ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" жовтня 2025 р. справа № 300/8475/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТзОВ "Галицька Кераміка" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ТзОВ "Галицька Кераміка" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), за змістом якого просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 18.07.2024 за № 11439493/35694507 про відмову у реєстрації податкової накладної від 28.05.2024 за № 12 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 28.05.2024 за № 12 на суму 690000 грн., у т.ч. ПДВ - 115000 грн., датою її фактичного подання на реєстрацію.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТзОВ "Галицька Кераміка" складено податкову накладну від 28.05.2024 за № 12 для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак згідно отриманої квитанції зазначена податкова накладна прийнята, однак реєстрацію її зупинено, як таку, що відповідає вимогам п.1 “Критеріїв ризиковості здійснення операцій». Зазначено про необхідність ТзОВ "Галицька Кераміка" подати пояснення та копії документів, що були необхідними для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, а саме: документи, які підтверджують реальність здійснення операцій. Однак, рішенням комісії від 18.07.2024 за № 11439493/35694507 позивачу відмовлено у реєстрації вищевказаної податкової накладної з підстав надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства. Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням комісії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, позивачем подано скарги до ДПС України на вказане рішення, однак за результатами розгляду якого, рішенням комісії ДПС України скарги залишено без задоволення, а вищевказане рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - залишено без змін. Враховуючи наведене, позивач вважає, що комісія Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та комісія ДПС України, зважаючи на наявність у підприємства передбачених чинним законодавством України документів, що свідчать про реальність проведення господарської операції та надання таких документів податковому органу, не мали правових підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації спірної податкової накладної.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.116).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 в задоволенні клопотання представника відповідачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено (та.с.156).
Відповідачі - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, Державна податкова служба України, скористалися правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.12.2024, згідно змісту якого, представник відповідачів щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що відповідачі діяли в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства. Зазначив, що комісія ГУ ДПС в Івано-Франківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄДРПН проведено аналіз поданих документів та виявлено, що платником надано копії документів, складених з порушенням законодавства: наданим договором з покупцем від 27.05.2024 № 27/05-24 не передбачено постачання цегли. Також, представник відповідачів вказав на те, що позивачем долучено до позовної заяви копії документів, які не подавались комісії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (а.с.121-126).
10.12.2024 від представника відповідачів надійшли додаткові пояснення (а.с.145-149).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька кераміка" зареєстроване як юридична особа та взяте на податковий облік Державною податковою інспекцією Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (а.с.13).
За фактом поставки товару, позивачем складено податкову накладну № 12 від 28.05.2024 на загальну суму 69000000 грн. в т. ч. ПДВ в розмірі 115000,00 грн. (а.с.26).
При реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної № 12, позивачем отримано 14.06.2024 квитанцію за № 9164257158 про реєстрацію податкової накладної № 12 від 28.05.2024, за результатом обробки останньої вказано, що документи прийнято, реєстрація зупинена. Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація вищевказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідають вимогам п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено: показник "D"=3.5906%, "Рпоточ"=0 (а.с.27).
На підтвердження реальності здійснення операцій по вищевказаній податковій накладні ТзОВ "Галицька кераміка" подало відповідачу повідомлення, до якого додано письмове пояснення та документи, що підтверджують факт здійснення операції (а.с.28).
Однак, рішенням комісії контролюючого органу регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної від 18.07.2024 № 11439493/35694507 відмовлено позивачу в реєстрації вищевказаної податкової накладної з підстав надання платником податків копій документів, складених з порушенням законодавства (а.с.30).
Не погодившись з рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач оскаржив в адміністративному порядку (а.с.31).
Згідно рішення Державної податкової служби України від 02.08.2024 за №48752/35694507/2 за результатами розгляду скарги, скаргу залишено без задоволення, а вищевказане рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - залишено без змін (а.с.29).
Не погоджуючись з рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних при Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області від 18.07.2024 № 11439493/35694507 позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, в якому просить визнати такі рішення протиправними та скасувати. Також позивач просить суд, з метою ефективного захисту порушеного права, зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складену позивачем податкову накладну № 12 від 28.05.2024, днем їх подання.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Податковий кодекс України (далі по тексту також ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Стаття 185 ПК України визначає об'єкти оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).
Згідно з підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту, серед іншого, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно пункту 17 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" за № 1307 від 31.12.2015, для операцій, що оподатковуються або звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, тобто при одночасному постачанні одному отримувачу (покупцю) як оподатковуваних товарів/послуг, так і таких, що звільнені від оподаткування, постачальник (продавець) складає окремі податкові накладні.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Постановою Кабінету Міністрів України за № 1246 від 29.12.2010 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (надалі по тексту також Порядок № 1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (надалі по тексту також Реєстр).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246, податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (надалі по тексту також платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС України в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", Закону “Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За приписами пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (надалі по тексту також квитанція).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (пункт 14 Порядку № 1246).
У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (пункт 15 Порядку № 1246).
Згідно пункту 17 Порядку № 1246, у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Досліджуючи доводи позивача щодо наявності достатніх підстав для прийняття відповідачем рішення про зупинення реєстрації податкової накладної № 12 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд виходить із наступних фактичних обставин.
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року затверджено Порядок, який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).
Згідно з пунктом 7 Порядку № 1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризикованості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Як свідчить зміст квитанції від 14.06.2024 по зупиненню реєстрації вищевказані податкові накладні ДПС України сформовано висновок про відповідність податкової накладної пункту 1 Критерів ризиковості здійснення операцій (далі по тексту також Критерії ризиковості).
Критерії ризикованості здійснення операцій визначені в додатку 3 до Порядку № 1165.
Так, пунктом 1 Критеріїв ризикованості здійснення операцій передбачено відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 року у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризикованості платника податку та/або ризикованості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України регламентує Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 за № 520 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (далі - Порядок № 520).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Згідно пункту 3 Порядку № 520 комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
Пунктом 4 Порядку № 520 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Пунктом 11 Порядку № 520 встановлено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Пунктом 13 Порядку № 520 визначено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
В спірному випадку, Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 за № 1165 (далі - Порядок № 1165).
Пунктами 5, 10-12 Порядку № 1165 передбачено, що:
5. Скарга подається платником податку в електронній формі засобами електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг», “Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном (додаток 1).
Скарга повинна містити дані про:
найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, який подає скаргу;
індивідуальний податковий номер платника податку;
податковий номер або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта);
номер та дату оскаржуваного рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;
інформацію про причини незгоди платника податку з рішенням комісії регіонального рівня;
відомості про оскарження рішення комісії регіонального рівня в судовому порядку;
вимоги платника податку, який подає скаргу.
11. Платник податку має право додавати до скарги пояснення та копії документів, які підтверджують інформацію, зазначену в податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена.
12. За результатами розгляду скарги комісія центрального рівня у строк, визначений пунктом 56.23 статті 56 Кодексу, приймає одне з таких рішень:
задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі;
залишає скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі без змін.
17. Рішення комісії центрального рівня не підлягає адміністративному оскарженню та може бути оскаржено в судовому порядку у строки, визначені статтею 56 Кодексу.
Як встановлено судом зі змісту рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 18.07.2024 за № 11439493/35694507, в реєстрації податкової накладної від 28.05.2024 за № 12 в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовлено з підстави надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, наданим договором з покупцем від 27.05.2024 не передбачено постачання цегли.
В аспекті оцінки критеріїв ризикованості визначеними Порядком № 1165 та наявності документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, що визначені пунктом 5 Порядку № 520, суд зазначає наступне.
Згідно матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що видами діяльності ТзОВ «Галицька кераміка» є: код КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); інші: код КВЕД 08.12 добування піску, гравію, глин і каоліну; код КВЕД 23.32 виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини; код КВЕД 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 16.21 виробництво фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону; код КВЕД 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; код КВЕД 16.24 виробництво дерев'яної тари; код КВЕД 16.29 виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; код КВЕД 20.30 виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик; код КВЕД 41.10 організація будівництва будівель; код КВЕД 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; код КВЕД 46.12 діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; код КВЕД 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.31 надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; код КВЕД 77.39 надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. ; код КВЕД 43.29 інші будівельно-монтажні роботи; код КВЕД 43.99 інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. ; код КВЕД 43.31 штукатурні роботи; код КВЕД 43.32 Установлення столярних виробів (а.с.14). Отже, операція за номенклатурою товарів/послуг в податковій накладній за № 12 є в межах зазначеного виду основної діяльності.
В період з 03.06.2024 по 14.06.2024 позивач придбав товар, а саме Цегла М-100, у ТзОВ «ПС БУД».
На виконання реалізації угоди постачальник ТзОВ «ПС БУД» поставив позивачу товар, згідно видаткової накладної № 115 від 03.06.2024 (а.с.70), видаткової накладної № 117 від 03.06.2024 (а.с.72), видаткової накладної № 121 від 04.06.2024 (а.с.74), видаткової накладної № 122 від 05.06.2024 (а.с.76), видаткової накладної № 123 від 06.06.2024 (а.с.78), видаткової накладної № 124 від 07.06.2024 (а.с.80), видаткової накладної № 125 від 10.06.2024 (а.с.82), видаткової накладної № 126 від 11.06.2024 (а.с.84), видаткової накладної № 127 від 11.06.2024 (а.с.84), видаткової накладної № 128 від 12.06.2024 (а.с.88), видаткової накладної № 129 від 13.06.2024 (а.с.90), видаткової накладної № 130 від 13.06.2024 (а.с.92), видаткової накладної № 131 від 14.06.2024 (а.с.94), видаткової накладної № 132 від 14.06.2024 (а.с.96).
Відповідно до видаткових накладних кількість товару поставленого позивачем становить 100000 штук.
Так, судом встановлено, що позивач продав вищевказаний товар товариству з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна компанія нова», згідно укладеного Договору поставки № 27/05-24 від 27.05.2024 (а.с.33-34).
На умовах Договору поставки № 27/05-24 від 27.05.2024 Постачальник (ТзОВ «Галицька кераміка»), зобов'язується поставити, а Покупець (ТзОВ «Українська будівельна компанія нова») прийняти та оплатити товар (пункт 1.1.).
Відповідно до пункт 1.2. вказаного Договору товаром є Портландцемент в різноманітності. Кількість Товару, що є предметом поставки за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) вартість кожної одиниці Товару, визначається рахунком, що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 4 Договору поставки № 27/05-24 від 27.05.2024 регламентується порядок розрахунків.
Так, оплата Покупцем відповідної партії Товару, за цим Договором, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів, в національній валюті України, на розрахунковий рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника (пункт 4.1.).
Розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюється 100% на умовах попередньої оплати за Товар (пункт 4.2.).
27.05.2024 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 27/05-24 від 27.05.2024 (а.с.35).
Відповідно до вказаної додаткової угоди сторони змінили пункт 1.2. Договору поставки № 27/05-24 від 27.05.2024 та виклали його в такій редакції: Товаром є Цегла М-100. Кількість Товару, що є предметом поставки за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) вартість кожної одиниці Товару, визначається рахунком, що є невід'ємною частиною договору (пункт 1 Додаткової угоди).
Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти Товар, згідно наступного асортименту, кількості, по наступних цінах, та на умовах попередньої оплати за Товар: Цегла М-100, кількість - 100000, ціна з ПДВ - 6,9 грн., сума з ПДВ - 690000,00 грн. (пункт 2 Додаткової угоди).
Відповідно до умов цього Договору, позивачем здійснена поставка товару ТзОВ «Українська будівельна компанія нова» за адресою: м. Дніпро, пров. Добровольців, 17, офіс 7, про що свідчить: видаткова накладна № РН-0000035 від 04.06.2024 (а.с.36), видаткова накладна № РН-0000036 від 05.06.2024 (а.с.39), видаткова накладна № РН-0000037 від 06.06.2024 (а.с.41), видаткова накладна № РН-0000038 від 07.06.2024 (а.с.43), видаткова накладна № РН-0000039 від 10.06.2024 (а.с.45), видаткова накладна № РН-0000040 від 11.06.2024 (а.с.47), видаткова накладна № РН-0000041 від 12.06.2024 (а.с.49), видаткова накладна № РН-0000042 від 13.06.2024 (а.с.51), видаткова накладна № РН-0000043 від 14.06.2024 (а.с.53), видаткова накладна № РН-0000044 від 17.06.2024 (а.с.55), видаткова накладна № РН-0000045 від 18.06.2024 (а.с.57), видаткова накладна № РН-0000046 від 19.06.2024 (а.с.59), видаткова накладна № РН-0000047 від 20.06.2024 (а.с.61), видаткова накладна № РН-0000048 від 21.06.2024 (а.с.63) та товарно-транспортна накладна № РРН-35 від 04.06.2024 (а.с.37), товарно-транспортна накладна № РРН-36 від 05.06.2024 (а.с.40), товарно-транспортна накладна № РРН-37 від 06.06.2024 (а.с.42), товарно-транспортна накладна № РРН-38 від 07.06.2024 (а.с.44), товарно-транспортна накладна № РРН-39 від 10.06.2024 (а.с.46), товарно-транспортна накладна №РРН-40 від 11.06.2024 (а.с.48), товарно-транспортна накладна № РРН-41 від 12.06.2024 (а.с.50), товарно-транспортна накладна № РРН-42 від 13.06.2024 (а.с.52), товарно-транспортна накладна № РРН-43 від 14.06.2024 (а.с.54), товарно-транспортна накладна №РРН-44 від 17.06.2024 (а.с.56), товарно-транспортна накладна № РРН-45 від 18.06.2024 (а.с.58), товарно-транспортна накладна № РРН-46 від 19.06.2024 (а.с.60), товарно-транспортна накладна № РРН-47 від 20.06.2024 (а.с.62), товарно-транспортна накладна № РРН-48 від 21.06.2024 (а.с.64).
Вказане також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2024 (а.с.64).
Відповідно до видаткових накладних кількість товару поставленого позивачем становить 100000 штук.
В подальшому, ТзОВ «Українська будівельна компанія нова» повністю оплатило поставлений товар, що підтверджується копією платіжної інструкції № 902 від 28.05.2024 (а.с.66).
Окрім того, позивачем надано відповіді договори оренди транспортно засобу, відповідно до яких здійснювалася поставка товару згідно товарно-транспортних накладних наведених судом вище.
Суд звертає увагу відповідачів на те, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретних обставин за відповідним критерієм оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загальних посилань на певний критерій ризиковості платника податків, без наведення конкретних обставин за яких його застосовано, які документи необхідно надати, призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків на участь в прийнятті рішення, оскільки такий платник не знає, які саме конкретно зауваження є в фіскального органу до операції такого платника, і які документи йому необхідно подати.
Суд переконаний в тому, що платник податків самостійно не повинен здогадуватися чи часом не їх мав на увазі контролюючий орган, коли зупиняв реєстрацію податкових накладних та пропонував надати пояснення та первинні документи в підтвердження відповідних операцій, що є об'єктами оподаткування.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
В квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган не вказав конкретних обставин, які стали підставою для прийняття такого рішення, та переліку документів, які необхідно подати для реєстрації податкової накладної. Тому є незрозумілим твердження відповідачів про неподання платником податків вичерпного пакету документів для реєстрації податкової накладної.
В спірному випадку позивачем надано контролюючому органу копії документів, які передбачені пунктом 5 Порядку № 520.
З огляду на зміст наданих первинних документів, дані співпадають з господарською операцією за результатами якої такі документи складені, та чітко відображають її суть та факт вчинення.
Наданих позивачем доказів (договорів, первинних документів бухгалтерського обліку та організації) достатньо для висновку про підставність складеної податкової накладної від 28.05.2024 за № 12 за фактом операції з придбання товару у ТзОВ «Карпатська кераміка».
Таким чином, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України податкові зобов'язання з постачання товарів виникли з першої події, а саме: з дати відвантаження товару покупцю.
При цьому, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 01.12.2022 в справі № 160/20895/21 та від 23.09.2022 в справі № 1.380.2019.005516, згідно яких сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Зрештою, суд переконаний, що незначні дефекти щодо оформлення документів не можуть бути підставами для відмови в реєстрації податкової накладної від 28.05.2024 за №12 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вказаний висновок суду підтверджується й вже згаданою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.12.2022 в справі № 160/20895/21, від 23.09.2022 в справі №1.380.2019.005516.
Також суд звертає увагу на те, що представник відповідачів не надала суду будь-якої податкової інформації як щодо позивача, так і його контрагента, про те, що господарські операції, за результатами яких видано податкову накладну від 28.05.2024 за № 12 не відбулися.
Верховним Судом у постанові від 07.12.2022 у справі № 500/2237/20 наголошено, що здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.
Суб'єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
Додатково, в розрізі всіх вище вказаних зауважень, а також решти зауважень відповідачів щодо поданих позивачем первинних документів, як таких, що не підтверджують факт набуття позивачем товару та подальшого його реалізації (наявності об'єкту оподаткування ПДВ), то суд не може їх взяти до уваги, оскільки такі виходять за межі дискреції контролюючого органу в межах процедури реєстрації податкової накладної. Суд зазначає про те, що коли контролюючий орган ставить під сумнів дійсність операцій з постачання товарів/послуг, то такі обставини можуть бути встановлені за результатами проведення документальної перевірки, а не під час реєстрації податкової накладної, за умови, коли платником податків подано первині документи, що підтверджують підстави її складення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 ЗУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Вищевказані первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу статей 198, 201 Податкового кодексу України, частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Таким чином, первинні документи, які позивачем долучені до повідомлення, засвідчують факт реального виконання позивачем господарських зобов'язань перед контрагентом.
Та як встановлено судом такі первинні документи подано платником податків контролюючому органу на його вимогу в об'ємі, який був розумним та достатнім для реєстрації податкової накладної.
Всі наведені доводи сторони відповідачів спростовуються матеріалами справи.
Підсумовуючи, суд вважає, що контролюючим органом не доведено наявності в нього правових підстав для відмови в реєстрації податкової накладної від 28.05.2024 за № 12.
На переконання суду в спірному випадку податкова накладна від 28.05.2024 за № 12 відповідає вимогам пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого, підлягають державній реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Щодо доводів представника відповідачів стосовно того, що позивачем долучено до позовної заяви копії документів, які не були подані комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, то суд зазначає, що первинні документи, подані платником податків, згідно повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, контролюючому органу на його вимогу в об'ємі, який був розумним та достатнім для реєстрації податкових накладних.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку коли контролюючий орган ставить під сумнів дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності, зокрема дійсність операцій з постачання товарів/послуг, то такі обставини повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення визначених Податковим кодексом України, а не під час реєстрації податкової накладної, за умови, коли платником податків подано первині документи, що підтверджують підстави її складення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
При цьому, згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі “Компанія “Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що “…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області не довело суду правомірність рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 28.05.2024 за № 12.
Отже, Комісія Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, яка приймала рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняла рішення від 18.07.2024 за № 11439493/35694507 безпідставно та необґрунтовано, а тому їх потрібно скасувати.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні податкову накладну від 28.05.2024 за № 12 за датою їх фактичного подання на реєстрацію, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);
- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Постанови № 1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97.
За приписами частини 1,2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними.
Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Також суд керується приписами частини 4 статті 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, такий спосіб відновлення прав товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька кераміка", яким чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду, підстава для реєстрації відповідної податкової накладної відповідає нормам Порядку № 1246.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька кераміка" податкову накладну від 28.05.2024 за № 12 датою набрання судовим рішенням законної сили.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідачі як суб'єкти владних повноважень не довели правомірності своїх дій.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано платіжну інструкцію №1155 від 01.11.2024 про сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн., таким чином, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1514,00 грн., оскільки спір виник внаслідок неправильних дій саме цього відповідача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька кераміка" - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18.07.2024 за № 11439493/35694507 про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ - 43005393, Львівська площа, 8, місто Київ, 04053) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну, складену товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька Кераміка" (код ЄДРПОУ 35694507, вул. Галицька, 31Є, с. Мединя, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77163) від 28.05.2024 за № 12 за датою набрання судовим рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька Кераміка" (код ЄДРПОУ 35694507, вул. Галицька, 31Є, с. Мединя, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77163) частину судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча чотирнадцять гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька Кераміка" (код ЄДРПОУ 35694507, вул. Галицька, 31Є, с. Мединя, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77163)
Відповідачі:
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018);
Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, 8, місто Київ, 04053).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.