Справа №295/16065/23
Категорія 59
2/295/1023/25
26.09.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючого судді Перекупка І.Г., при секретарі судового засідання Конончук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, -
До Богунського районного суду м. Житомира звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктоор Ярославович про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. В обгрунтування позовних вимог вказала, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про право власності на об'єкт незавершеного будівництва (готель з кафе) відсоток готовності 80%, літера «А», за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_4 є власником частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.10.2011 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. за реєстром № 13463; ОСОБА_3 є власником 1/8 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.10.2011 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. за реєстром № 13533; ОСОБА_2 є власником 1/8 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.10.2011 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. за реєстром № 13532; ОСОБА_1 є власником частини на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 02.09.2006 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. за реєстром № 13474. Проте вищенаведені відомості порушують право власності позивача, є недостовірними та протиправними.
Просить визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.10.2011 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. за реєстром № 13463; свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.10.2011 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. за реєстром № 13533; свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.10.2011 р. приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. за реєстром № 13532.
Протягом часу слухання справи представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог. 26.09.2025 р. направив до суду заяву з проханням проводити слухання справи без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідачів адвокат Білоус Р.А. направив до суду заяву про розгляд справи без його участі та у відсутність відповідачів.
Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. В розгляді справи покладався на розсуд суду.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено.
Позивач звернулася до суду з позовом та вказує на те, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона є співвласником частки нерухомого майна: Об'єкту незавершеного будівництва (готель з кафе) відсоток готовності 80%, літера А, за адресою: АДРЕСА_1 .
Поряд з цим, вказує, що на підставі договору купівлі-продажу № 13474 від 02.09.2006 р. набула у власність частину незавершеного будівництвом житлового будинку та земельну ділянку № 1810136300:10:076:0009, площею 317,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , відсоток готовності 47%.
Також, вказує, що вона жодних інших правочинів щодо вказаного нерухомого майна не укладала, правовстановлюючих документів не змінювала, а спірні відомості про право власності відповідачів порушують право власності позивача.
Доводи позивача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Так, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долученої до позовної заяви вбачається, що запис про право власності на таке її нерухоме майно було здійснено на її ім'я 20.10.2011р.
Отже, позивач сама є зареєстрованим співвласником об'єкта з ідентичними характеристиками («Об'єкт незавершеного будівництва (готель з кафе) відсоток готовності 80%») на підставі запису від 20.10.2011 р., що передував спадкуванню. Задоволення позову лише щодо записів відповідачів призведе до порушення цілісності Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до суперечливих наслідків, оскільки припинить право власності лише за спадкоємцями, залишивши позивача зареєстрованим співвласником об'єкта, право на який вона сама оспорює.
Оскарження позивачем свідоцтв про право на спадщину без одночасного оспорювання або визнання помилковим власного, раніше зареєстрованого права власності на цей же об'єкт, є непослідовним та неналежним способом захисту.
За приписами ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).
Тому, доводи позивача, що вона є власником частини незавершеного будівництвом житлового будинку, площею 317,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , відсоток готовності 47% не відповідають актуальним записам про право власності, що зареєстровані за нею в Державному реєстрі речових прав на нерухому майно.
ОСОБА_1 знаючи про реєстрацію права власності за нею на об'єкт незавершеного будівництва (готель з кафе) відсоток готовності 80%, літера А, за адресою: АДРЕСА_1 не здійснила жодних дій щодо припинення за нею зареєстрованого речового права на такий об'єкт незавершеного будівництва, хоча стверджує, що це порушує її право.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позивач не зверталась до державного реєстратора з метою оскарження незаконності реєстрацією за нею права власності на нерухоме майно: Об'єкт незавершеного будівництва (готель з кафе) відсоток готовності 80%, літера А, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно приписів ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
У разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.
У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб'єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об'єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку.
Виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Проте, позивач з заявою про виправлення помилки до державного реєстратора не зверталася.
Згідно постанов № 60 та 61 від 06.04.2007 р. про накладання адміністративного стягнення за правопорушення у сфері містобудування вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 самочинно розпочали реконструкцію незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2 під готель з кафе свідчить про той факт, що позивач ОСОБА_1 здійснювала реконструкцію незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2 під готель з кафе, хоча в позовній заяві вказує на те, що вона не знала про такі дії, які вчинялися щодо спірного об'єкту незавершеного будівництва.
Також, з рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 745 від 12.10.2006 року вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 було надано функції замовника на продовження розроблення проектно-кошторисної документації реконструкції незавершеного будівництвом житлового будинку на власній земельній ділянці по АДРЕСА_1 під готель з кафе, у зв'язку зі зверненням замовників та на підставі договорів купівлі-продажу частин незавершеного будівництвом житлового будинку та земельної ділянки від 02.09.2006.
Вказані докази свідчать, що позивач знала про реконструкцію незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2 під готель з кафе та вчиняла ряд дій щодо здійснення такої реконструкції.
Позивачем не обґрунтовано які норми законодавства було порушено нотаріусом, не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт наявності юридичних підстав для визнання свідоцтв про право на спадщину, виданих на ім'я відповідачів, недійсними.
Приватний нотаріус Сєтак В.Я. при видачі свідоцтв про право на спадщину діяв правомірно, оскільки спирався на наявний у спадковій справі правовстановлюючий документ - Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.10.2011 року, який підтверджував реєстрацію права власності за спадкодавцем ОСОБА_5 на частки саме «Об'єкта незавершеного будівництва (готель з кафе) відсоток готовності 80%».
При вирішенні спорів, пов'язаних з оскарженням нотаріальних дій та записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме мано, Верховний Суд вказує на таке: позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину підлягають задоволенню лише за наявності доказів, що підтверджують відсутність права спадкоємця або інші підстави недійсності; при цьому у багатьох справах ВС аналізував право реєстрації записів та підстави для їх скасування та наголошував на процедурних підходах щодо оскарження дій нотаріусів і державних реєстраторів (постанова у справі № 569/10030/22 від 19.06.2024, постанова у справі № 910/9948/23 від 19.06.2024 та ін.).
Суд не має права заміщати органи державної реєстрації та нотаріат і перевіряти доцільність їхніх рішень за відсутності прямо встановлених порушень закону.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 р. в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Спадкування в Україні регулюється основним регулятором приватних відносин, яким є ЦК України (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням (частина перша та друга статті 1268 ЦК України).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред'явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва) (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).
Свідоцтво про право на спадщину по своїй суті не є правочином. Як наслідок до конструкції недійсність свідоцтва про право на спадщину положення ЦК України та інших законів про правочини, зокрема й норми як § 1, так і § 2 глави 16 ЦК України, не можуть бути застосовані; Недійсність документу (свідоцтво про право на спадщину) як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність документу (свідоцтво про право на спадщину) не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року по справі № 209/1235/20).
В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України (див. правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12)).
Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З урахуванням встановленого судом, керуючись принципами законності, справедливості, Конституцією України, ст. ст. 150, 155 Житлового кодексу України, ст. ст. 203, 215, 229, 230, 317, 319, 321, 391, 1234, 1257 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-82, 89,141, 188, 263, 273, 274, 279 ЦПК України, суд,
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ;
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 .
Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, м. Житомир, вул. Басейна, 3
Повний текст рішення виготовлено 02 жовтня 2025 р.
Суддя Богунського районного
суду м. Житомир а І.Г. Перекупка