про залишення позовної заяви без руху
02 жовтня 2025 року м. Київ № 320/48476/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулась Військова частина НОМЕР_1 з позовом до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, у якому просить суд :
- визнати протиправною та скасувати постанови Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), винесені 17.07.2025 у виконавчому провадженні № 78635897 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. та відкриття виконавчого провадження, в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 000, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали позовної заяви судом встановлено наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.
Позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною заявою. При цьому, позивачем разом з позовною заявою надано суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду з позовом. В обгрунтування вказаного клопотання позивач вказує, що ним пропущено процесальний строк з поважних причин, а саме через обставини введення в країні воєнного стану.
Разом з тим, суд не приймає до уваги вказані доводи позивача в якості поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою та вказує про відсутність підстав для поновлення такого строку з огляду на наступне.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Незнання про порушення через небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Зокрема, обставина введення воєнного стану в Україні не є беззаперечною підставою для поновлення строку звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Крім того, судом встановлено відсутність доказів сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, з огляду на що суд вказує наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте, позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору за звернення до суду з даним адміністративним позовом. При цьому, подане позивачем клопотання про відстрочення суми судового збору за звернення до суду з позовною заявою не підлягає задоволенню з мотивів його необгрунтованості та невикладення обставин, що підтверджують скрутний майновий стан позивача, як це передбачено ч. 1 ст. 133 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Розміри ставок судового збору визначені ст. 4 Закону № 3674-VI.
Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України Про Державний бюджет на 2025 рік установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 3028,00 гривень.
Суд звертає увагу, що з 01 березня 2019 року введено в дію зміни до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява містить одну вимогу майнового характеру.
Суд зазначає, що за звернення до адміністративного суду позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. (3028,00 грн. х 0,8).
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин суддя вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву з наданням часу для усунення зазначених недоліків.
Також суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя.
Указані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду та докази на підтвердження поважності причин його пропуску, засвідчених належним чином;
- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у сумі 2422 грн. 40 коп.
Пунктом 17 підрозділу 1 розділу ІІІ Положення передбачено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу через підсистему "Електронний суд".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лисенко В.І.