02 жовтня 2025 р. № 400/5728/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,79016, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 09.05.2025 №143250022975, зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач 2), та просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 09.05.2025 року №143250022975;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні достроково пенсії за віком періоди навчання, строкової служби та роботи з 01.09.1987 року по 24.06.1994 року та з 01.09.1994 року по 31.12.2003 року, та повторно розглянути заяву про призначення дострокової пенсії за віком від 01.05.2025 року.
В обґрунтування позову вказує, що йому протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового (трудового) стажу періоди роботи, навчання та строкової служби, зазначені в трудовій книжці, що призвело до відмови у призначенні пенсії за віком.
Ухвалою від 04.06.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивач звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення достроково пенсії за віком. Рішенням від 09.05.2025 року №143250022975 відмовлено позивачу у призначенні пенсії через недостатність страхового стажу. При цьому, не було зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1987 по 24.06.1994 згідно диплому серії НОМЕР_1 від 24.06.1994, оскільки вказаний період перетинається з періодом проходження строкової військової служби (09.07.1988-29.08.1989); період роботи з 01.09.1994 по 28.11.2005 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки запис № 4 про звільнення з роботи завірений печаткою, на якій відсутній код ЄДРПОУ організації, окрім того в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про вказаний період роботи та сплату підприємством страхових внесків. Період роботи з 01.09.1994 по 31.12.2003 доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної у тому числі за заявою власника трудової книжки. Відтак, рішення вважає правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими. Також, відповідач 1 зауважив, що його функції щодо розгляду заяви позивача вичерпано.
Від відповідача 2 до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що за принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області і відповідно рішення приймалося цим органом Пенсійного фонду України. Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області було прийнято рішення від 09.05.2025 року №143250022975 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. До страхового стажу не зараховано спірні періоди. Отже, згідно поданих документів право на дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058 відсутнє. Таким чином, з урахуванням викладеного, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 09.05.2025 № 43250022975 Позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 115 Закону № 1058
Дослідивши докази, суд, -
Позивач звернувся 01.05.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою щодо призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок 22-1), після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, для здійснення виплати пенсії.
Заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась ГУ ПФУ у Львівській області, яким прийнято рішення № 143250022975 від 09.05.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком. Згідно змісту даного рішення, страховий стаж ОСОБА_1 складає 16 років 11 місяців 19 днів, що недостатньо для призначення дострокової пенсії за віком. До страхового стажу не враховано: період навчання з 01.09.1987 по 24.06.1994 згідно диплому серії НОМЕР_1 від 24.06.1994, оскільки вказаний період перетинається з періодом проходження строкової військової служби (09.07.1988-29.08.1989); період роботи з 01.09.1994 по 28.11.2005 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки запис № 4 про звільнення з роботи завірений печаткою, на якій відсутній код ЄДРПОУ організації, окрім того в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про вказаний період роботи та сплату підприємством страхових внесків. Період роботи з 01.09.1994 по 31.12.2003 доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної у тому числі за заявою власника трудової книжки. Страховий стаж з 24.04.2005 зараховано згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Вищезазначене рішення відповідача 1 позивач вважає протиправними, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, відповідно до частини 1 статті 115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/ або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/ або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/ або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відмовляючи позивачу у врахуванні спірного стажу, ГУ ПФУ у Львівській області, зазначило про неможливість зарахування до його страхового стажу наступні періоди:
період навчання з 01.09.1987 по 24.06.1994 згідно диплому серії НОМЕР_1 від 24.06.1994, оскільки вказаний період перетинається з періодом проходження строкової військової служби (09.07.1988-29.08.1989); період роботи з 01.09.1994 по 28.11.2005 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки запис № 4 про звільнення з роботи завірений печаткою, на якій відсутній код ЄДРПОУ організації, окрім того в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про вказаний період роботи та сплату підприємством страхових внесків. Період роботи з 01.09.1994 по 31.12.2003 доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної у тому числі за заявою власника трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року № 301 (далі - Постанова № 301) закріплено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, та не засвідчені належним чином виправлення, не можуть бути самостійною підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно із записами у трудовій книжці, які в решті, виконані у відповідності до вимог Інструкції.
Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Разом з тим, записи у трудовій книжці позивача, їх співставлення між собою, не містять протиріч, та у своїй сукупності, підтверджують факт роботи та навчання позивача у спірний період.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи через несплату страхувальником страхових внесків, суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 20 Закону №1058 визначено, що у разі ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону №1058, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Невнесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відбулось не з вини позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що несплата КП «Міжнародний аеропорт Миколаїв» та Військовою частиною НОМЕР_3 за позивача страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе страхувальник, в якому працює/проходить службу застрахована особа.
Внаслідок невиконання страхувальниками обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за спірний період на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року по справі № 490/12392/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, відповідач 1 протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоди навчання, строкової служби та роботи з 01.09.1987 року по 24.06.1994 року та з 01.09.1994 року по 31.12.2003 року.
Тому суд вважає за необхідне скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а спірний стаж зобов'язати зарахувати.
При цьому, суд звертає увагу, що помилковим є твердження відповідача 1, що його повноваження з розгляду заяви позивача вичерпано, з огляду на наступне.
Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області не здійснювало розгляд заяв позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо неї позовних вимог.
Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, яке прийняло перше рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, є уповноваженим органом, який має право зарахувати до страхового стажу, приймати рішення щодо призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тобто, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд вважає, що необхідно зобов'язати відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 01.05.2025 року про призначення пенсії за віком.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ідентифікаційний код 13814885) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення від 09.05.2025 №143250022975, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.05.2025 року №143250022975.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській (вул. Митрополіта Андрея, будинок 10, місто Львів, Львівська область, 79016, ідентифікаційний код 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) при призначенні достроково пенсії за віком періоди навчання, строкової служби та роботи з 01.09.1987 року по 24.06.1994 року та з 01.09.1994 року по 31.12.2003 року, та повторно розглянути заяву про призначення дострокової пенсії за віком від 01.05.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар