Справа №295/856/25
Категорія 38
2/295/1311/25
24.09.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючої судді Стрілецької О.В.
за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.
представника відповідача - адвоката Козлова А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. Короткий зміст позовних вимог
20.01.2025 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №103982283 від 10.08.2021 в розмірі 19480,00 грн.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що 10.08.2021 через особистий кабінет на сайті ТОВ «Мілоан» Прохорчук О.П. подав заявку на отримання кредиту за №103982283. Відповідачу було направлено електронне повідомлення (SMS) з одноразовим ідентифікатором, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору. Таким чином, 10.08.2021 ОСОБА_1 в електронному вигляді уклав договір про споживчий кредит №103982283 та на підставі платіжного доручення на вказаний ним картковий рахунок йому були перераховані кредитні кошти в сумі 8000,00 грн.
В порушення умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.
12.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників, у тому числі, за кредитним договором №103982283 від 10.08.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Посилаючись на ст.ст. 512, 514 ЦК України позивач вказує, що до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором.
Внаслідок неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникла заборгованість, яка становить 19480,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн, заборгованість за відсотками - 10680,00 грн, заборгованість за комісією - 800,00 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 13.02.2025 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.
09.04.2025 представник відповідача - адвокат Козлов А.І. направив відзив на позовну заяву (а.с. 66-70), в якому заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Адвокат Козлов А.І., посилаючись на норми Закону України «Про електронну комерцію», вказав, що позивачем на підставі належних і достатніх доказів не доведений факт укладення і підписання ОСОБА_1 в електронному вигляді кредитного договору, зокрема, зміст договору не містить умов використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; не зазначений електронний підпис з одноразовим ідентифікатором; відсутній аналог власноручного підпису (факсимільне відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, в якій мають міститись зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Представник відповідача зазначає, що відповідно до умов договору строк кредитування складає 14 днів, натомість відсотки за користування кредитними коштами нараховані поза межами строку кредитування, позивачем не надані докази, що строк кредитування був продовжений на підставі умов договору.
У відзиві на позовну заяву представник вказує, що позивачем до позовної заяви не долучені докази, які підтверджують перерахування грошових коштів в розмірі 8000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 , долучена до позовної заяви копія платіжного доручення від 10.08.2021 не містить відмітки банківської установи про здійснення перерахування коштів (обробку платіжного доручення). Зазначений в платіжному дорученні номер банківської картки отримувача коштів позбавляє можливості здійснити перевірку її належності відповідачу, інших доказів виконання кредитного договору позивачем не надано.
Крім того, на думку адвоката Козлова А.І. долучена до позовної заяви відомість про щоденні нарахування та погашення, складена ТОВ «Міолан», не містить відомостей, які б дали можливість суду перевірити факт перерахування кредитних коштів його довірителю та правильність проведеного нарахування відсотків за користування ними.
14.04.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с. 73-95), згідно з якою позивач не погоджується з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача зазначив, що кредитний договір був укладений в електронній формі шляхом подання відповідачем заявки на отримання кредиту № 103982283, яка створена у власному кабінеті ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/.
Оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «Мілоан» направив відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого останній підтвердив прийняття умов договору про споживчий кредит № 103982283 від 10.08.2021. Підписання договору про споживчий кредит № 103982283 від 10.08.2021 з боку ОСОБА_1 відбулося електронним підписом з одноразовим ідентифікатором - R32345, 10.08.2021 о 17:56 год. Всі дії з укладення договору знаходяться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/.
Представник позивача заважує, що номер одноразового ідентифікатора, який міститься на договорі, яким був підписаний договір, був завантажений разом із позовом через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», проте, ані при відкритті/завантаженні в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» у форматі для перегляду, ані при друкуванні файлу, він не відображається з метою збереження конфіденційності інформації. Водночас, одноразовий ідентифікатор відображається при завантаженні та відкритті файлу з використанням програмного забезпечення, призначеного для читання PDF файлів (ADOBE READER). На підтвердження вказаної інформації представник позивача долучив скрін-шот першої сторінки Договору про споживчий кредит № 103982283 від 10.08.2021, в лівому верхньому кутку якого міститься відтворення одноразового ідентифікатора, яким ОСОБА_1 підписав договір, - R32345, 10.08.2021 о 17:56 год.
У відповіді на відзив наголошено, що серед матеріалів справи відсутні докази на підтвердження факту, що персональні дані відповідача були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, будь-яких пояснень стосовного того, яким чином відповідні дані наявні у первісного кредитора представником відповідача не надані, тобто докази, які б спростували створення ОСОБА_1 особистого кабінету на сайті ТОВ «Мілоан», належність йому засобів зв'язку, зокрема, номера мобільного телефону та адреси електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі, а не ОСОБА_1 , як і не надані докази, що відповідач не отримав кредитні кошти на власний картковий рахунок.
