Справа № 161/12733/25
Провадження № 1-кп/161/1129/25
м. Луцьк 02 жовтня 2025 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025035580000313 від 26.04.2025, про обвинувачення
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк, Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, згідно ст. 89 КК України не судимий, -
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,
ОСОБА_8 25.04.2025, близько 10 години 20 хвилин, перебуваючи поблизу будинку № 103 по вулиці Володимирській у місті Луцьку Волинської області, а саме на тротуарі поблизу проїзної частини, що є громадським місцем, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи встановлені у суспільстві правила поведінки, усвідомлюючи, що його дії відбуваються в умовах очевидності для інших людей, а також протиправний характер своїх дій, підійшов до неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з винятковим цинізмом, який супроводжувався демонстративною неповагою до загальноприйнятих норм моралі, а саме проявом безсоромності, здійснив публічне оголення та демонстрування своїх статевих органів неповнолітній. Внаслідок вищевказаних протиправних хуліганських дій вчинених ОСОБА_8 було принижено честь та гідність неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 .
Обвинувачений ОСОБА_8 під час судового розгляду від надання показань у справі відмовився, однак в подальшому у судових дебатах свою вину визнав повністю.
Свідок ОСОБА_10 суду показала, що ОСОБА_9 є її донькою, та одного дня вона розповіла їй, що коли поверталася додому з тренування в р-н вул.Володимирської м.Луцька, її перестрів обвинувачений ОСОБА_8 , який почав поводитись неадекватно, здійснив публічне оголення та демонстрував свій статевий орган. Після цього, вона зателефонувала до поліції та написала заяву про вчинення кримінального правопорушення.
На підставі ч.11 ст.615 КПК України судом був досліджений відеозапис допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 , яка підтвердила вчинення ОСОБА_8 хуліганства, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті.
Окрім того, винність обвинуваченого ОСОБА_8 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, також підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами.
З протоколу огляду місця події від 25.04.2025 з оформленими фототаблицями, вбачається, що слідчим у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку оглянуто місце вчинення кримінального правпорушення - вул.Володимирська, м.Луцьк, а саме ділянку дороги навпроти будинку №103.
Протоколом огляду інформації від 19.05.2025, встановлено, що 25.04.2025 на лінію «102» надійшли дзвінки від ОСОБА_12 та ОСОБА_10 за фактом вчинення даного кримінального правопорушення.
Із врахуванням наведеного, суд оцінивши зібрані на досудовому провадженні та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України повністю доведена в ході судового розгляду.
Таким чином, ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 296 КК України.
Із висновку судово-психіатричного експерта №187 від 18.06.2025, вбачається, що ОСОБА_8 на період інкримінованого йому кримінального правопорушення, так і на даний час, виявляв та виявляє ознаки диссоціального розладу особистості у особи з легкою розумовою відсталістю, через які він не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Згідно ст. 20 КК України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України у стані обмеженої осудності, що є підставою, одночасно із призначенням покарання, для застосування обвинуваченому примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, як про це зазначено у вищевказаному висновку судово-психіатричної експертизи.
Обговорюючи питання про вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та дані про особу винного.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 у судових дебатах свою провину визнав повністю, повідомив, що шкодує про скоєне та попросив вибачення у ОСОБА_10 , яка є матір'ю потерпілої.
Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_8 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, свою вину визнав повністю, має постійне місце проживання, є інвалідом 2 групи. А тому, врахувавши наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 є можливе без ізоляції від суспільства та йому слід призначити покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.296 КК України, у виді виді пробаційного нагляду на строк 3 роки, з покладенням обов'язків, визначених ч.2 ст. 59-1 КК України. При цьому, згідно ч.3 ст.61 КК України суд не призначає обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі, що передбачене санкцією ч.1 ст.296 КК України, оскільки останній є особою з інвалідністю другої групи.
Таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_8 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі п.1 ч.1 ст. 94 КК України застосувати до ОСОБА_8 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Головуючий