22 вересня 2025 рокусправа № 380/19780/24
зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Петровської А.М.,
представника позивача Хробак Г.В.,
представника відповідача Сидорчука А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами загального позовного провадження справу за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Львіввугілля" код ЄДРПОУ 32323256, місцезнаходження: 80001, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Сокаль, вул. Хмельницького Б., буд. 26 до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків код ЄДРПОУ 44045187, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул.Стрийська, 35, у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо вивільнення з податкової застави описаного актом опису майна №8-з від 28.09.2018 на загальну суму 30154929,44грн;
- зобов'язати Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків вивільнити з податкової застави майно згідно з Актом опису майна №8-з від 28.09.2018 на загальну суму 30154929,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП «Львіввугілля» листом №8/1086 від 05.07.2024 звернулось до податкового органу про внесення зміни в ІКП ДП «Львіввугілля» (32323256), а саме зменшення податкового боргу з податку на додану вартість на суму 30154929,44грн, та вивільнення відповідного заставного майна з під застави, дозвіл саме на погашення якого надано рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.003950. Відповідно до пункту 91.3 статті 91.3 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених згаданим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно. ДП «Львіввугілля» листом №7/2058 від 23.11.2021 повторно надало податковому керуючому інформацію про реалізацію майна переданого в податкову заставу згідно з Актом опису майна №8-з від 28.09.2018. Листом №4362/6/33-00-13 від 09.12.2021 Західне МУ ДПС по роботі з ВПП повідомило, що питання вивільнення майна буде розглянуте після проведення перевірки стану збереження майна. Такі дії податкового органу, на думку позивача, свідчать про свідоме, незаконне затягування вивільнення майна, яке реалізоване підприємством для виплати заробітної плати працівників.
22.10.2025 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому проти задоволення заперечує повністю, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що для того, щоб ДП «Львіввугілля» змогло правомірно скористатися нормою, викладена в пункті 92.3 статті 92 Податкового кодексу України повинна виконуватися одна умова, а саме: в податковій заставі повинна перебувати лише готова продукція підприємства. Станом на 22.10.2024 по ДП «Львіввугілля» складено 53 акти опису майна (в тому числі 36 актів щодо заміни предмета податкової застави) на загальну суму 1 263 млн гривень. У таких актах описана не лише готова продукція, а також нерухоме майно, будівлі, виробниче обладнання, транспортні засоби, спеціальні колісні та гусеничні засоби, відходи шахтного виробництва, вугілля, а також вугілля майбутнього видобутку. Підтвердженням такої позиції є той факт, що знаючи про вимогу такої норми Кодексу позивач неодноразово звертався до Західного МУ ДПС для надання згоди на самостійну реалізацію вугілля, яке перебувало у податковій заставі за іншими актами опису майна. Виходячи із викладеного, відповідач вважає що позивач не мав жодних правових підстав проводити повну чи часткову реалізацію заставного вугілля на виконання частини третьої статті 92 Податкового кодексу України.
09.12.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що фактично предметом позову є захист порушеного права ДП «Львіввугілля» на добровільне виконання рішення суду, вивільнення з податкової застави описаного майна №8-з від 28.09.2018 на загальну суму 30 154 929,44грн. Так відповідно до пункту 92.1 статті 92 Податкового кодексу України, у разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу. В спірному випадку норма законодавства не забороняє реалізовувати платнику податку готову продукцію та спрямовувати кошти на погашення податкового боргу.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 30.09.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 08.10.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 30.10.2024 суд призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 12.03.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України) з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених згаданим кодексом майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Відповідно до пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: - у разі несплати у строки, встановлені згаданим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; - у разі несплати у строки, встановлені згаданим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; - у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 згаданого Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Крім цього, відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 згаданої статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому згаданою статею.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з пунктом 89.7 статті 89 ПК України заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою контролюючого органу, а відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
З метою виконання норм статей 88, 89 ПК України податковим керуючим ДП «Львіввугілля» складено акт опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) № 8-з від 28.09.2018, яким описано в податкову заставу вугілля, на яке ДП «Львіввугілля» набуде право власності у майбутньому (в кількості 39 834 т. на суму 102970890,00 гривень).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі №1.380.2019.003950 позов Західного МУ ДПС надано дозвіл на реалізацію вугілля описаного вказаним вище актом опису майна на суму 30 154 929,44 гривень.
Згідно з Актом опису майна від 28.09.2018 №8-з описано вугілля марки Г (Г2)Р (0-200), на яке ДП «Львіввугілля» набуде права власності у майбутньому, яке буде видобуте такими відокремленими підрозділами: ВП Шахта «Великомостівська», ВП Шахта «Межирічанська», ВП Шахта «Відродження», ВП Шахта «Лісова», ВП Шахта «Степова», ВП Шахта «Червоноградська» в кількості 39 834т. на загальну суму 102 970 890,00грн.
Згідно з Балансом рядового вугілля по ДП «Львіввугілля» на 31.12.2018 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 видобуто вугілля 1414000т, відвантажено вугілля 1420000т.
Згідно з Балансом готової вугільної продукції по ДП «Львіввугілля» на 31.12.2018 за період 12 місяців по ДП «Львіввугілля» відвантажено готової вугільної продукції в кількості 990000т.
ДП «Львіввугілля» здійснювало відвантаження вугілля ДП «Держвуглепостач» на підставі Договору поставки вугілля №05-17/ЕНЦ від 08.02.2017 та №07-16/ЕН від 10.02.2016.
ДП «Львіввугілля» за період 2018 року відвантажено готової продукції - вугілля ДП «Держвуглепостач» на суму 1913545262,03грн та отримано коштів за відвантажену вугільну продукцію в розмірі 1909872000,00грн.
В той же час, за період 2018 року ДП «Львіввугілля»: нараховано заробітної плати працівникам - 1107962000грн, виплачено заробітної плати в розмірі - 1055335000грн, нараховано податку на доходи фізичних осіб 236950000грн сплачено податку на доходи фізичних осіб 225008000грн, нараховано військового збору 19829000грн, сплачено військового збору 18746000грн, нараховано єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 296 410 000грн та сплачено єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 282340000грн.
Отже, кошти, отримані від реалізації описаного в податкову заставу вугілля спрямовані на цілі, передбачені частиною третьою статті 92 ПК України, а також на оплату послуг зі збагачення вугілля.
Згідно з пунктом 91.1. ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені згаданим Кодексом.
ДП «Львіввугілля» листом №7/2058 від 23.11.2021 надало податковому керуючому інформацію про реалізацію майна, переданого в податкову заставу, згідно з Актом опису майна №8-з від 28.09.2018.
Листом №4362/6/33-00-13 від 09.12.2021 Західне МУ ДПС по роботі з ВПП повідомило позивача, що питання вивільнення майна буде розглянуте після проведення перевірки стану збереження майна.
14.05.2024 відповідач звернувся до позивача із запитом про надання інформації та документів, необхідних для організації та проведення торгів з реалізації заставного майна (вугілля).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо вивільнення майна з податкової застави протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідно до пункту 92.3 статті 92 ПК України у разі, якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі, в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу. Позивач також посилається на те, що ним самостійно реалізовано описане вугілля відповідно до акту опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) № 8-з від 28.09.2018 та використання коштів отриманих в результаті самостійної реалізації.
Суд зазначає, що для реалізації норми, викладеної у пункті 92.3 статті 92 ПК України необхідне дотримання умови, яка полягає у тому, що у податковій заставі повинна перебувати лише готова продукція підприємства.
Станом на 22.10.2024 щодо ДП «Львіввугілля» складено акти опису майна (а.с. 56-60). У таких актах описано не лише готову продукцію, а також нерухоме майно, будівлі, виробниче обладнання, транспортні засоби, спеціальні колісні та гусеничні засоби, відходи шахтного виробництва, вугілля, а також вугілля майбутнього видобутку. Проте позивач, знаючи про вимогу такої норми ПК України неодноразово звертався до відповідача із заявами для надання згоди на самостійну реалізацію вугілля, яке перебувало у податковій заставі за іншими актами опису майна.
З таких підстав суд вважає, що позивач не мав достатніх правових підстав здійснювати повну чи часткову реалізацію заставного вугілля на виконання частини третьої статті 92 ПК України.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до пункту 89.5 статті 89 ПК України, у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 згаданого Кодексу. До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно. У разі порушення платником податків вимог згаданого пункту він несе відповідальність згідно із законом.
Суд встановив, що відповідач не отримував від позивача інформації про набуття останнім права власності на майно, описане відповідно до акта опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) № 8-з від 28.09.2018, а тому відповідач не мав достатніх підстав для прийняття рішень про включення такого майна (видобутого вугілля) до акта опису з подальшим складанням такого акта опису майна.
Разом з тим, з метою виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 у справі № 1.380.2019.003950 щодо надання згоди на реалізацію майна (вугілля) на суму 30154929,44грн, відповідач звернувся до позивача з вимогою надати інформацію про те, якими відокремленими підрозділами (шахтами) і, в якій кількості буде видобуте вугілля відповідно до акта опису майна № 8-з від 28.09.2018 із зазначенням його фізико-хімічних властивостей.
Відповідач скерував позивачу запити щодо надання згаданої інформації (№1918/6/33-00-13 від 14.05.2024, №3646/6/33-00-13 від 26.09.2023), проте останній не повідомив про факт набуття права власності на майно описане актом опису майна (щодо заміни предмета податкової застави) № 8-з від 28.09.2018 для прийняття контролюючим органом рішення про включення його до акта опису майна.
Позивач посилається на пункт 91.3 статті 91 ПК України, яка визначає, що податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених згаданим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами згаданого Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
Суд у цьому контексті зазначає, що посилання позивача на пункт 91.3 статті 93 ПК України не звільняє його від обов'язку дотримання послідовності дій, визначених пунктом 89.5 статті 89 ПК України.
З урахуванням встановлених обставин у справі та доказів, поданих на їх обґрунтування, суд висновує, що дії відповідача у межах спору відповідають критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Львіввугілля" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 02 жовтня 2025 року.
Суддя Гулик Андрій Григорович