, зміну способу стягнення аліментів та про стягнення аліментів,-
Позивач, від імені якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду із вище вказаною позовною заявою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач перебували в шлюбі, мають трьох спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до рішення Житомирського районного суду Житомирської області по справі №278/280/23, шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвано; постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки (заробітку) доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.01.2023 і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно рішення Житомирського районного суду по справі 278/3837/23, визначено місце проживання 2 дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з матір'ю.
Щодо старшого сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то оскільки він досяг чотирнадцятирічного віку, відтак має право самостійно визначати власне місце проживання, тому з 1 червня 2023 року син проживає з батьком, який безпосередньо його утримує, забезпечує усім необхідним для життя і навчання самостійно.
Однак, у виконавчому провадженні №72042278 при виконанні виконавчого листа виконавчому листу №278/280/23 від 15.06.2023, станом на березень 2024 року у боржника (позивача) виникла заборгованість у сумі 38738,27 грн.
З моменту відкриття виконавчого провадження боржник сплачував заборгованість на користь відповідачки на утримання 2 дітей, однак, оскільки старший син проживає з ним і фактично повністю ним матеріально забезпечується, то виникла заборгованість по аліментам в цій частині на користь відповідачки.
Ухвалою суду від 04.04.2024 року було відкрите провадження у справі за правилами загального провадження.
Відповідач скористалась своїм правом та скерувала до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що вона не заперечує проти позовних вимог, викладених у позовній заяві, в частині вимог, що стосуються самого спору, в той же час заперечувала щодо розміру судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи.
Відповідач просила розгляд справи проводити у її відсутність (а.с.64).
Від представника Служби у справах дітей Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність (а.с.32, 66).
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.04.2024 року було задоволено клопотання представника позивача про допит свідків.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є цивільною дружиною позивача, повідомила, що ОСОБА_1 проживає з батьком наразі, він приїхав на канікули і залишився на постійне проживання; дитина не спілкується з матір'ю близько року.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка є матір'ю позивача, повідомила, що її онук наразі проживає з сином з червня 2023 року, як закінчив 7 класів; відповідач залишала ОСОБА_9 з малими дітьми; онук не спілкується зі своєю матір'ю (відповідачем) протягом 6 місяців.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 , син позивача, підтримав думку представника позивача, просив задовольнити позовні вимоги; повідомив, що з початку літа 2023 року проживає з батьком, вирішив сам, оскільки у мами погані умови проживання, а батько забезпечує його в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі №278/280/23 від 29.03.2023 розірвано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 02.01.2019 року Виконавчим комітетом Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (актовий запис № 1); стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки (заробітку) доходу, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.01.2023 року, і до досягнення дітьми повноліття (а.с.6-7).
Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.8).
Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.9).
Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.10).
З акту обстеження умов проживання від 22.01.2024 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_10 створив належні умови для гармонійного та комфортного розвитку дітей; під час візиту до сім'ї ОСОБА_1 встановлено, що фактично його старший син ОСОБА_9 проживає разом з ним (а.с.12).
Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з 16.01.2023 вбачається, що станом на 28.02.2024 року заборгованість становила 38738,27 (а.с.13).
Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з 16.01.2023 вбачається, що станом на 24.04.2025 року заборгованість становить 57877,41 з 16.01.2023 (а.с. 68-69).
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Згідно ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року № 50/155, ратифікованої постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-X11 (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відтак, виходячи з того, що найкращі інтереси дітей мають першочергове значення; враховуючи, що батьком належно виконуються обов'язки щодо виховання та утримання дитини, суд вважає за доцільне встановити факт проживання ОСОБА_4 з батьком, ОСОБА_1 .
Однак суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на вимоги діючого законодавства в частині ст. ст. 141, 150, 151, 152, 153, 154 та 155 Сімейного кодексу України, якими передбачено право на спілкування з дітьми як матері, так і батька дітей, а також право на виховання та піклування дітей: як рівність прав та обов'язків щодо дітей кожного з батьків.
Крім того, відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно положень ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Ст. 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до Закону, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Відповідно до п. 17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
З аналізу статей 267 - 271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Ст. 92 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
У зв'язку із зазначеним, з урахуванням предмета цього спору в частині припинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Відтак, з огляду на встановлені обставини судом, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 щодо припинення стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , оскільки останній наразі фактично проживає з батьком та перебуває повністю на його утриманні.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе змінити розмір стягнення аліментів, визначений рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29.03.2023 року по справі №278/280/23, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини (заробітку) доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 14.03.2024 року.
Оскільки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком, останній просить стягувати з ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не меньше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи таке стягнення з 14.03.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Водночас, під час вирішення питання про стягнення заборгованості за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов'язаних з її матеріальним забезпеченням.
Обов'язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов'язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення сплати аліментів на дітей матеріали справи не містять та позивачем не надано.
Відтак, суд вважає за недоцільне задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 щодо звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29.03.2023 року по справі №278/280/23 за період з 01.06.2023 року до моменту припинення стягнення аліментів за рішенням суду.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 160, 180-182, 192 СК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про встановлення факту проживання з батьком, припинення сплати аліментів, звільнення від сплати боргу, зміну способу стягнення аліментів та про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 01.06.2023 року.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29.03.2023 року по справі №278/280/23, починаючи з 14.03.2023 року.
Змінити розмір стягнення аліментів, визначений рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 29.03.2023 року по справі №278/280/23, та стягувати з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини (заробітку) доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 14.03.2024 року.
У позовній вимозі про звільнення ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються на користь ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 29.03.2023 року по справі №278/280/23 за період з 01.06.2023 року до моменту припинення стягнення аліментів за рішенням суду відмовити.
Стягувати з ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не меньше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи таке стягнення з 14.03.2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 03.10.2025 року.
Суддя О. М. Дубовік