Справа №295/13226/25
1-в/295/958/25
03.10.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі подання начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія №4» про приведення вироку суду відносно засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність до чинного законодавства,
Начальник Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» звернувся в суд із поданням в порядку п.13 ч.1 ст.537, п.1 ч.2 ст.539 КПК України, ст. 5, ч.2 ст.74 КК України, про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом Закон № 3886-ІХ) щодо засудженого ОСОБА_3 .
Засуджений ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду подання, матеріали справи містять його заяву про розгляд справи без його участі, у зв'язку з чим суд проводить розгляд справи у його відсутність.
Представник ДУ «ЖВК (№ 4)» в судове засідання не з'явився, у поданні просив проводити судовий розгляд без їх участі.
Прокурор ОСОБА_4 підтримав подання.
Дослідивши матеріали справи, матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2021, ОСОБА_3 визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України призначивши йому покарання: - за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді двох років позбавлення волі, - за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді п'яти років двох місяців позбавлення волі. Відповідно до ст.70 КК України, ОСОБА_3 призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначивши йому покарання у вигляді п'яти років двох місяців позбавлення волі. Відповідно до ст.71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_3 за цим вироком частково у вигляді шести місяців позбавлення волі приєднано не відбуте ним покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 19.03.2021 та остаточно призначено покарання у вигляді п'яти років восьми місяців позбавлення волі. Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання -08 липня 2021 року.
Згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2021, ОСОБА_3 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням до житла 27.04.2021 на суму 36150 грн., та 01.05.2021 крадіжку майна на суму 2000 грн.
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 19.03.2021, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, призначеного вироком Оболонського районного суду міста Києва від 10.02.2021 (за ч.1 ст. 289 КК України), більш суворим покаранням у виді позбавлення волі строком на 5 років, призначеного цим вироком, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання в виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва від 19.03.2021, ОСОБА_3 , вчинив 11.12.2020 крадіжку майна на суму 3999 грн.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема, пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
9 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 3886-IX від 18.07.2024р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким ст. 51 КУпАП викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць станом на 01 січня встановлений в розмірі - 2102грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць станом на 01 січня встановлений в розмірі - 2270 грн.
Розмір одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян станом на 2020 в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, становить - 1051 грн. (2102/100*50).
Розмір одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян станом на 2021 в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, становить - 1135 грн. (2270/100*50).
Таким чином, дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала у 2020 році - 2102 грн. (1051*2).
Таким чином, дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала у 2021році - 2270 грн. (1135*2).
Зміна розміру вартості викраденого чужого майна, за яким таке викрадення вважається дрібним з 0,2 нмдг до 2 нмдг є зміною кримінального закону в частині кваліфікації кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185, 190 КК України, оскільки у тексті кримінального закону цей розмір не визначений і він вказаний в ст.51 КУпАП.
За таких обставин, вчинене 01.05.2021 ОСОБА_3 правопорушення за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2021 підлягає декриміналізації та за його вчинення особа підлягає звільненню від покарання, оскільки сума викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому не є кримінально - караним діянням.
Кримінальні правопорушення вчинені ОСОБА_3 27.04.2021 за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2021 та 11.12.2020 за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 19.03.2021 декриміналізації не підлягають, оскільки вартість майна, яким незаконно заволодів останній перевищувала 2 неоподатковуваних мінімуму доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.
З урахування цього, суд звільняє ОСОБА_3 від покарання, призначеного йому вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2021 за ч.2 ст. 185 КК України, та приводить цей вирок у відповідність до вимог Закону №3886-IX від 18.07.2024р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України №3886-ІХ, -
Подання ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)» - задовольнити.
Звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,від покарання, призначеного йому вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2021 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2021 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , привести у відповідність до вимог Закону України №3886-IX від 18.07.2024р.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді п'яти років двох місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_3 за цим вироком частково приєднати не відбуте ним покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 19.03.2021 та остаточно призначити покарання у виді п'яти років восьми місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання -08 липня 2021 року.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1