Справа №295/5614/25
Категорія 38
2/295/2510/25
26.09.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,
за участі секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з указаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №200161335 від 16.08.2018 в розмірі 109 389,54 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 16.08.2018 між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було підписано заяву (оферту) №200161335 на укладення договору про надання та використання платіжної картки, відповідно до умов якого відповідачу було випущено на його ім'я платіжну картку, відкрито поточний рахунок та встановлено ліміт. У подальшому 25.07.2024 між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір №GL1N426202/1, відповідно до умов якого банк відступив за плату права грошових вимоги до боржників АТ «Банк Форвард», у тому числі за договором №200161335 від 16.08.2018, що укладений із відповідачем. У порушення умов договору відповідач зобов'язання належним чином не виконав, кредит у повному обсязі не погасив, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 109 389,54 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 69 541,33 грн., заборгованість за відсотками - 18 339,37 грн., заборгованість за комісією - 21 508,84 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 12.05.2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не направляв.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе, за згодою представника позивача, провести заочний розгляд справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 16.08.2018 між ОСОБА_1 та АТ «Банк Форвард» був укладений кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви (оферти) № 200161335, відповідно до умов якого відповідачу було випущено на його ім'я платіжну картку, відкрито поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту. У свою чергу, ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату з користування кредитом відповідно до умов цього договору(а.с. 6-7, 11-13).
25.07.2024 між АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №GL1N426202/1, за умовами якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «Банк Форвард», зокрема і до ОСОБА_1 (а.с. 53-56).
Станом на дату відступлення вимоги (25.07.2024) заборгованість відповідача за кредитним договором №200161335 від 16.08.2018 становить 109 389,54 грн., а саме: 69 541,33 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 18 339,37 грн. - сума заборгованості за відсотками; 21 508,84 грн. сума заборгованості за комісією (а.с. 15-17, 56).
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Банк Форвард»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Отже, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона, а не суд, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження своїх позовних вимог позивачем, крім розрахунку заборгованості, надано виписку по договору за період з 28.03.2011 року по 10.03.2023 року, з 11.06.2023 по 24.07.2024, котра є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, зокрема, у ній зазначені операції за вказаний період із видачі кредитних коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована (а.с. 18-44) та є належним доказом невиконання у повному обсязі позичальником своїх зобов'язань за кредитом.
Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами, про що Верховний Суд зазначав неодноразово (постанова від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, провадження № 61-9618 св 19; від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, провадження № 61-3689 св 21 та інших). Це відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Враховуючи, що фактично отримані та використані кошти позичальник добровільно не повернув, а також, вимоги частини другої статті 530 ЦК України (якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час), свідчить про порушення прав позивача, тому Товариство як правонаступник кредитора вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Крім цього, підписавши заяву (оферту) №200161335 від 16.08.2018 та ряд інших документів ОСОБА_1 відповідно до положень статей 3, 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання та підтвердив погодження із банком сплату процентів за користування кредитними коштами. Відтак, з відповідача на користь позивача суд вважає за необхідне стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 69 541,33 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 18 339,37 грн., що разом становить 87 880,70 грн.
У свою чергу, суд не вбачає підстав для стягнення із відповідача заборгованості за комісією у сумі 21 508,84 грн. з огляду на наступне.
Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості - 1% нараховується на залишок заборгованості по кредиту.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Встановивши у кредитному договорі сплату комісійної винагороди, кредитодавець у кредитному договорі не зазначив конкретного переліку банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісійні винагороди (плати) на вимогу банку є нікчемними відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічна позиція міститься постанові Верховного Суду від 09.02.2024 (справа №337/3703/22).
Таким чином, вимоги позову про стягнення з відповідача комісії у сумі 21 508,84 грн., задоволенню не підлягають, так як кредитний договір не містить конкретного переліку банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена така комісія.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема, обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І., ордер на надання правничої (правової) допомоги Товариству (а.с. 61, 66), а також витяг із замовлення №42 до договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01.03.2024 року (а.с.62), у якому вказана вартість послуги - 7 000 грн., та детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2024 року (а.с. 63), який містив у собі найменування таких послуг та витрачений адвокатом на їх надання час.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вивчивши й дослідивши матеріали справи, проаналізувавши обсяг й обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом наданих адвокатом послуг й виконаних робіт).
Однак, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, із ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню 5 623,62 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 946,09 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 2-5, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №200161335 від 16.08.2018 в сумі 87 880,70 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму сплаченого судового збору у розмірі 1 946,09 грн. та 5 623,62 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28; код ЄДРПОУ: 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя