ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" жовтня 2025 р. справа № 300/6062/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ), 26.08.2025 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - третя особа, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 18.07.2025 за №926160829845;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити обчислення ОСОБА_1 пенсії державного службовця після його звільнення з посади державної служби на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 із урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.07.2025 №832/08-01 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.07.2025 №833/08-01 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що пенсійним органом з 31.04.2020 на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 по справі №300/1040/20 переведено його на інший вид пенсії за віком, а саме відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII у розмірі 60% заробітної плати. Оскільки позивач займав посаду державної служби, його переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто, фактично, ОСОБА_1 пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» ще не виплачувалась. В подальшому, після звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою від 11.07.2025 про обчислення пенсії державного службовця з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.07.2025 №832/08-01 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.07.2025 №833/08-01, відповідачем відмовлено у обчисленні пенсії державного службовця на підставі вказаних довідок. Таку відмову позивач вважає протиправною та такою, що не відповідає вимогам законодавства.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.27-28).
Від Головного управління ПФУ в Полтавській області, 15.09.2025 на адресу суду надійшов відзив, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначено, що ОСОБА_1 24.12.2020 згідно рішення суду було здійснено перерахунок пенсії, а саме перехід з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу», як особі, що на дату звернення за перерахунком пенсії працює на посаді держслужбовця. Управлінням прийнято рішення про відмову у проведення перерахунку пенсії за заявою позивача від 11.07.2025 в зв'язку із відсутністю правових підстав. Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 34-36).
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 17.09.2025 на адресу суду надійшли пояснення по справі, у яких представник третьої особи заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що 11.07.2025 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», надавши довідку про складові заробітної плати станом на червень 2025 року (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. Заява розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області, яке рішенням від 18.07.2025 за №926160829845 відмовило позивачу у перерахунку пенсії в зв'язку із відсутністю правових підстав. Представник третьої особи відмітила, що пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 особам, які мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016. Також зазначено, що оскільки позивачу платиться пенсія за віком державного службовця, то відсутнє право на перерахунок пенсії з врахуванням нових довідок про розмір складових заробітної плати. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області просить врахувати пояснення та відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 76-84).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Зз 2018 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується відповідачем, а також вбачається із протоколу перерахунку пенсії, який наявні в матеріалах справи (а.с. 44).
В подальшому, з квітня 2020 року, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 по справі №300/1040/20, позивача переведено на інший вид пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», що підтверджено відповідачем у відзиві та третьою особою у письмових поясненнях.
При цьому, враховуючи, що позивач продовжував займати посаду державної служби, його автоматично переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
11.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про обчислення пенсії державного службовця з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.07.2025 №832/08-01 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.07.2025 №833/08-01 (а.с. 18-21).
Органом, який розглядав подану заяву, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
За результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області 18.07.2025 прийнято рішення №926160829845 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із відсутністю правових підстав (а.с. 23).
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частин 1-2 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Питання пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ).
Водночас, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.01.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, з огляду на зміст вищевказаної норми, необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).
Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
Судом встановлено, що позивач станом на 01.05.2016 мав відповідний стаж на посаді державної служби понад 20 років, працював на різних посадах, які відносяться до державної служби. Вказане не заперечується відповідачем.
За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються перерахунку пенсії позивача (пенсі державного службовця) за умов, визначених у Законі №889-VIII, на підставі нової довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державному службовцю, якщо до цього йому вже призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-XII.
Суд відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, які полягають у такому.
Верховний Суд з посиланням на частину першу статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника, зазначив, що в даному випадку має місце призначення іншого виду пенсії, а саме за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Отож для належного захисту прав позивача Верховний Суд вважав, що слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у нових довідках.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18.
Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) обіймав посаду державної служби, окрім того станом на зазначену дату мав 20 років стажу на державній службі, а норми розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, виконуються усі зазначені вище умови для призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, відтак позивач мала право на переведення з пенсії за віком за Законом №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
При цьому, правовідносини обчислення пенсії після звільнення з посади державної служби регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», якою затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).
Відповідно до п. 3-1 Порядку №622, державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Згідно матеріалів справи вбачається, що позивачу пенсія державного службовця була призначена у 2020 році, однак така не виплачувалась, оскільки ОСОБА_1 продовжував працювати на посаді державної служби.
Згідно з п. 4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Пунктом 5 Порядку №622 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6.
Суд встановив, що довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.07.2025 №832/08-01 та довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.07.2025 №833/08-01 відповідають додаткам 1 та 2 до Порядку №622.
Вказані довідки також містять необхідну інформацію про те, що на всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, такі довідки є джерелом інформації для обчислення згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ розміру пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, про що вказано і в самих довідках.
Більше того, пенсійним органом не наведено жодного аргументу на підтвердження невідповідності поданих довідок вимогам встановленого зразка, зокрема формам, які затверджені Порядком №622.
Щодо доводів третьої особи, що позивачу платиться пенсія за віком державного службовця, в відтак і відсутнє право на перерахунок пенсії з врахуванням нових довідок про розмір складових заробітної плати, то суд такі відхиляє і не бере до уваги, адже як встановлено судом, на підставі рішення суду від 26.06.2020 по справі №300/1040/20 позивача переведено його інший вид пенсії за віком, а саме відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», при цьому, оскільки позивач займав посаду державної служби, його переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, як слушно зауважив позивач, фактично йому пенсія за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» не виплачується та не виплачувалась.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, Верховним Судом у справі №580/1617/19 зазначено, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Тому з огляду на викладене, єдиним ефективним засобом правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який повністю виключить для пенсійного органу можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду, буде визнання протиправним та скасування рішення від 18.07.2025 за №926160829845 про перерахунок пенсії, а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок (обчислення) ОСОБА_1 пенсії державного службовця після його звільнення з посади державної служби на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 із урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.07.2025 №832/08-01 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.07.2025 №833/08-01 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У матеріалах даної справи містяться докази понесення позивачем судових витрат в розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією №1.240365825.1 від 31.07.2025 (а.с. 26).
Таким чином, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ - 13967927, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 18.07.2025 за №926160829845 про відмову у проведенні перерахунку ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ - 13967927, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000) здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) обчислення пенсії державного службовця після його звільнення з посади державної служби на підставі Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 із врахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.07.2025 №832/08-01 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.07.2025 №833/08-01 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ - 13967927, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений нею судовий збір в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідачу та третій особі рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.