02 жовтня 2025 рокусправа № 380/14974/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з його смертю;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_2 пенсію у зв'язку з його смертю в розмірі 203188,97грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсіонер ОСОБА_2 помер. ОСОБА_1 є дружиною померлого, і станом на день його смерті фактично проживала разом із померлим за адресою: АДРЕСА_2 . 20 травня 2025 року позивач звернулася із заявою до відповідача про виплату їй суми недоотриманої за життя чоловіка його пенсії у зв'язку із смертю останнього. Листом від 11 червня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено в задоволенні вказаної заяви із посиланням на те, що пенсія не включається до складу спадщини і вказані відносини не є спадковими, хоча в поданій заявником заяві не було посилання на виплату заборгованості пенсії померлого чоловіка в порядку спадкування, а в порядку статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
13.08.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволенні позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що згідно із ст. 23, п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Окрім цього, слід зазначити що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги» впроваджено централізоване фінансування виплати пенсій, виплата пенсій здійснюється Пенсійним фондом України. Таким чином, виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України, та не залежить від Головного управління. Отже, нараховані кошти на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі № 380/7908/23 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі № 380/19281/23 не були у зв'язку з відсутністю цільового фінансування з Державного бюджету України за життя ОСОБА_3 . Станом на сьогодні в Головному управлінні проведена робота щодо виплати заборгованості, яка виникла внаслідок виконання судових рішень, які набрали законної сили по 19.09.2020 року. Згідно зі ст. 61 Закону-2262, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Отже, Закон-2262 визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Окрім цього, відповідно до частини третьої ст.61 Закону-2262 зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Вказана заборгованість також не може вважатись недоодержаною пенсією і з тих підстав, що виплата заборгованості донарахованої на виконання рішення суду здійснюється за рахунок додатково виділених коштів з Державного бюджету, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 28.07.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №380/9129/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 із 01.04.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення, зазначеного в оновленій довідці станом на 05.03.2019, виготовленої Адміністрацію Державної прикордонної служби України за № 11/362 від 14.07.2020; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/362 від 14.07.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.04.2019.
На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 . Згідно з розрахунком на доплату заборгованість пенсійного органу перед пенсіонером за період квітень 2019 липень 2021 складає 53008,95 (п'ятдесят три тисячі вісім гривень 95 копійок).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2021, яке набрало законної сили 10.08.2021, у справі № 380/12376/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення ОСОБА_2 перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року, виходячи із розміру його грошового забезпечення, зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України № 1118112-с від 01.12.2020, виданої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року у справі № 1.380.2019.005371; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_2 із 01 квітня 2019 року пенсію без обмеження її максимальним розміром, виходячи із 89% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.12.2020 № 11/18112-с, виданої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року у справі № 1.380.2019.005371, із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат.
На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 . Згідно Розрахунку на доплату заборгованість пенсійного органу перед пенсіонером за період квітень 2019року по листопад 2021року складає 129158,46 (сто двадцять дев'ять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень 46 копійок).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2024, яке набрало законної сили 20.12.2024, у справі № 380 21317/24 визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати з 01.07.2021 щомісячної доплати ОСОБА_2 в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.07.2021 перерахунок і виплату щомісячної доплати ОСОБА_2 у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713.
На виконання зазначеного судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 із 01.07.2021. Згідно з Розрахунком на доплату заборгованість пенсійного органу перед позивачем за період липень 2021року лютий 2025року складає 21021,56 (двадцять одна тисяча двадцять одна гривня 56 копійок).
Загальна сума заборгованості пенсійного органу перед ОСОБА_2 складає 203188,97 (двісті три тисячі сто вісімдесят вісім гривень 97 копійок).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
ОСОБА_1 є дружиною померлого, і станом на день його смерті фактично проживала разом із померлим за адресою: АДРЕСА_2 .
20 травня 2025 року позивач звернулася із заявою до відповідача про виплату їй суми недоотриманої за життя чоловіка його пенсії у зв'язку із смертю останнього.
