03 жовтня 2025 року м. Київ № 320/49202/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антас" про стягнення коштів за податковим боргом.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також заявник, ГУ ДПС у м. Києві) із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антас" (далі по тексту також відповідач, ТОВ "Антас"), в якій просить суд постановити рішення про стягнення коштів за податковим боргом з ТОВ "Антас", яким стягнути кошти з такого платника податків з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника, а також за рахунок готівки на суму податкового боргу у розмірі 2044481,74 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник повідомив про наявність у відповідача податкового боргу на загальну суму 2044481,74 грн з податку на прибуток підприємств, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 11.04.2025 №0032939/0706.
Заявник зазначив, що податковий борг ТОВ "Антас" добровільно не було сплачено, у зв'язку з чим контролюючий орган просить стягнути заборгованість у примусовому порядку.
Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів визначено статтею 283 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках / електронних гаманцях платника податків.
Згідно з частиною сьомою статті 283 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.
Розгляд заяви відбувається за участю податкового органу, митного органу, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 03.10.2025 об 11 год. 00 хв.
У судове засідання, призначене на 03.10.2025, з'явилися представники сторін.
Відповідачем було подано відзив на заяву, в якому зазначено про порушення заявником строку звернення до суду з відповідною заявою, оскільки згідно з даними трекінгу Укрпошти за №0601187588263 поштове відправлення (податкова вимога) було фактично прийняте відділенням поштового зв?язку лише 04.09.2025, а не 01.09.2025, як стверджує заявник. При цьому до матеріалів заяви не додано квитанцію про відправку, яка б підтверджувала саме дату звернення до відділення поштового зв?язку і відправку 01.09.2025. Отже, оскільки податкова вимога була відправлена заявником 04.09.2025, то дата закінчення 30-денного строку, припадає на 04 жовтня 2025 року, а початок 24-годинного строку згідно з п. 95.2 ПК України припадав на 05 жовтня 2025 року (31-й день), у той час як контролюючий орган звернувся до суду із заявою 02 жовтня 2025 року, тобто передчасно.
Також відповідач зазначив про відсутність доказу отримання відправлення ТОВ «Антас», оскільки згідно відомостей ЄДР уповноваженою особою, керівником ТОВ «Антас» є Скрипніченко Є.М., натомість відповідно до повідомлення про вручення, останнє було отримане ОСОБА_1 .
Також відповідач зауважив, що відповідно до частини 4 статті 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. На переконання відповідача, у даному випадку спір про право щодо законності ППР є реальним та неврегульованим, оскільки прамовірність винення ППР оскаржується ним у судовому порядку.
Присутній у судовому засіданні 03.10.2025 представник заявника підтримав заяву у повному обсязі, просив суд її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви.
Після надання пояснень по справі представники сторін подали клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи вказане, усною ухвалою суду від 03.10.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Антас" (ідентифікаційний код 33402489, місцезнаходження: 02225, м. Київ, вул. О. Бальзака, 6, секція "Б") зареєстровано в якості юридичної особи 14.03.2005 відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до інтегрованої картки платника податку ТОВ "Антас" з податку на прибуток підприємств, за відповідачем обліковується податковий борг у загальному розмірі 2044481,74 грн, який виник внаслідок нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань та штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення 11.04.2025 №0032939/0706.
На підтвердження наявності податкового боргу ТОВ "Антас" у розмірі 2044481,74 грн станом на 02.10.2025, позивачем також надано суду інформацію про розмір та структуру податкового боргу, інтегровану картку платника податків, податкове повідомлення-рішення.
Матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у м. Києві з метою погашення податкового боргу винесено податкову вимогу №0018821-1303-2615 від 29.08.2025 на загальну суму 2044481,74 грн.
З інтегрованої картки платника податків вбачається, що вказана сума боргу відповідачем не сплачена.
Несплата відповідачем вищевказаної суми стала підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За приписами пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку.
Пунктом 54.4 статті 54 ПК України визначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Положенням пункту 58.3 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За приписами статті 42 ПК України закріплено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено податкову вимогу №0018821-1303-2615 від 29.08.2025 на суму 2044481,74 грн, направлену на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отриману ним 13.09.2025.
Згідно положень статті 283 КАС України:
- провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом (пункт 5 частини першої);
- заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (частина друга).
Відповідно до пункту 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Податковий кодекс України, так само як і інші нормативні акти податкового законодавства, не врегульовує порядок обчислення строків, визначених у цьому кодексі.
Відповідно частини першої статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 270 КАС України, на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280-283, 283-2 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.
Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами.
Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обставиною, з якою стаття 283 КАС України пов'язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги.
Тобто, в межах означеної адміністративної справи обставиною, що зумовлює звернення до суду є направлення відповідачу податкової вимоги 01.09.2025, на підтвердження чого контролюючий орган надав повідомлення про вручення поштового відправлення.
Суд зауважує на важливості встановлення дати фактичного направлення податкової вимоги платнику податків, оскільки лише не раніше ніж через 30 календарних днів після такої події контролюючий орган міг звернутися до суду із заявою про стягнення коштів.
Суд звертає увагу на те, що повідомлення про вручення поштового відправлення (податкової вимоги) відповідачеві містить дату направлення 01.09.2025, однак жодні докази на підтвердження цієї обставини до матеріалів справи не додані.
