Справа № 168/918/25
Провадження № 1-кп/168/99/25
про продовження запобіжного заходу
03 жовтня 2025 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі колегії суддів під головуванням: судді- ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря с/з - ОСОБА_4 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_6 та його захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
потерпілого, законного представника малолітніх потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_6 - ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),
захисника малолітніх потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Стара Вижівка в режимі відеоконференції в залі суду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у кримінальному провадженні №12025030000000493 від 15 червня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_6 за пунктами 1, 4 частини 2 статті 115 КК України,
В провадженні Старовижівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за пунктами 1, 4 частини 2 статті 115 КК України.
01 жовтня 2025 року до суду прокурор ОСОБА_5 подала клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Своє клопотання мотивувала тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 1, 4 частини 2 статті 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двох осіб, вчинене з особливою жорстокістю.
Ризики, визначені статтею 177 КПК України не зменшились і продовжують існувати, а строк дії попередньої ухвали закінчується 09 жовтня 2025 року. Обвинувачений вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення, міра покарання за яке передбачає позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавленням волі,
вчиненого із застосуванням фізичного насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я особи та в даному конкретному випадку призвело до загибелі двох осіб ( потерпілих). А тому існують реальні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду ( пункт 1 частини 2 статті 177 КПК України), не законно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні ( пункт 3 частини 1 статті 177 КПК України), вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово судимий за вчинення різного роду злочинів, в тому числі за злочин, скоєний проти життя та здоров'я особи. Судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку.
Прокурор вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосовано, оскільки даний захід не буде гарантовано обмеженим у здійсненні незаконного впливу на свідків та потерпілих. Крім цього, запобіжний захід у вигляді застави також не може бути застосований, бо даний злочин був вчинений із застосуванням насильства та він спричинив смерть двох людей.
Тому прокурор просила продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів, без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу підтримала та просила його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_9 та захисники ОСОБА_10 і ОСОБА_11 клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримали.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою слід задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Згідно частини 3 статті 331 КПК України суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Відповідно до частини 1 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Разом з тим суд враховує положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У пункті 73 справи «Сінькова проти України» суд нагадує, що питання стосовно розумності строку тримання під вартою не може оцінюватись in abstracto. Воно має оцінюватись у кожній справі згідно з її конкретними обставинами, причинами, наведеними у рішеннях національних судів, та належно задокументованими фактами, на які посилався заявник у своїх клопотаннях. Тривале тримання під вартою може бути виправданим у конкретній справі тільки за наявності чітких ознак існування суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої свободи (рішення у справі «Лабіта проти Італії»).
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 серпня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 09 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Повторно оцінюючи наявність ризиків, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, суд виходить з того, що відповідно до практики ЕСПЛ, ризик ухилення від суду не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками (справа «Бекчиєв проти Молдови»).
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти нові кримінальні правопорушення, одружений, не працює, тобто не має офіційного джерела доходу, обвинувачується у скоєнні злочину із застосуванням насильства, що спричинило смерть двох людей. Може переховуватися від органу досудового розслідування або від суду; може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні та може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Зазначене свідчить про продовження існування ризиків, передбачених підпунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, що, зважаючи на високу суспільну небезпеку кримінального правопорушення, на думку суду, може виправдати правові обмеження прав і свобод обвинуваченого.
Крім цього, суд враховує докази прокурора в даному кримінальному провадженні про те, що суспільний інтерес переважує принцип поваги до особистої свободи.
Суд враховує, що обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати. Ризики, визначені статтею 177 КПК України, не зменшились, кримінальне провадження по суті не розглянуто. Не застосування запобіжного заходу, на думку суду, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом уникнення його явки до суду, санкція статті, за якою обвинувачується ОСОБА_6 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Строк дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу закінчується 09 жовтня 2025 року. Тому, згідно статті 199 КПК України, суд вважає доцільним, з врахуванням положень статей 177, 178, 183 КПК України, пункту 73 справи «Сінькова проти України» продовжити щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 01 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись статтями 177, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 395 КПК України,
суд
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 01 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_3
Суддя ОСОБА_2