Листом від 11 червня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено в задоволенні вказаної заяви із посиланням на те, що пенсія не включається до складу спадщини і вказані відносини не є спадковими, хоча в поданій заявником заяві не було посилання на виплату заборгованості пенсії померлого чоловіка в порядку спадкування, а в порядку статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті позивачу сум пенсії, що підлягали виплаті на підставі Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і залишилась недоотриманими у зв'язку з смертю годувальника, останній звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.
Частина друга статті 19 Конституції Україні передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в редакції чинній на час відкриття спадщини, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення вказаних статей не зазнали змін і в редакції ЦК України, чинній на час звернення позивача із позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон України № 2262-XII) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Згідно з частиною першою статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, як в редакції чинній на час відкриття спадщини, так і в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Отже, право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана.
Як вже встановив суд на виконання рішень суду нараховано загальну суму заборгованості перед ОСОБА_2 у розмірі 203188,97 (двісті три тисячі сто вісімдесят вісім гривень 97 копійок).
Суд не погоджується із твердженнями відповідача, відповідно до яких позивачем не подано заяву і відповідні документи у відділ обслуговування громадян (сервісний центр), оскільки суд звертає увагу на те, що заява про перерахунок пенсії від 20.05.2025 подана позивачем містить всі необхідні відомості та належним чином завірені додатки для розгляду питання про виплату вказаних сум.
У листі №11833-12332/В-52/8-1300/25 відповідач зазначив, що копія акту № 8 від 01.03.2025 виданий на померлого ОСОБА_2 вважається недійсним, без зазначення жодних підстав для вказаного твердження.
Вказане стало підставою для відмови у виплаті позивачу сум пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Відповідач у відзиві зазначає, що відсутня відмова Головного управління у здійсненні виплати сум пенсії, що підлягали виплаті її чоловіку ОСОБА_2 відповідно до ст.61 Закону-2262 і залишились недоотриманими у зв'язку з його смертю яка б могла оскаржувати в судовому порядку. Позивачем також не долучено до позову доказу відмови з приводу порушеного в позові питання.
Проте, суд зазначає, що вказане спростовується копією листа №11833-12332/В-52/8-1300/25, який наявний в матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, в редакції чинній на час відкриття спадщини, (далі Закон України № 2262-XII) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відповідач у відзиві зазначає, що ОСОБА_1 не зверталась в Головне управління з документом, що засвідчує місце проживання (паспорт громадянина України (для громадян, які мають паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій чи довідкою про реєстрацію місця проживання особи, передбачена постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру").
Водночас, суд зазначає, що позивач є дружиною померлого і має право на одержання цих сум у будь-якому випадку, навіть за умови непідтвердження спільного проживання.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач згідно з частиною першою статті 61 Закону № 2262-ХІІ має право на виплату йому неодержаних його годувальником у зв'язку з його смертю сум пенсії в розмірі 203188,97 грн.
Суд зазначає, що право позивача на отримання вказаних сум пенсії, невиплачених її чоловіком у зв'язку зі смертю, є законними сподіваннями, оскільки така виплата передбачена національним законодавством. Таке майнове право підпадає під поняття майно у значенні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Суд вважає, що така відмова відповідача є втручанням в право на мирне володіння майном в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Щодо способу захисту порушеного права, то суд вважає за необхідним вказати, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції Суд зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Суд звертає увагу, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача відмовив у виплаті коштів, а відтак вчинив активні дії, у зв'язку з чим у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті позивачу сум пенсії, що підлягали виплаті її чоловіку, на підставі Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і залишилась недоотриманими у зв'язку з його смертю.
У зв'язку з цим, суд вважає, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити позивачу недоотриману суму пенсії її померлого чоловіка в розмірі 203188,97 грн на підставі Закону України №2262 від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 сум пенсії, що підлягали виплаті її чоловіку, ОСОБА_2 , на підставі Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб» і залишились недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії її померлого чоловіка, ОСОБА_2 , у розмірі 203188,97грн на підставі Закону України №2262 від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович