03 жовтня 2025 рокусправа № 380/11149/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в місті Львові в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №134650031317 від 16.05.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періоди роботи - з 20.12.1994 по 19.08.1996 роки, та період роботи з 23.09.1986 по 25.08.1994 на території Латвійської республіки згідно записів до трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1981;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 09.05.2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо затягування та зволікання часу щодо вжиття заходів для підтвердження стажу, здобутого ОСОБА_1 на території Латвійської республіки.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням ГУ ПФУ у Рівненській області № 134650031317 від 16.05.2024 йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком через помилковий висновок відповідача про відсутність в позивача необхідного страхового стажу (31 рік). Рішення обґрунтоване тим, що до страхового стажу не зараховано два періоди роботи: 1) з 20.12.1994 по 19.08.1996 - з причини внесення записів з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (розбіжності в датах наказу та прийняття на роботу). Не погоджується з такою відмовою та покликається на висновки Верховного Суду про те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та може мати негативні наслідки для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника; 2) з 23.09.1986 по 25.08.1994 згідно записів до трудової книжки НОМЕР_1 (робота в Латвійській республіці) з мотивів відсутності підтвердження працевлаштування на території іншої держави. Стверджує, що Договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення, підписаний 26.02.1998 в м. Києві та ратифікований Україною 19.03.1999 відповідно до Закону України «Про ратифікацію Договору між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення» № 525-ХІУ (далі - Договір) до статті 16 визначає, що для встановлення права на пенсію, зумовлену накопиченням періодів страхування, в цілях підсумовування періодів зараховуються періоди страхування, накопичені згідно із законодавством обох Сторін за умови, що вони не збігаються повністю або частково у часі. Трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 1 січня 1991 року особами, які проживають на території обох Сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох Сторін за умови, що одна із Сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди. Статтею 17 Договору визначено, що у випадку, коли право на пенсію згідно із законодавством сторін виникає тільки в результаті підсумовування періодів страхування, набутих згідно із законодавством обох Сторін, розмір пенсії кожна Сторона обчислює і виплачує відповідно до страхового стажу, набутого на її території. Отже, Договором передбачено різні правила для врахування періодів роботи для визначення права на пенсію та для визначення розміру пенсії, при цьому, факт сплати чи несплати страхових внесків не має значення для зарахування страхового стажу позивача за спірний період. Тобто для визначення права на пенсію враховується весь стаж, накопичений у Латвійській Республіці.
ГУ ПФУ у Рівненській області подало відзив на позовну заяву, проти позову заперечило. На обґрунтування своєї позиції повідомило, що розглянуто заяву ОСОБА_1 та долучені документи та 16.05.2024 прийняло рішення №134650031317 про відмову у призначенні пенсії. Так, за доданими документами підстав для зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності на території Латвійської Республіки з 23.09.1986 по 25.08.1994 немає, оскільки відповідно до статті 24-1 Закону № 1058 та Договору такий стаж зараховується за умови підтвердження стажу компетентними органами відповідної країни (після надходження результатів розгляду формуляру). Також відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 20.12.1994 по 19.08.1996 згідно записами трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1981, оскільки дата прийняття і дата наказу на прийняття містить розбіжність 1 рік. Відтак, згідно з доданими до заяви про призначення пенсії від 09.05.2024 документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж заявника становить 25 років 7 місяців 16 днів. ГУ ПФУ було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, оскільки на момент звернення відсутній необхідний страховий стаж (31 рік).
ГУ ПФУ у Львівській області подало відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечило. На обґрунтування своєї позиції з покликанням на ст.24-1 Закону №1058 повідомило, що з метою підтвердження стажу ОСОБА_1 , набутого на території Латвійської Республіки, листом ГУ ПФУ у Львівській області від 23.08.2024 № 1300-5309-5/148417 засвідчені копії документів ОСОБА_1 , доданих до заяви від 21.05.2024 разом із відповідними додатками надіслано на адресу ПФУ для подальшого скерування в Латвійську Республіку. На час подання відзиву відповідь від компетентної установи договірної сторони на адресу ГУ ПФУ у Львівській області не надходила.
Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до підрозділу ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 09.05.2024 про призначення пенсії за віком (а.с. 75-76), до заяви додав трудову книжку, паспорт громадянина України, картку платника податків, військовий квиток, диплом. Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с.8-11), що мають значення для оцінки спірних періоду:
- з 10.07.1985 до 18.09.1986 навчався в Ризькій морехідній школі та здобув кваліфікацію повара 4 розряду, що також підтверджується атестатом №94/86 (а.с.74), а після проходження практики скерований на роботу в Латвійське морське пароплавство (а.с.8-9);
- з 23.09.1986 по 25.08.1994 працював в Латвійському морському пароплавстві на різних суднах на посадах повара (2 категорії, 1 категорії), матроса (1 класу), що підтверджується належно оформленими записами, в яких вказано дату прийняття/звільнення для кожного судна, реквізити відповідних наказів, посада тощо.
За цей період роботи в Латвійському морському пароплавстві ОСОБА_1 за успіхи в праці 8 разів заохочувався грошовими преміями (а.с.110), про що є записи відповідного змісту в розділі трудової книжки «сведения о поощрениях»;
- з 01.09.1994 по 16.12.1994 працював в Жовківському держлісгоспі каменярем 4 розряду в будівельній бригаді;
- з 20.12.1994 по 19.08.1996 працював в Будівельному управлінні фірми «Прибужжя» муляром 4 розряду (наказ № 163-к від 20.12.1995 та наказ № 89-к від 19.08.1996), звільнений по скороченню штатів;
- з 20.11.1996 перебував на обліку в Жовківському районному центрі зайнятості Львівської області та отримував допомогу по безробіттю.
Після реєстрації заява ОСОБА_1 від 09.05.2024 та копії доданих до неї документів були відскановані та на підставі Постанови №25-1 від 16.12.2020 електронна справа за принципом екстериторіальності передана для розгляду в ГУ ПФУ в Рівненській області.
ГУ ПФУ в Рівненській області розглянуло заяву від 09.05.2024 та долучені до заяви документи та 16.05.2024 прийняло рішення №134650031317 (а.с.15) про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (не менше 31 рік страхового стажу); страховий стаж обчислено в розмірі 25 років 07 місяців 16 днів. До страхового стажу цей орган ПФУ не зарахував такі періоди:
- період трудової діяльності на території Латвійської Республіки з 23.09.1986 по 25.08.1994 з мотивів відсутності підтвердження стажу компетентними органами іншої країни;
- з 20.12.1994 по 19.08.1996, оскільки записи трудової книжки НОМЕР_1 від 15.08.1981 оформлені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
ОСОБА_1 у відповідь на усні роз'яснення представника сервісного центру №14 ГУ ПФУ у Львівській області надав засвідчені копії документів щодо роботи в Латвійській республіці, а ГУ ПФУ у Львівській області листом від 23.08.2024 № 1300-5309-5/148417 скерувало ці документи на адресу Пенсійного фонду України для подальшого скерування в Латвійську Республіку. ГУ ПФУ у Львівській області повідомляє, що на час розгляду справи відповідь не надходила.
ГУ ПФУ у Львівській області 23.05.2025 звернулося до ГУ ПФУ у Рівненській області про перегляд електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.81-82) з таких мотивів доцільності перегляду рішення та зарахування стажу роботи в Латвійській республіці з 23.09.1986 по 31.12.1990, оскільки: 1) відповідно до Договору трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської республіки до 01.01.1991 особам, які проживають на території обох сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначенні та нарахуванні пенсії на території обох сторін за умови, що одна із сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди; 2) нумерація записів в трудовій книжці ОСОБА_1 за період роботи в Латвійському морському пароходстві з 23.09.1986 по 25.08.1994 послідовна, зазначені підстави для внесення записів про прийняття та звільнення з роботи, запис про звільнення завірено підписом відповідальної особи та печаткою установи.
ГУ ПФУ у Рівненській області 30.05.2025 (а.с.83) із зауваженнями, наведеними в листі ГУ ПФУ у Львівській області від 23.05.2025 (щодо врахування періоду роботи в Латвійській республіці з 23.08.1986 по 31.12.1990) не погодилося, власне рішення не переглянуло.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).
Частиною 1 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004 року, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.
