03 жовтня 2025 року м. Київ № 320/3657/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу,
за позовом Приватного виконавця виконавчого округу Київської області ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (відповідач / Мін'юст), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства юстиції України про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни та наказ Міністерства юстиції України від 15.06.2023 №1440/7, яким введено в дію відповідне рішення та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача прийнято без належного дослідження всіх доказів, що призвело до безпідставного притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутності будь-якого грубого порушення вимог чинного законодавства щодо примусового виконання рішень. Позивач наполягає на відсутності в оскаржуваному наказі конкретного змісту дисциплінарного проступку згідно вичерпного переліку, не дослідженні обставин, чи дійсно передача виконавчого провадження суперечить волі стягувача, відсутності негативних наслідків від передачі, відсутності можливості не виконувати постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження, та відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача та будь-якими негативними наслідками для учасників правовідносин.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) від 07 лютого 2024 року відкрито провадження у справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2024 року справа розподілена судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року прийнято справу №320/3657/24 до провадження судді Жукової Є.О, суд ухвалив розгляд справи розпочати спочатку, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано від відповідача всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення оскаржуваних дій/бездіяльності, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про прийняття адміністративної справи до провадження» від 04.11.2024 по справі № 320/3657/24 доставлено до електронного кабінету Міністерства юстиції України 04.11.2024 о 21:44.
15 листопада 2024 року через систему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду від представника Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, та, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає про дотримання встановленої процедури винесення оскаржуваного наказу, наявність порушень чинного законодавства в діях позивача, а саме звернення стягнення на соціальну допомогу та прийняття виконавчого провадження за відсутності підстав.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
До Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_2 від 23.03.2023 щодо діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни в межах виконавчого провадження № 62758175.
Листом від 07.04.2023 № 42767/С-9185/20.5.1 Міністерством юстиції України приватному виконавцю надіслано копію скарги та запит про надання пояснень щодо примусового виконання рішення.
На виконання вищевказаного запиту листом від 12.04.2023 № 7527 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин О.С. надала свої пояснення про вчинення нею дій в межах виконавчого провадження № 62758175 у відповідності до вимог чинного законодавства.
Наказом Міністерства юстиції України від 15.06.2023 № 1440/7 зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни строком на один місяць.
Вищевказаний наказ мотивований встановленням таких порушень: звернення стягнення на соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, чим порушено вимоги абз. 2 ст. 48, ч. 1 ст. 72 Закону України «Про виконавче провадження»; винесення постанови про прийняття виконавчого провадження без наявності підстав, передбачених п. 4 Розділу V Інструкції, що свідчить про порушення приватним виконавцем принципу диспозитивності діяльності приватного виконавця, закріпленого п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а також засад диспозитивності виконавчого провадження, визначених п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погодившись із наказом про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Щодо суті порушення допущеного приватним виконавцем Микитин О.С., за яке останню притягнуто до відповідальності, суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закон №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами частин першої, п'ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно з частиною другою статті 48 Закону №1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки»", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
За приписами частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до статті 72 Закону №1404-VIII на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.
Відтак, суд наголошує на наявності імперативних приписів, які забороняють звернення стягнення на соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю». Винятком може бути лише стягнення за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.
Згідно зі статтею 73 Закону №1404-VIII стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що виконавець перед зверненням стягнення на кошти повинен з'ясувати, зокрема, статус коштів, що знаходяться на рахунку боржника.
При цьому, з аналізу наведених вище положень статті 72 Закону №1404-VIII вбачається, що, зокрема на соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.
Суд звертає увагу, що зазначені умови є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.
Як вбачається з матеріалів справи, в межах спірних правовідносин 06 серпня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 62758175 з примусового виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2018 року № 361/7341/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості.
06 серпня 2020 року приватний виконавець Говоров П.В. у виконавчому провадженні № 62758175 виніс постанову про арешт коштів боржника.
При цьому, згідно з постановою приватного виконавця Говорова П.В. про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 15 жовтня 2020 року боржниця ОСОБА_4 змінила прізвище ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .
Згідно із заявою ОСОБА_2 від 23 листопада 2020 року, вона має доньку, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом з народження та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Броварської міської ради.
Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» ОСОБА_7 з 05 листопада 2007 року по 07 вересня 2023 року призначено допомогу особам з інвалідністю з дитинства, що підтверджено довідкою, виданою Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради від 19 серпня 2020 року № 04-14/973.
У вказаній заяві ОСОБА_2 повідомила, що згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Броварської міської ради від 19 серпня 2020 року № 04-14/974 їй нараховано державну соціальну допомогу в розмірі 20 491,20 грн, яку вона отримує на рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 26 серпня 2020 року. Згідно із зазначеною заявою до неї додані, зокрема, копії посвідчення про надання соціальної допомоги; довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради від 19 серпня 2020 року № 04-14/973; довідки, виданої Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради від 19 серпня 2020 року № 04-14/974; довідки, виданої ПАТ КБ «Приватбанк» від 26 серпня 2020 року № KQAPOSKOUIBOELJ.
23 листопада 2020 року приватний виконавець Говоров П.В. у виконавчому провадженні № 62758175 виніс постанову про зняття арешту з коштів, якою знято арешт з коштів, що містяться на рахунку боржника № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ КБ «ПриватБанк».
В подальшому, 06 жовтня 2022 року приватний виконавець Говоров П.В. у виконавчому провадженні № 62758175 виніс постанову про передачу виконавчого провадження приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Микитин О.С.
13 жовтня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Микитин О.С. винесла постанову про прийняття виконавчого провадження № 62758175. При цьому, зі змісту мотивувальної частини цієї постанови вбачається, що виконавче провадження приватний виконавець Микитин О.С. прийняла у зв'язку з укладенням з приватним виконавцем Говоровим П.В. договору від 24 грудня 2021 року № 2 про його заміщення.
07 березня 2023 року приватний виконавець Микитин О.С. у виконавчому провадженні № 62758175 надіслала платіжні вимоги про примусове списання коштів з рахунків боржника, зокрема з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк».
13 березня 2023 року на рахунок з обліку депозитних сум приватного виконавця надійшли кошти у сумі 5 777,62 грн.
З листа ПАТ КБ «Приватбанк» від 11 квітня 2023 року № 20.1.0.0.0/7-230411/11303 та зазначеної до нього виписки за рахунком № НОМЕР_1 (відповідь на запит приватного виконавця Микитин О.С. від 10 квітня 2023 року) вбачається, що кошти в сумі 5777,62 грн були списані з рахунку № НОМЕР_1 , на який надходять соціальні виплати.
Внаслідок вищевикладеного, до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_2 від 23.03.2023 щодо діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни в межах виконавчого провадження № 62758175. Згідно з копією доданого до скарги ОСОБА_2 від 23 березня 2023 року тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 , виданого Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради, ОСОБА_7 призначено соціальну допомогу як дитині з інвалідністю з дитинства. Законним представником (опікуном) дитини є ОСОБА_2 .
Отже, суд звертає увагу, що Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 , ОСОБА_7 призначено соціальну допомогу як дитині з інвалідністю з дитинства. Законним представником (опікуном) дитини є ОСОБА_2 .
Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» ОСОБА_7 з 05 листопада 2007 року по 07 вересня 2023 року призначено допомогу особам з інвалідністю з дитинства, що підтверджено довідкою, виданою Управлінням соціального захисту населення Броварської міської ради від 19 серпня 2020 року № 04-14/973.
Державну соціальну допомогу ОСОБА_7 отримує на рахунок свого законного представника ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 26 серпня 2020 року.
Долученою позивачем випискою АТ КБ «Приватбанк» за період з 23.11.2020 по 11.04.2023 також підтверджується, що ОСОБА_2 здійснюється нарахування та виплата на банківський рахунок № НОМЕР_1 коштів з призначенням «виплати соціального фонду, соц. виплата».
Відтак, суд констатує, що хоч означений рахунок ОСОБА_2 , на який виплачується соціальна допомога на дитину з інвалідністю відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» і не має статусу рахунку зі спеціальним режимом використання, однак кошти, які на нього надходять як соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», мають спеціальний статус як такі, звернення стягнення на які заборонено, крім законодавчо встановлених статтею 72 Закону №1404-VIII випадків.
При цьому, жодного рішення про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника відносно ОСОБА_2 не виносилось та не було предметом примусового виконання у виконавчому провадженні № 62758175.
Також суд звертає увагу, що всі вищевказані документи щодо надходження на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», перебували в матеріалах виконавчого провадження № 62758175 на час його прийняття приватним виконавцем Микитин О.С., що свідчить про обізнаність позивача з тим, що на вказаний рахунок надходять кошти соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, що мають спеціальний статус як такі, звернення стягнення на які заборонено.
Також положеннями частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавцям надано право, зокрема з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків / електронних гаманців та/або стан рахунків / електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками / електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на соціальні виплати, виконавець перед зверненням стягнення зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо звернення стягнення на кошти, що перебувають на цьому рахунку.
Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби, оскільки без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону №1404-VIII.
Правовий висновок щодо повноважень виконавчої служби виокремлювати такі банківські рахунки висвітлено в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №916/73/19, від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 17.01.2020 у справі №340/1018/19 та від 10.09.2020 у справі №340/3042/19.
Таким чином, враховуючи наявність в матеріалах виконавчого провадження документів на підтвердження надходження на рахунок ОСОБА_2 коштів соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, що мають спеціальний статус як такі, звернення стягнення на які заборонено, а також постанови про зняття арешту з вказаного рахунку попереднім виконавцем саме з підстав отримання відповідних коштів на цей рахунок, що свідчить про обізнаність позивача щодо спеціального статусу коштів на банківському рахунку, вказане свідчить про протиправність дій позивача щодо примусового списання коштів з вказаного рахунку.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно статті 46 Основного Закону громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні у справі «Беєлер проти Італії», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В контексті наведеного суд вважає, що списанням коштів з вказаного рахунку, на який надходять соціальні виплати, порушено права ОСОБА_7 на належне матеріальне забезпечення та достатній життєвий рівень, оскільки перешкоджає вільному розпорядженню цими грошовими коштами, що мають цільове призначення.
Таким чином, враховуючи встановлення судом нарахування на банківський рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», суд дійшов висновку про відсутність у позивача як приватного виконавця підстав для примусового списання коштів, які знаходяться на такому рахунку.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що банківською установою не було відхилено платіжну інструкцію, що свідчить про відсутність заборони стягнення на відповідні кошти, оскільки як вже було зазначено вище, матеріали виконавчого провадження свідчать, що позивач була обізнана про те, що на рахунок боржника надходять виплати допомоги від управління соціального захисту населення, на підставі чого попереднім виконавцем був знятий арешт з такого рахунку.
При цьому, необґрунтованими є посилання позивача на те, що згідно з випискою АТ КБ «Приватбанк» за період з 23.11.2020 по 11.04.2023 ОСОБА_2 на банківський рахунок № НОМЕР_1 здійснюється нарахування та виплата коштів не лише соціальної допомоги, а й інші зарахування. По-перше, вказана виписка була отримана позивачем вже після списання позивачем коштів з цього рахунку та після отримання скарги ОСОБА_2 , тобто, на момент вчинення дій, за якій позивача було притягнуто до відповідальності, вказаною інформацією позивач не володіла, доказів зворотного суду не надано. По-друге, законодавством передбачена пряма заборона на звернення стягнення на відповідні кошти, в той час як позивач при списанні коштів з вказаного рахунку жодним чином не могла ідентифікувати, що списані кошти будуть такими, що не належать до категорії соціальних виплат.
В контексті доводів позивача про порушення порядку прийняття оскаржуваного рішення, суд звертає увагу на наступне.
Частиною першою, пунктом 2 частини третьої, частинами четвертою, сьомою статті 34 Закону № 1403-VIII визначено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, саме Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань, зокрема, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів.
Підпунктом 83-25 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до закону державне регулювання діяльності приватного виконавця.
Отже, на Мін'юст покладено превентивну функцію, зокрема щодо організації і контролю відповідно до законодавства державного регулювання діяльності приватних виконавців та у разі необхідності притягнення їх до відповідальності.
27 липня 2022 року прийнятий Закон України № 2455-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2455-IX), який набрав чинності 25 серпня 2022 року. Вказаним нормативно-правовим актом були внесені зміни, зокрема, у Закон № 1403-VIII.
Згідно із підпунктами 3, 4 пункту 6-1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», планові та позапланові перевірки діяльності приватних виконавців не проводяться.
Діяльність приватного виконавця може бути зупинена строком на один місяць на підставі наказу Міністерства юстиції України за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, погодженим не менше ніж п'ятьма членами Дисциплінарної комісії, у разі виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу V Порядку проведення перевірок у період дії воєнного стану структурний підрозділ Міністерства здійснює перевірку дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження.
У разі виявлення ознак грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень структурний підрозділ Міністерства готує подання про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яке підписує керівник структурного підрозділу Міністерства.
У поданні обов'язково мають бути зазначені обставини, установлені структурним підрозділом Міністерства, з посиланням на джерела інформації (відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, звернення учасника виконавчого провадження або іншої особи, інформація отримана від приватного виконавця тощо), зміст виявлених порушень з посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів.
Подання про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання надсилається на електронні адреси всіх членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців для погодження.
У разі погодження подання про зупинення діяльності приватного виконавця не менше ніж п'ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців структурний підрозділ Міністерства готує проєкт наказу про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» з мотивованим обґрунтуванням грубості порушення.
Наказ про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його видання надсилається приватному виконавцю, діяльність якого зупинена, адміністратору автоматизованої системи виконавчого провадження, організатору електронних аукціонів, аукціонів за фіксованою ціною, операторам електронних майданчиків, підключених до електронної торгової системи, в якій здійснюються земельні торги.
Відомості про зупинення діяльності приватного виконавця вносяться до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Отже, під час дії воєнного стану на території України, незважаючи на те, що законодавець не передбачив проведення планових та позапланових перевірок діяльності приватних виконавців, однак це не вказує на заборону здійснення Міністерством, як головним очільником діяльності приватних виконавців, здійснення заходів контролю, перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, шляхом проведення моніторингу відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження.
У разі виявлення ознак вчинення приватним виконавцем грубого порушення вимог законодавства щодо примусового виконання рішень, Міністерство може застосувати стягнення у вигляді зупинення його діяльності на один місяць. При цьому, визначення ознак грубого порушення законодавства приватним виконавцем, є дискреційним повноваженням членів Дисциплінарної комісії та Міністерства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2025 року у справі №380/12053/23.
Відтак, твердження позивача, що Міністерством юстиції України порушений порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця є необґрунтованим.
Як було встановлено судом, що перевірка діяльності приватного виконавця була розпочата у зв'язку зі скаргою боржника щодо списання коштів з рахунку, на який надходить соціальна допомога.
Вказані у скарзі обставини знайшли своє підтвердження під час її перевірки та відповідно і порушення приватним виконавцем вимог Закону № 1404-VІІІ.
Таким чином, в межах спірних правовідносин мало місце грубе порушення приватним виконавцем Микитин О.С. вимог законодавства щодо примусового виконання рішень в частині заборони звернення стягнення на соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", що є підставою для зупинення діяльності приватного виконавця на один місяць.
Отже, при прийнятті спірного рішення відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
При цьому, суд погоджується з доводами позивача в частині правомірності прийняття вказаного виконавчого провадження № 62758175 на підставі постанови приватного виконавця Говорова П.В. від 06.10.2022 про передачу виконавчого провадження № 62758175 на виконання Договору № 2 від 24.12.2021 про заміщення приватного виконавця ОСОБА_8 приватним виконавцем Микитин О.С., разом з тим, останні не спростовують грубого порушення вимог законодавства щодо примусового виконання рішень в частині заборони звернення стягнення на соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", що на думку суду є основною та достатньою підставою для притягнення позивача до відповідальності та зупинення діяльності приватного виконавця на один місяць.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, відшкодуванню підлягають судові витрати сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, виключно у разі задоволення позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позову Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни відмовити повністю.
2. Судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.