На переконання суду, такими доказами можуть бути фіскальні чеки відділення поштового зв'язку, список згрупованих відправлень з відміткою відділення поштового зв'язку про прийняття відправлення тощо.
На противагу означеному, відповідачем додано до матеріалів справи роздруківку трекінгу АТ “Укрпошта», з якого вбачається, що поштове відправлення зі штрифкодовим ідентифікатором №0601187588263 було фактично прийняте відділенням поштового зв?язку лише 04.09.2025, а не 01.09.2025, як стверджує заявник.
Отже, оскільки податкова вимога була відправлена заявником 04.09.2025, то дата закінчення 30-денного строку припадає на 04 жовтня 2025 року, а початок 24-годинного строку згідно з п. 95.2 ПК України припадав на 05 жовтня 2025 року (31-й день), у той час як контролюючий орган звернувся до суду із заявою 02 жовтня 2025 року, тобто передчасно.
У судовому засіданні представник заявника пісдя встановлення цих обставин підтвердив, що контролюючим органом не дотримано строку звернення до суду із заявою у порядку статті 283 КАС України.
Наведені факти є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.
Крім того, судом встановлено, що згідно відомостей КП "Діловодство спеціалізованого суду" 04.06.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Антас" було подано до Київського окружного адміністративного суду позов до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2025 №0032939/0706. Означеній адміністративній справі присвоєно номер 320/27785/25.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку на усунення недоліків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 позовну заяву повернуто позивачеві.
ТОВ "Антас" подано апеляційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №320/27785/25.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №320/27785/25 щодо оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2025.
Також судом встановлено, що згідно відомостей КП "Діловодство спеціалізованого суду" 30.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Антас" було подано до Київського окружного адміністративного суду позов до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.04.2025 №0032939/0706. Означеній адміністративній справі присвоєно номер 320/48879/25.
Станом на 03.10.2025 відомості щодо результатів розгляду означеної позовної заяви відсутні.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, оскарження ТОВ «Антас» у судовому порядку податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 11.04.2025 №0032939/0706, заявленого позивачем як підстава виникнення податкового боргу, на підставі якого подано означену заяву в порядку статті 283 КАС України, свідчить про неузгодженість такого грошового зобов'язання та, як наслідок, відсутність у відповідача податкового боргу.
Враховуючи означені обставини, про які не зазначив заявник під час подання 02.10.2025 заяви в порядку статті 283 КАС України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення спору за особливостями, встановленими статтею 283 КАС України з огляду на те, що в такому випадку процедурна обмеженість строків розгляду, зумовлена терміновістю, не може превалювати над дотриманням належних гарантій судового захисту, які може забезпечити позовне провадження за загальними правилами, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України.
При цьому, суд наголошує на тому, що в межах означеної справи не вправі надавати оцінку протиправності/правомірності податковому повідомленню-рішенню ГУ ДПС у м. Києві від 11.04.2025 №0032939/0706, оскільки згідно усталеної правової позиції Верховного Суду у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов'язань.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16, від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20 та інших.
Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
В свою чергу, питання правомірності винесення Головним управлінням ДПС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 11.04.2025 №0032939/0706 є предметом спору у справах №№ 320/27785/25 та 320/48879/25.
Суд акцентує увагу, особливий порядок судового провадження за статтею 283 КАС України не призначений для розгляду спорів, а передбачений виключно для вирішення беззаперечних (безспірних) вимог податкового органу та враховує, що податковий орган має право звернутися до суду в загальному порядку (частина п'ята статті 283 КАС України), який дозволяє вирішити спір між сторонами з дотриманням визначених процедурних гарантій реалізації права особи на судовий захист.
Додатково, вирішуючи питання наявності чи відсутності в межах спірних відносин спору про право, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Частинами четвертою та п'ятою статті 283 КАС України встановлено, що суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо:
1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;
2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Тобто, провадження у справах, порушених за заявою податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень в порядку статті 283 КАС України, є окремим видом судового провадження, відмінного від загального (позовного) провадження.
Суд звертає увагу, що спір про право в контексті застосування статті 283 КАС України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у частині першій статті 283 КАС України.
Спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для звернення з відповідною заявою, або платник податків заперечує розмір або власне факт існування податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг.
Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесена заява органу доходів і зборів. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.01.2019 у справі №808/2981/14.
Водночас, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.02.2023 у справі №640/17091/21, під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, але не є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника входять до предмета доказування у справах, визначених пунктом 2 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Враховуючи означену позицію Верховного Суду, яка є подібною до спірних відносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження за заявою чи закриття провадження за заявою на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за заявою контролюючого органу в порядку статті 283 КАС України.
Суд зазначає, що з моменту оскарження ТОВ «Антас» в межах адміністративних справ №№320/27785/25 та 320/48879/25 податкового повідомлення-рішення, податковий борг втратив статус узгодженого, а таке оскарження податкового боргу свідчить про наявність спору про право.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.02.2023 по справі №640/17091/21, за змістом статті 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд першої інстанції може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Закриття судом першої інстанції провадження на підставі статті 238 КАС України для цієї категорії справ не передбачено.
З огляду на викладене, враховуючи сукупність встановлених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про стягнення податкового боргу в порядку статті 283 КАС України.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139,241, 242, 245, 246, 250, 255, 283, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антас» про стягнення коштів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти з дня його проголошення .
Суддя Дудін С.О.