Щодо необґрунтованого нарахування відсотків представник позивача вказав, що нарахування відсотків здійснено відповідно до умов кредитного договору, який підписав відповідач. У зв'язку з тим, що на момент закінчення встановленого первісного строку кредитування відповідач кошти не повернув, продовжив користуватися кредитом, пролонгація проведена на підставі п. 2.3.1.2 договору на стандартних базових умовах на строк, що не може перевищувати 60 днів, процентна ставка застосована згідно з п. 1.6 договору - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Вважає, що сума боргу є обґрунтованою, становить 19480,00 грн, що документально підтверджено відомістю про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан».
У відповіді на відзив також зазначено, що ОСОБА_1 під час оформлення заявки для надання кредиту особисто зареєстрував в особистому кабінеті банківську картку, перед наданням кредиту ТОВ «Мілоан» отримав підтвердження, що відповідач має доступ до управління картковим рахунком № 537541XXXXXX6307 та може розпоряджатись коштами по цьому рахунку. Товариство не отримує повні реквізити картки позичальника, яка вказується ним для отримання кредиту. На підтвердження перерахування грошових коштів до позовної заяви долучена платіжна інструкція, яка на думку представника позивача є достатнім доказом підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредиту.
На думку представника позивача, нарахування заборгованості проведено на підставі умов укладеного між сторонами договору, натомість доводи адвоката Козлова А.І., викладені у відзиві на позовну заяву щодо спростування факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не підтверджені жодними доказами.
Крім того, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву просив витребувати з АТ «УніверсалБанк» виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно з ухвалою суду від 25.06.2025 задоволено клопотання представника ТОВ «Діджи Фінанс» про витребування доказів.
28.07.2025 на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2025 з АТ «УніверсалБанк» надійшли документи, які витребував суд (а.с. 111-113).
Представник позивача в судове засідання 24.09.2025 не з'явився, направив заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та у відповіді на відзив (а.с. 98).
Представник відповідача - адвокат Козлов А.І. в судовому засіданні 24.09.2025 просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково вказав, що його довіритель заперечує факт отримання грошових коштів в розмірі 8000,00 грн, не пам'ятає зарахування такої суми на його картковий рахунок, йому невідомо звідки первісному кредитору були відомі персональні дані ОСОБА_1 та реквізити банківської карти, вказані в електронному договорі.
Крім того, представник відповідача просив зменшити витрати на правничу допомогу, яка заявлена в позові в розмірі 6000,00 грн, оскільки вважає таку суму явно завищеною та непропорційною до складності справи.
ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов забороняється.
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду
Судом встановлено, що 10.08.2021 на сайті оформлена Анкета-заява на кредит №103982283, в якій вказано, що позичальник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса проживання АДРЕСА_1 , також зазначені номер мобільного телефона, адреса електронної пошти, місце роботи, серія та номер паспорта, звернувся за отриманням кредиту в сумі 8000,00 грн, по зазначеній заяві погоджені умови кредитування: замовлена сума: 8000,00 грн, замовлений строк: 14 днів; погоджена сума: 8000,00 грн; погоджений строк - 14 днів; комісія за надання кредиту 10,00 % одноразово, ставка процентів: 1,25 % за кожен день користування (а.с. 10)
Зі змісту договору про споживчий кредит №103982283 від 10.08.2021, підписаного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , вбачається, що відповідно до п. 1.1 кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору сума кредиту становить 8000,00 грн, кредит надається строком на 14 днів з 10.08.2021 (строк кредитування) з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 24.08.2021 (пункти 1.3, 1.4 кредитного договору).
Комісія за надання кредиту - 800, 00 грн; проценти за користування кредитом 1400,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; особливості нарахування процентів визначені в п.п. 2.2, 2.3 цього Договору (п.п. 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 1.7 Договору).
Відповідно до п. 2.2.1 позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах визначених в п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4.
За змістом пунктів 6.1, 7.1 договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний, зокрема, через сайт товариста та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби; набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.
Договір про споживчий кредит №103982283 від 10.08.2021 підписаний його сторонами в електронному вигляді, на першому аркуші у лівому верхньому куті ОСОБА_1 , одноразовим ідентифікатором - R32345, 10.08.2021 о 17:56 год.; у правому куті - підписано Коршиков Сергій Іванович, ТОВ Мілоан, 10.08.2021, 17-55.
Позивач подав до суду позовну заяву з доданими до неї документами з використанням системи "Електронний суд", відтак матеріали справи були завантажені і сформовані в електронному вигляді.
Перший аркуш договору про споживчий кредит, наявний в матеріалах електронної справи, при завантаженні та відкритті електронного файла, містить відображення одноразового ідентифікатора на першому аркуші у лівому верхньому куті- R32345, який не відображається і відсутній при друкуванні документа в паперому вигляді. Відображення договору в електронному вигляді з одноразовим ідентифікатором цілком відповідає скрін-шоту, який міститься у відповіді на відзив на позовну заяву, яка подана представником позивача, та відповідає його поясненням щодо підписання відповідачем кредитного договору в електронному вигляді (а.с. 77).
Також в тексті договору зазначені всі персональні дані відповідача, які є актуальними і відповідними.
На виконання умов договору 10.08.2021 відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 8000,00 гривень шляхом переказу на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , що підтверджується змістом платіжного доручення №30939863, призначення платежу - кошти згідно з договором №103982283 (а.с. 33).
Зі змісту відповіді АТ "УніверсалБанк" на виконання вимог ухвали суду вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна карта № НОМЕР_4 , 10.08.2021 о 17-57 год. на карту відбулось зарахування грошових коштів в сумі 8000,00 грн, деталі операції: CASH2CARDP2PCREDID (а.с. 112-114).
Щодо доводів адвоката Козлова А.І. про те, що позивачем не доведений факт укладення кредитного договору та його підписання відповідачем в електронному вигляді
Заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що позивачем не доведено, що його довіритель підписав кредитний договір електронним підписом з дотриманням вимог Закону України "Про електронну комерцію" (а.с. 67-68).
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За правилами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
В статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.
У постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №531/77/19 викладена правова позиція, відповідно до якої, з урахуванням особливостей договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що кредитний договір підписаний сторонами в електронному вигляді, ОСОБА_1 електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором R32345, кредитний договір містить його персональні дані, що беззаперечно дає можливість його ідентифікувати.
Суд зазначає, що при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Суд відхиляє доводи представника відповідача адвоката Козлова А.І., що між сторонами не виникли кредитні зобов'язання за вказаним договором, з огляду на те, що судом встановлено, що така заявка скріплена електронним підписом відповідача, який прирівнюється до власноручного, а договір підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором вважається таким, що укладений в письмовому вигляді.
Відтак, суд робить висновок, що ТОВ "Діджи Фінанс" доведений факт укладення та підписання відповідачем договору, який є підставою заявлених вимог, тобто кредитний договір був укладений в належній формі.
Щодо доводів представника відповідача про відсутність належних доказів про підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів за договором.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що відповідач кредитні кошти не отримував.
Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.
В постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц , від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, що передбачено в ст. 517 ЦК України, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
За умовами укладеного кредитного договору кредитні кошти повинні були бути перераховані на банківську картку позичальника, яка вказана ним в заявці на отримання кредиту.
За клопотання позивача витребувано з АТ «УніверсалБанк» виписку по рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 , згідно з якої на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 (а.с. 112).
Відповідно до виписки по руху коштів по картці № НОМЕР_4 вбачається, що 10.08.2021 на вказану картку перерахований кредит в розмірі 8000,00 грн (а.с. 113).
Таким чином, суд вважає, що позивачем на підставі належних доказів, які засвідчили факт здійснення переказу грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 в розмірі, який передбачений кредитним договором, доведено, що відповідач ці кошти отримав та користувався ними.
Доводи адвоката Козлова А.І. в цій частині не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом. Крім того, відповідач на підтвердження власних доводів не довів суду, що кошти, які були зараховані на його картковий рахунок 10.08.2021 в сумі 8000,00 грн, надійшли від іншої особи, а не від ТОВ "Мілоан".
Отже, з матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що кредитодавець свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі, який визначений договором.
Щодо нарахування процентів за кредитним договором поза строком кредитування.
Не погоджуючись із розміром нарахованих відсотків представник відповідача у відзиві на позовну заяву і в судовому засіданні посилався на те, що відсотки в розмірі 10680,00 грн нараховані поза строком кредитування, який визначений умовами договору, який складає 14 днів.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Разом з тим, заумовами укладеного між сторонами кредитного договору, кредит надається строком на 14 днів з 10.08.2021, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 24.08.2021.
Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.
Згідно з п. 2.3 договору сторони визначили порядок його пролонгації, тобто продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, таким чином:
1) відповідно до п. 2.3.1.1. кредитного договору передбачена пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і є невід'ємною частиною цього Договору, для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.
2) відповідно до п. 2.3.1.2 Кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.
Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
Судом встановлено, що відповідач в період дії договору в межах строку кредитування кредит не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами, тобто відбулась автоматична пролонгація на стандартних (базових) умовах, що відповідає умовам п. 2.3.1.2 укладеного між сторонами договору, яка не могла перевищувати 60 календарних днів.
Зі змісту відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №103982283, складеної ТОВ «Мілоан», вбачається, що відсотки відповідачу за користування кредитними коштами були нараховані у період з 11.08.2021 по 24.08.2021, тобто за 14 днів, згідно з п. 1.5.2 договору по пільговій відсотковій ставці в сумі 1400,00 грн, а за період з 25.08.2021 по 23.10.2021 - відповідно до п.п. 1.6, 2.3.1.2 договору, тобто в порядку автоматичної пролонгації на стандартних умовах в межах 60 календарних днів в сумі 9280,00 грн (а.с. 13).
Суд вважає, що таке нарахування відсотків відповідає умовам укладеного між сторонами договору.
За наведених обставин суд відхиляє доводи представника відповідача, що нарахування відсотків проведено позивачем поза визначеним сторонами строком кредитування і з порушенням умов договору, оскільки вони спростовуються умовами договору споживчого кредиту та не грунтуються на нормах матеріального права.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданого ТОВ "Діджи Фінанс", ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, яка утворилась станом на 23.10.2021, в сумі 19480,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн; заборгованість за відсотками - 10680,00 грн, заборгованість за комісією - 800,00 грн (а.с. 13), який суд вважає правильним та таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору, заборгованість нарахована в межах строку кредитування з урахуванням пролонгацій за період користування кредитними коштами з 11.08.2021 по 23.10.2021.
12.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений Договір відступлення права вимоги №13Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до відповідача в сумі 19480,00 грн, що підтверджується змістом самого договору та Витягу з додатку до цього Договору (а.с. 12, 15-22).
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, на підставі ст.ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 103982283 від 10.08.2021.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (статей 12,81 ЦПК України).
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач не надав жодного доказу на підтвердження власних доводів, покликаючись лише на те, що позивач не довів заявлених вимог, що суперечить принципу змагальності сторін.
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання. За невиконання умов договору настають відповідні правові наслідки, передбачені його умовами або законом.
Суд звертає увагу, що відповідач, отримавши в користування 10 серпня 2021 року кредитні кошти в сумі 8000,00 грн строком на 14 днів, станом на день розгляду справи, тобто зі спливом 4 років, не здійснив жодного платежу за договором, не повернув отримані кошти, що призвело до порушення майнових прав позикодавця.
Дослідивши надані докази, встановивши фактичні обставини справи, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено правомірність нарахування заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №103982283 від 10.08.2021 у розмірі 19480,00 грн, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правничу допомогу.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 6000,00 грн підтверджено змістом договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024, детальним описом виконаних робіт від 30.09.2024, додатковою угодою №103982283 до договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.11.20245, актом на підтвердження надання правничої (правової) допомоги від 30.12.2024 (а.с. 9, 14, 23-25, 32).
Обсяг виконаних адвокатом робіт підтверджується матеріалами справи.
Частинами 4, 5 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Представник відповідача - адвокат Козлов А.І. в судовому засіданні 24.09.2025, зазначив, що витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн є завищеними та непропорційними до складності справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, адвокат Козлов А.І. жодним чином не обгрунтував, що понесені витрати не відповідають складності справи, чому вони є завищеними і в чому полягає їх неспівмірність.
Враховуючи категорію і складність цієї справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт, виконаних адвокатом; з огляду на те, що позовні вимоги задоволено; суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню і стягує з відповідача на користь позивача 6000,00 грн витрат на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги.
Суд вважає, що такий розмір витрат на правничу допомогу є реальним, обґрунтованим та співмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт, що підтверджується матеріалами справи. На переконання суду розмір таких витрат не є завищеним або таким, що явно не співмірний із наданими адвокатом послугами.
На підставі статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений ним при зверненні з позовом судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268, 274, 277, 278, 280,354 ЦПК України, суд
Позовну заяву задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №103982283 від 10.08.2021 в сумі 19480,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн, за відсотками - 10680,00 грн, за комісією - 800,00 грн, а також стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1; код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Представник відповідача: адвокат Козлов Андрій Іванович, робоча адреса: м. Житомир, вул. Західна, 84.
Повний текст рішення складений 29.09.2025.
Суддя О.В. Стрілецька