01 жовтня 2025 року № 320/1072/25
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження з 01.01.2016 максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та невиплати йому пенсії у повному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.01.2016.
Позов обґрунтовано тим, що під час перерахунку пенсії, відповідачем обмежено розмір пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.
Таким чином, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з розрахунком пенсії позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 80% від сум грошового забезпечення, що становить 34418,40 грн.
При цьому, пенсію було обмежено максимальним розміром, тому розмір пенсії позивача з урахуванням обмеження склав 24115,00 грн.
Листом від 16.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром через відсутність правових підстав для цього.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у здійсненні перерахунку пенсії та вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 43 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд, зазначає, що 08.07.2011 прийнято Закон України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 (далі - Закон № 3668-VI), статтею другою якого було визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України» «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим же Законом № 3668-VI внесено зміни до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, частини 5, яка із врахуванням змін, внесених Законом № 1080-VIII від 12.04.2016 є частиною 7, викладено в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» (підпункт 8 пункту 6 розділу II).
В подальшому, із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII вказану частину статті 43 Закону № 2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно з пунктом 2 «Прикінцевих положень» Закону № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
У рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 за результатами розгляду справи № 1-38/2016 (рішення № 7-рп/2016) зазначено, що Суд:
- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
- положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України в цьому рішенні зазначив, що оспорюваними положеннями Закону № 2262-ХІІ тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43).
Конституційний Суд України вказав, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 суперечать статті 17 Конституції України.
Таким чином, з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ є нечинною.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІII (далі - Закон № 1774-VІII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.
Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ в цілому визнано неконституційним з 20.12.2016, що означає, що з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі № 2262-ХІІ, а отже, зміни внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Відтак, внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону № 2262-ХІІ, максимальним розміром.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18, від 09.02.2021 у справі № 640/2500/18, від 10.09.2021 у справі № 300/633/19, від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 14.11.2022 у справі № 580/5957/21.
Суд вказує, що Закон № 2262-XII є спеціальним у спірних правовідносинах, а тому саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії максимальним розміром вже регулювалося частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому не має підстав стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання підпадає під регулювання положень статті 2 Закону № 3668-VI.
Застосування положень Закону № 3668-VI по відношенню до осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII фактично суперечить висновкам рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016, яким встановлено, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
Правильність такої позиції додатково підтверджена рішенням Конституційного Суду України № 7-р (II)/2022 від 12.10.2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
У межах предмету розгляду цієї справи та заявлених позовних вимог, обмеження розміру пенсії позивачу сталося за період з 01 січня 2016 року.
Водночас, перерахунок пенсії з 01.01.2016 проведено відповідачем внаслідок виконання рішень Шевченківського районного суду м. Києва від 19.02.2018 у справі №761/46522/17 та Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2020 у справі №640/18707/19, тобто після ухвалення Конституційним судом України вищевказаного рішення від 20.12.2016 у справі № 1-38/2016.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача з 01.01.2016, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262, є протиправним.
Зважаючи на протиправність дій відповідача, що полягали у застосуванні обмеження граничного розміру при виплаті позивачу пенсії, підлягають задоволенню й похідні вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити позивачу пенсію в повному розмірі, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
У частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача «виплачувати» перераховану пенсію, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено, що така виплата не буде здійснюватися після набрання судовим рішенням законної сили, отже, вимоги в цій частині є передчасними, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому, а тому, суд відмовляє в їх задоволенні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №460/10731/24.
Наведене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи. Оскільки позов задоволено частково, судові витрати зі сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 908,40 грн (пропорційно задоволеним позовним вимогам).
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження з 01.01.2016 максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та невиплати йому пенсії у повному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.01.2016.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 908,40 грн (дев'ятсот вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.