03 жовтня 2025 року № 320/17683/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ріпкинського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ріпкинського районного суду Чернігівської області (далі по тексту - відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач-2), у якому просив суд:
- визнати протиправним притягнення помічника голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади помічника голови суду;
- визнати протиправним та скасувати наказ Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2024 року №16-ОС в частині звільнення помічника голови суду ОСОБА_1 з займаної посади за пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього Положенням про помічника судді;
- зобов'язати Ріпкинський районний суд Чернігівської області змінити наказ керівника апарату Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2024 року №16-ОС, в частині формулювання причини та дати звільнення згідно заяви від 21.03.2024 р.;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує про протиправність притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади помічника голови суду. На думку позивача, наказ Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2024 року №16-ОС у частині звільнення його з займаної посади за пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього Положенням про помічника судді, є безпідставним та таким, що порушує його права, а отже підлягає визнанню протиправним та скасуванню у відповідній частині.
Позивач вказує, що посада помічника судді не відноситься до посад державної служби, а належить до патронатної служби, яка, у силу спеціальних правових норм, які регулюють правовідносини у сфері судочинства (правосуддя), передбачає дотримання законодавчо передбачених гарантій при здійсненні процедури звільнення, у тому числі дотримання вимог законодавства про працю. Водночас, відповідачем, всупереч приписам статей 40, 147, 149 Кодексу законів про працю України, не обґрунтовано у чому саме полягало систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього Положенням про помічника судді, а також не зазначено доказів наявності підстави, що свідчить про невмотивованість подання голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 від 21.03.2024 та, відповідно, про протиправність звільнення позивача на підставі систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на позивача Положенням про помічника судді.
Позивач також вказує, що своє звільнення з посади пов'язує з його відмовою вийти на роботу у вихідні дні. Водночас, зважаючи на відсутність можливості працювати у вихідні дні, позивачем було реалізовано своє право на припинення трудових відносин та подано заяву про звільнення за власним бажанням засобами поштового зв'язку, про що завчасно повідомлено голову Ріпкинського районного суду Чернігівської області. Проте під час ознайомлення з наказом про звільнення позивачу стало відомо, що звільнення його з посади відбулося за іншої підстави, яке, як вказує останній, відбулося без отримання від нього письмових пояснень, без обґрунтування підстави звільнення, без доведення факту систематичного невиконання ним посадових обов'язків як-то вимагають приписи законодавства про працю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з моменту отримання ухвали.
На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 позивачем 22.05.2024 подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №320/17683/24. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
12.07.2024, 23.07.2024 до суду надійшов відзив Ріпкинського районного суду Чернігівської області, в якому останній вказує про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. На думку відповідача-1, звільнення позивача з посади відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, а оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий керівником апарату в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством.
Відповідач-1 зазначає, що позивач не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Так, відповідно до Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21, помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді, який є його безпосереднім керівником, з усіх інших питань, у тому числі щодо дотримання трудової дисципліни, помічник судді підзвітній керівнику апарату суду в межах його повноважень. Відтак, дисциплінарне стягнення до помічника судді застосовується виключно за порушення трудової дисципліни. Невиконання позивачем обов'язків з підготовки та організаційного забезпечення судового процесу не охоплюється поняттям «трудова дисципліна» та не відноситься до компетенції ні керівника апарату суду, ні дисциплінарної комісії, а отже, позивач не міг бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, відповідач-1 звертає увагу, що позовні вимоги про скасування наказу про звільнення позивача та внесення змін до наказу про звільнення є взаємовиключними, оскільки не може бути внесено зміни в попередньо скасований наказ. Позаяк відповідач-1, відповідно до положень статті 235 Кодексу законів про працю України, не наділений компетенцією змінювати формулювання і зазначати в рішенні причину звільнення.
Щодо формулювання змісту подання голови суду відповідач-1 вказує, що форма подання про звільнення та вимоги до його змісту не передбачені жодним нормативно-правовим актом. Наголошує, що прийняття на посаду помічника судді та звільнення його з посади має свою специфіку: суддя самостійно здійснює добір помічника, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату суду за поданням судді. Такий порядок існує з метою якісного здійснення правосуддя, оскільки гарантує довіру судді до помічника, а тому суддя наділений правом внести подання керівнику апарату відповідного суду про його звільнення у разі невідповідності особи вимогам судді. Відтак, питання звільнення помічника з посади віднесено на розсуд безпосереднього його керівника та є його виключною дискрецією останнього.
Відповідач-1 також зазначає, що причиною звільнення позивача стало систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього Положенням про помічника судді. Обґрунтування в поданні про звільнення, на необхідності якого вказує позивач, не передбачено приписами законодавства та не є доцільним, оскільки таке обґрунтування включатиме інформацію про хід розгляду конкретної справи, що є неприпустимим і не може бути розголошено головою суду в силу вимог статті 12 Кодексу суддівської етики.
Відтак, позовні вимоги, на думку відповідача-1, є такими, що не підлягають задоволенню.
01.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив Ріпкинського районного суду Чернігівської області, зі змісту якої вбачається, зокрема, незгода позивача з доводами відповідача-1 щодо наявності підстав для звільнення позивача у зв'язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього Положенням про помічника судді. На думку позивача, систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків, і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Позивач вказує, що попереднє застосування до працівника заходу дисциплінарного впливу є обов'язковим у силу приписів пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, про що свідчить і судова практика, зокрема у справі №489/58/20 у постанові Верховного Суду від 09.12.2021.
Крім того, позивач вказує про те, що подання судді про звільнення помічника судді має обов'язково бути вмотивованим, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №460/4405/20. Водночас, відповідач-1 не вказав, які конкретні дії (бездіяльність) позивача слугували підставою для внесення оскаржуваного подання та звільнення позивача з посади. Доводи ввідповідача-1 про невиконання позивачем доручень судді, на думку останнього, не підтверджені жодними доказами та не відповідають фактичним обставинам справи.
10.09.2024 до суду надійшли заперечення відповідача-1 на відповідь на відзив, в яких відповідач-1 вказує, що доводи позивача про необхідність голові суду доводити неналежність виконання позивачем як помічником своїх обов'язків є необґрунтованими, оскільки дана обставина не входить до предмету доказування у даній справі, натомість, предмет доказування становить обставина прийняття головою суду відповідного подання, а суддя в даній справі не є відповідачем. Відповідач-1 також повторно наголошує, що керівник апарату суду не має права змінювати подання та втручатися у відправлення суддею правосуддя.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та виклик свідка відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2025 заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог повернуто заявнику без розгляду.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 працював на посаді помічника голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області, судді Кравчук М.В. Позивача призначено на посаду наказом в.о. керівника апарату Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02.02.2024 року №7-ОС з 05.02.2024 на строк повноважень судді.
Наказом керівника апарату Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21.03.2024 №16-ОС помічника голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 21.03.2024 за пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у зв'язку із систематичним невиконанням ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього Положенням про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21.
Підстава: подання голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області Кравчук М.В. від 21.03.2024.
Вважаючи протиправним наказ про звільнення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1402-VIII), Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII), Кодексу законів про працю України, Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 18 травня 2018 року (далі - Положення № 21).
Відповідно до статті 157 Закону № 1402-VIII (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних відносин) кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.
Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
Законом № 889-VІІІ (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що посада помічника судді віднесена до посад працівників патронатної служби.
Відповідно до частини першої статті 92 Закону № 889-VІІІ до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем'єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.
Частиною другою статті 92 Закону № 889-VІІІ встановлено, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.
Частиною четвертою статті 92 Закону №889-VIII передбачено, що на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України.
Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
Відповідно до приписів статті 157 Закону №1402-VIII помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду повинні також мати стаж професійної діяльності у сфері права не менше трьох років.
Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.
Згідно з пунктом 2 Положення № 21 помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.
Відповідно до пункту 4 Положення № 21 помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді; суддя є його безпосереднім керівником. Основним завданням помічника є забезпечення виконання суддею, помічником якого він є, повноважень щодо здійснення правосуддя.
Пунктом 5 Положення № 21 передбачено, що на помічника судді поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41 43-1, 49-2 та частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до пункту 7 Положення №21 судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Відповідно до пункту 8 Положення № 21 помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника (судді) та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника (судді) у штаті суду. Це означає, що помічник судді фактично призначається на посаду за строковим трудовим договором, який діє не довше ніж на період перебування його безпосереднього керівника, тобто судді, у штаті суду.
За правилами абзаців першого та другого пункту 12 Положення № 21 трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з'їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.
Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв'язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.
З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує висновок, що помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя. Особливістю патронатної служби є те, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу звільнення позивача з посади помічника голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області, судді ОСОБА_2 відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України на підставі подання судді ОСОБА_2 .
Пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Суд зазначає, що положення трудового законодавства, які містить Кодекс законів про працю України, є загальними для правовідносин, пов'язаних з проходженням публічної служби і, їх можна і потрібно застосовувати у тому випадку, коли спеціальні норми не регулюють певних аспектів правовідносин, які є об'єктом спеціального регулювання.
Положенням №21 визначено, що посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім статті 92 Закону України «Про державну службу».
Приписами Положення №21 передбачена можливість звільнення помічника судді за ініціативою судді на підставі його подання.
Як зазначалося, визначення «патронатна служба» міститься у статті 92 Закону №889-VIII, якою передбачено розповсюдження на працівників патронатної служби приписів законодавства про працю. Однак, частиною четвертою вказаною статті виокремлено, зокрема, працівників патронатної служби у судах, оскільки ця патронатна служба має певні особливості, які визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
Таким чином, спеціальними нормами, які регулюють проходження патронатної служби в судах урегульовано законодавством про судоустрій і статус суддів.
Суд звертає увагу, що особливість патронатної служби полягає у тому, що діяльність працівників цієї служби спрямована на забезпечення ефективності функціонування визначених законодавством категорій публічних службовців, а не державного органу, чим власне і обумовлена означена специфіка їхнього правового статусу.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 640/19047/21.
Аналіз наведених положень Закону №1402-VIII, Закону № 889-VIII, ст. 36 Кодексу законів про працю України та Положення № 21 дає підстави дійти висновку, що законодавцем передбачено особливий порядок призначення на посаду та звільнення з посади помічника судді.
Суд зазначає, що з вищенаведених приписів законодавства вбачається, що прийняття на посаду помічника судді і звільнення має свою специфіку, суддя самостійно здійснює добір помічника, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату суду за поданням судді. Такий порядок існує з метою якісного здійснення правосуддя, оскільки гарантує довіру судді до помічника, а тому суддя має право внести подання керівнику апарату відповідного суду про його звільнення. Незалежність судді і авторитет суду залежить від злагодженої взаємодії між суддею і його помічником, передумовою якої є високі професійні і морально-етичні якості помічника.
З огляду на вказані норми, у правовідносинах із суддею помічник перебуває в безпосередньому, прямому підпорядкуванні, а призначення, звільнення, застосування заходів заохочення чи дисциплінарного стягнення, надання йому відпусток - покладено на розсуд судді і може відбуватися виключно за обов'язковим погодженням із суддею.
Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 380/4629/20 та у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 640/19047/21.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу керівника апарату Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21.03.2024 №16-ОС позивача звільнено з посади помічника голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області на підставі подання голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області ОСОБА_2 від 21.03.2024.
Суд зазначає, що у трудових правовідносинах, які виникають при проходженні патронатної служби помічниками суддів, звільнення помічників суддів, з урахуванням приписів статті 36 Кодексу законів про працю України та статті 157 Закону №1402-VIII, відбувається, зокрема, на підставі подання судді про звільнення помічника. При цьому, керівник апарату відповідного суду є лише виконавцем такого подання судді, якому надає матеріальну форму у вигляді наказу.
Застосовуючи вказаний підхід до обставин справи, що розглядається, варто зауважити що суддя ОСОБА_2 реалізувала своє право шляхом подання про звільнення помічника судді ОСОБА_1 від 21.03.2024, що прямо передбачено вищенаведеними приписами законодавства.
При цьому доводи позивача про необхідність дотримання форми подання про звільнення є надмірним формалізмом та призводить до обмеження волевиявлення судді щодо добору помічника, а саме, небажання продовжувати роботу з позивачем.
Суд також визнає обґрунтованими доводи відповідача-1 щодо того, що у даних правовідносинах позивач не притягувався до дисциплінарної відповідальності, оскільки суддею внесено подання про звільнення помічника судді; за приписами Положененя №21 помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді, який є його безпосереднім керівником, з усіх інших питань, у тому числі щодо дотримання трудової дисципліни, помічник судді підзвітній керівнику апарату суду в межах його повноважень. Відтак, дисциплінарне стягнення до помічника судді застосовується виключно за порушення трудової дисципліни, а отже, у даних правовідносинах позивач не міг бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Вказане також спростовує доводи позивача про обов'язкове попереднє застосування до працівника заходу дисциплінарного впливу у силу приписів пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, та необхідність застосування до даних правовідносин правової позиції, викладеної у справі №489/58/20 у постанові Верховного Суду від 09.12.2021.
Відтак, доводи позивача про недотримання відповідачем-1 порядку застосування дисциплінарних стягнень, визначеного статтею 149 Кодексу законів про працю України, спростовуються вищенаведеними приписами законодавства.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправним притягнення помічника голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади помічника голови суду, задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем-1 до матеріалів справи не надано належних доказів, що підтверджують систематичне невиконання позивачем обов'язків, передбачених Положенням № 21. Не зазначено, які саме обов'язки ним не виконувалися, а також не надано доказів, що такі порушення мали повторюваний характер.
Суд зазначає, що сама по собі загальна вказівка на «систематичне невиконання» працівником трудових обов'язків не може вважатися достатньою підставою для звільнення за пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Для застосування цієї норми необхідним є доведення наявності фактів порушень, які мали місце у різний час, були належно зафіксовані та мали характер саме невиконання, а не неналежного чи неякісного виконання. Також має бути підтверджено, що порушення вчинені без поважних причин.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.02.2024 року у справі № 369/16710/20, відсутність належного документального підтвердження конкретних фактів порушень трудових обов'язків, їх повторюваності та правомірності застосування дисциплінарних стягнень унеможливлює висновок про наявність «систематичності» порушень.
З урахуванням наведеного, суд визнає обґрунтованими доводи позивача щодо того, що відповідачем не надано відомостей чи іншої інформації, у чому саме полягало систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього Положенням про помічника судді.
Водночас, пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України регламентовано, що підставою для припинення трудового договору можуть бути підстави, передбачені іншими законами, а згідно ч. 3 ст. 157 Закону № 1402-VIII помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
За правилами частини третьої статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причин звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправність наказу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2024 року №16-ОС про звільнення ОСОБА_1 в частині зазначення причини звільнення. У зв'язку з чим суд вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є зміна формулювання причин звільнення позивача з роботи на п. 9 ч.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23.05.2018 у справі №813/885/16.
При цьому позовні вимоги про зобов'язання Ріпкинського районного суду Чернігівської області змінити наказ керівника апарату Ріпкинського районного суду від 21.03.2024 № 16-ОС, зокрема щодо формулювання причини та дати звільнення, згідно із заявою від 21.03.2024, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 16.02.2024 подав заяву про звільнення за власним бажанням, яку 26.02.2024 відкликав, а наступну заяву про звільнення за власним бажанням позивач подав вже після видання оскаржуваного наказу 21.03.2024. Про направлення такої заяви на адресу суду позивач повідомив відповідача при ознайомленні з наказом про звільнення.
Відповідно до частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України звільнення за власним бажанням можливе лише за наявності чинної заяви на момент видання наказу. Оскільки на момент видання наказу повторної заяви відповідач не отримував, виданий наказ відображав фактичний стан речей і був правомірним.
Враховуючи викладене, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
У частині позовних вимог про стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України середній заробіток за час вимушеного прогулу виплачується працівникові у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу без його згоди.
Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 у справі № 708/447/23 зазначив, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу передбачена лише за умови, що працівник не міг виконувати свої трудові обов'язки через протиправні дії роботодавця.
З матеріалів справи вбачається, що вимушений прогул не мав місця, оскільки позивач не перебував у стані фактичної відсутності на роботі через протиправні дії відповідача.
Крім того позовна заява та інші матеріали справи не містять посилань на те, що формулювання наказу відповідачем перешкоджало працевлаштуванню позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення середнього заробітку не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши надані у справі докази та керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні матеріалів, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ріпкинського районного суду Чернігівської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2024 року №16-ОС про звільнення ОСОБА_1 в частині зазначення причини звільнення.
Змінити причину звільнення ОСОБА_1 , помічника голови Ріпкинського районного суду Чернігівської області, на п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.