Згідно статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, окрім того пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Оцінюючи дії відповідача щодо відмови зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача суд керується такими мотивами:
І. щодо періоду роботи в Латвійській Республіці з 23.09.1986 по 25.08.1994 (7 років 11 місяців 3 дні):
Україна і Латвійська Республіка укладений Договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення (дата підписання: 26.02.1998; дата ратифікації: 19.03.1999; дата набуття чинності: 11.06.1999) (далі - Договір).
Статтею 2 Договору встановлено, що цей Договір регулює соціальне забезпечення осіб, а також членів їхніх сімей, на яких поширювалось або поширюється законодавство України чи Латвійської Республіки в галузі соціального забезпечення. Підпункт 5 пункту 1.1 частини 1 статті 3 Договору визначає, що цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Україні, зокрема, пенсії за віком. Відповідно до підпункту 5 пункту 1.2 частини 1 статті 3 Договору цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Латвійській Республіці, зокрема, пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 16 Договору для встановлення права на пенсію, зумовлену накопиченням періодів страхування, в цілях підсумовування періодів зараховуються періоди страхування, накопичені згідно із законодавством обох Сторін за умови, що вони не збігаються повністю або частково у часі. Частиною 3 статті 16 Договору визначено, що трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 1 січня 1991 року особами, які проживають на території обох Сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох Сторін за умови, що одна із Сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди.
Згідно з статтею 17 Договору якщо право на пенсію згідно із законодавством Сторін виникає тільки в результаті підсумовування періодів страхування, набутих згідно із законодавством обох Сторін, розмір пенсії кожна Сторона обчислює і виплачує відповідно до страхового стажу, набутого на її території.
Суд визнає помилковими висновки ГУ ПФУ у Рівненській області щодо відмови зарахувати період роботи з 23.09.1986 по 25.08.1994 до страхового стажу ОСОБА_1 з огляду на такі мотиви:
1) період роботи в Латвійській Республіці до 31.12.1990 (4 роки 4 місяці та 9 днів) є трудовим стажем, що підтверджується належно оформленими записами в трудовій книжці та зараховується до страхового стажу позивача як для призначення, так і для обчислення розміру пенсії, що прямо випливає зі норми частини четвертої статті 24 Закону №1058 (в редакції, що діяла станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії та на дату прийняття оскарженого рішення) та наведених вище положень Договору, незалежно від сплати внесків за цей період. Суд вважає, що цей підхід мав би бути очевидним і для ГУ ПФУ у Рівненській області, оскільки відповідає адміністративній практиці органів ПФУ з цього питання, на що відповідачу-1 вказували навіть колеги з ГУ ПФУ у Львівській області (відповідач-2) в листі з пропозицією переглянути рішення за цей період;
2) покликання сторін на ст.ст.24-1, 26-1 Закону №1058 щодо періодів трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу, а також умов включення періодів роботи особи в інших державах до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком є помилковими, оскільки ці норми не регулюють спірних правовідносин. Суд враховує, що згадані норми внесені в Закону №1058 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» від 25.04.2024 № 3674-IX, що набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування («Голос України», № 63 від 22.06.2024), тобто з 23.06.2024. Отже, при вирішенні спору та оцінці оскарженого рішення суд керується Законом №1058 в редакції, що діяла станом на дату прийняття оскарженого рішення (16.05.2024);
3) щодо періоду роботи в Латвійській Республіці з 01.01.1991 по 25.08.1994 (3 роки 7 місяців 25 днів), то суд враховує, що Договором передбачено різні правила для врахування періодів роботи для визначення права на пенсію та для визначення розміру пенсії, при цьому, факт сплати чи несплати страхових внесків не має значення для зарахування страхового стажу позивача за спірний період. Тобто для визначення права на пенсію враховується весь стаж, накопичений у Латвійській Республіці. Трудовою книжкою позивача належно підтверджено спірний період роботи з 01.01.1991 по 25.08.1994.
Таким чином, є підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 23.09.1986 по 25.08.1994.
ІІ. щодо періоду роботи з 20.12.1994 по 19.08.1996 (1 рік 8 місяців):
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Спірний період роботи позивача в БУ №21 ВАТ «Прибужжя» підтверджується записами трудової книжки, які узгоджуються з попереднім (робота з 01.09.1994 по 16.12.1994 каменярем в будівельній бригаді) та наступним (перебування з 20.11.1996 на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю після скорочення з БУ №21) та є достатніми для підтвердження трудової діяльності позивача у спірний період. Водночас доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці, відповідачі не надали.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Вказаний відповідачем недолік оформлення запису є опискою, допущеною роботодавцем в зазначенні дати винесення наказу про прийняття на роботу.
Оцінюючи цю обставину суд на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду (постанові від 06.03.2018 в справі № 754/14898/15-а) про те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Більш того, відповідальною особою за правильність та повноту ведення трудових книжок є керівник підприємства, установи, організації або уповноважена ним особа, а не працівник. Тому позивач не може нести відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами. В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Такі висновки сформовані Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 в справі № 677/277/17, від 13.06.2018 в справі № 813/782/17, від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 17.09.2025 у справі №300/6565/23.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки (допущення описки) не повинно мати негативні наслідки для працівника. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що є підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 20.12.1994 по 19.08.1996.
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що позивач на момент звернення 09.05.2024 до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідав умовам, визначеним частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV:
- досяг 60 віку;
- з урахуванням зарахування спірних періодів (1) з 23.09.1986 по 25.08.1994 (7 років 11 місяців 3 дні) та (2) з 20.12.1994 по 19.08.1996 (1 рік 8 місяців) до страхового стажу визначеного пенсійним органом - 25 років 07 місяців 16 днів, страховий стаж позивача становить понад 31 рік, тобто є достатній для призначення позивачу пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV.
Тому суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV, оскільки відповідач безпідставно не зарахував спірні періоди до страхового стажу позивача, що дає підстави для призначення такої пенсії.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд проаналізував наведені вище обставини неодноразового звернення позивача до органів ПФУ та дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглядати заяву позивача про призначення пенсії за віком не є ефективним способом захисту прав позивача. Тому суд, користуючись наданими статті 9 КАС України повноваженнями обирає ефективний захід захисту прав, свобод, інтересів людини від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, окрім того пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Позивач досяг 60-річного віку 08.05.2024, а звернувся до ПФУ 09.05.2024, тому пенсія за віком на підставі статті 45 Закону №1058 призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. У справі, яка розглядається, для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Рівненській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії. Тому дії щодо призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058 та зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу має вчинити територіальний орган ПФУ, визначений за принципом екстериторіальності, що прийняв оскаржуване рішення, у цій справі - ГУ ПФУ в Рівненській області.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про порядок його виконання. Для забезпечення ефективного відновлення прав позивача та з метою виконання цього рішення суду ГУ ПФУ у Рівненській області зобов'язане зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи.
Щодо позовних вимог до ГУ ПФУ у Львівській області, то суд відмовляє в їх задоволенні з мотивів безпідставності. Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що відповідач-2 за заявою позивача звернувся через ПФУ України до компетентних органів Латвійської республіки з документами щодо підтвердження та зарахування періодів роботи особи в цій державі до страхового стажу, на час розгляду справи відповідь не надходила. Підстав вважати, що відповідач-2 затягував чи зволікав із вжиттям заходів для підтвердження стажу, здобутого ОСОБА_1 на території Латвійської республіки, немає. Більше того, спірні правовідносини, як вже зазначав суд, виникли 16.05.2024, тобто до набрання чинності: (1) ст.ст.24-1, 26-1 Закону №1058, котрі з 23.06.2024 по новому регулюють питання періодів трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу, а також умов включення періодів роботи особи в інших державах до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком); (2) до введення в дію та набрання чинності Постановою КМУ №562 від 16.05.2025 «Деякі питання обчислення страхового стажу», що застосовується з 23.06.2024 та регламентує підстави та порядок здійснення запиту щодо підтвердження стажу. Отже, перелічені норми не застосовуються до спірних правовідносин щодо вирішення питання про призначення пенсії за віком на підставі заяви ОСОБА_1 від 09.05.2024.
З огляду на встановлені КАС України правила розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.19-26,90,139,229,241-246,251,255,257-258,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненькій області №134650031317 від 16.05.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 09.05.2024 пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З метою виконання цього рішення суду зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 23.09.1986 по 25.08.1994 та з 20.12.1994 по 19.08.1996.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович