Справа №295/9732/21
1-кп/295/427/25
03.10.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в колегіальному складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12020060020003016 від 04.07.2020 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, розлучений, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до арешту за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 345, ст. 348 КК України,
встановив:
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, оскільки відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, на теперішній час не змінилися.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою та просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, визначити заставу. При цьому ОСОБА_6 зазначив, що ризики існують. Вважає що, указана кримінальна справа відносно нього надумана.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18.06.2021 обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14.08.2025 до 12.10.2025 (включно).
Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. При цьому суд враховує, що судове рішення щодо обрання та продовження запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з того, що ризики, які були підставою для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли та не зменшились, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
Також суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , що останній не має міцних соціальних зв'язків, розлучений, не є особою похилого віку, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, під час досудового розслідування ухилявся від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим оголошувався 11.05.2021 слідчим в розшук; характер та тяжкість діянь, у вчиненні яких він обвинувачується, за найтяжче з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років або довічне позбавлення волі, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення, та свідчить про наявність в поведінці ОСОБА_6 обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначене дає підстави для продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави, згідно положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, суд не може покласти в основу свого рішення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, визначення застави, а тому відмовляє в його задоволенні.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 184, 199, 331 КПК України,
постановив:
Продовжити ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 01.12.2025 (включно), без визначення розміру застави.
В клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, визначення застави - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2