справа № 380/19873/25
03 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича від 02 жовтня 2025 року про забезпечення позову у справі № 380/19873/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 «Про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» від 12 вересня 2025 року у частині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 вересня 2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- стягнути з відповідачів судові витрати на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , що складаються із судового збору, солідарно.
Разом з позовною заявою представник позивача - адвокат Шашликов Денис Геннадійович (заявник) подав до суду (вх. № 79073 від 02 жовтня 2025 року) заяву від 02 жовтня 2025 року про забезпечення позову.
Подана заява мотивована тим, що на підставі виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправного наказу від 12 вересня 2025 року «Про призов резервістів і військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» ОСОБА_1 як особу з відстрочкою від призову на військову службу було незаконно мобілізовано.
На підставі наведеного командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ (по стройовій частині) від 12 вересня 2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 , в якій на момент подання позову та вказаної заяви проходить військову службу позивач, є навчальною, тобто навчальним центром. Тож проходження військової служби незаконно та протиправно мобілізованим ОСОБА_1 у військовій частина НОМЕР_1 є тимчасовим.
Однак якщо позивача буде зараховано до списків особового складу іншої військової частити та направлено в зону активних бойових дій, то його права будуть повністю порушені та не будуть поновлені. Реалізація зарахування позивача до списків особового складу до іншої військової частини з військової частини НОМЕР_1 , видання наказу та переміщення ОСОБА_1 у зону бойових дій з метою проходження військової служби в Збройних Силах України неможлива до надання судом оцінки на предмет правомірності підстав мобілізації ОСОБА_1 як особи, якій було надано відстрочку від призову на військову службу 12 вересня 2025 року до 05 листопада 2025 року.
Вказане зумовлюється тим, що у разі задоволення позову поновлення порушених прав та інтересів позивача в іншій військовій частині буде істотно ускладнено, враховуючи тимчасовість проходження служби у навчальній військовій частині НОМЕР_1 та беручи до уваги строки розгляду типових адміністративних справ, в яких предмет та підстава позову стосуються незаконної мобілізації військовозобов'язаних осіб.
Отже, на переконання представника позивача, видання військовою частиною НОМЕР_1 наказу, розпорядження щодо направлення позивача до іншої військової частини буде охоплюватись предметом позову в цій справі та унеможливить захист та поновлення порушеного права позивача у спосіб виключення солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
З огляду на викладене представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом:
- зупинення видання наказу (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу до іншої військової частини та залишення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , номер засобу зв'язку: НОМЕР_4 ) до ухвалення рішення за адміністративним позовом ОСОБА_1 в цій справі та до набрання ним законної сили;
- заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , номер засобу зв'язку: НОМЕР_4 ) здійснювати переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зону бойових дій з метою проходження військової служби в Збройних Силах України під час розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 у цій справі та до набрання законної сили вказаним судовим рішенням.
Вирішуючи заяву представника позивача - адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича від 02 жовтня 2025 року про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Насамперед суд відзначає, що відповідно до вимог частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову - це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовано главою 10 розділу І КАС України.
Згідно з частинами першою - третьою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку з урахуванням конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами четвертою - шостою статті 154 КАС України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Аналіз наведених норм вказує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача. Тобто положення цих норм покликані гарантувати виконання рішення суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у цьому разі вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. Водночас тягар доказування під час розгляду заяви покладається виключно на заявника.
Своєю чергою суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Перевіривши зазначені у заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та обставинам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки, запропонований заявником спосіб забезпечення адміністративного позову у цьому разі є передчасним, заява не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.
Твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях. До заяви про забезпечення позову заявником не надано документів, які є достатніми для того, аби обґрунтовано підтвердити наявність правових підстав для забезпечення позову.
Окрім того, суд відзначає, що за приписами пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, процесуальний закон містить імперативну заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, зокрема на момент подання та розгляду заяви про забезпечення позову.
Тож контексті обраного позивачем способу забезпечення позову (зупинення видання наказу (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу до іншої військової частини та залишення проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а також заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 здійснювати переміщення у зону бойових дій з метою проходження військової служби в Збройних Силах України) необхідно зауважити, що такі зарахування, залишення, переміщення (переведення) є можливими виключно на підставі наказу або розпорядження командира (начальника), зупинення дії якого в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці імперативно забороняється відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України.
Суд також звертає увагу на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
У аспекті цього варто також зауважити, що безумовно, рішення чи діяння суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на учасників правовідносин. Такі рішення чи діяння можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт вчинення суб'єктом владних повноважень діянь, ухвалення рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, не може автоматично свідчити про те, що такі діяння/рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
Беручи до уваги вищевикладене, суд підсумовує, що представник позивача жодними належними та допустимими доказами не довів та не обґрунтував необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а тому доходить висновку, що в задоволенні заяви представника позивача - адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича від 02 жовтня 2025 року про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 150 - 154, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича від 02 жовтня 2025 року про забезпечення позову - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 03 жовтня 2025 року.
Суддя Клименко О.М.