03 жовтня 2025 року Справа № 280/5670/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окрема гірсько-штурмова бригада) Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 липня 2025 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 (далі - позивач) надійшла позовна заява до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окрема гірсько-штурмова бригада) Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати незаконною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за періоди з 03 вересня 2024 року по 05 листопада 2024 року та 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за періоди з 03 вересня 2024 року по 05 листопада 2024 року та 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року;
- визнати незаконною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок отриманого поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, включаючи час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько експертної, медичної) комісії з 06 листопада 2024 року по 04 січня 2025 року, у розмірі збільшеному до 100000,00 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я внаслідок отриманого поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, включаючи час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько експертної, медичної) комісії з 06 листопада 2024 року по 04 січня 2025 року, у розмірі збільшеному до 100000,00 грн.;
- визнати незаконними дії командування військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за лютий 2025 року грошового забезпечення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 грн.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за лютий 2025 року грошового забезпечення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виплатив позивачу в повному розмірі додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000,00 грн. у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) та захворюванням, що пов'язані з захистом Батьківщини у період з 03 вересня 2024 року по 05 листопада 2024 року, з 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року, з 06 листопада 2024 року по 04 січня 2025 року. Також, вказує, що у лютому 2025 року з урахуванням положень постанови КМУ № 168 мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн., однак виплата позивачу додаткової винагороди здійснена не була. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 07 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження та витребувано у відповідача докази.
31 липня 2025 року представником відповідача разом із витребуваними доказами до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, який містить заперечення проти задоволення позову з огляду на наступне. На думку представника відповідача позивачем хибно здійснено тлумачення положень нормативно-правових актів щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 тисяч за період стаціонарного лікування та відпустки. Оскільки з позовної заяви та доданих до неї медичних документів вбачається, що позивач вважає та стверджує, що будь-яке лікування та відпустка під час воєнного стану є безумовною підставою для виплати йому додаткової винагороди в розмірі 100 тисяч пропорційно в розрахунку на місяць. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 01 серпня 2024 року №231 (по стройовій частині) з 01 серпня 2024 року ОСОБА_1 зарахований в списки військової частини та на всі види забезпечення. В подальшому, позивач був направлений до Військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_3 для навчання та отримання фахової підготовки. Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27 вересня 2024 року №601/4134 солдат ОСОБА_1 03 вересня 2024 року одержав вибухову травму, закриту черепномозкову травму. Забій головного мозку важкого ступеню з формуванням вогнищ геморагічних засобів правої гемісфери. Субарахоїдальний крововилив. За обставин - 03 вересня 2024 року о 09 год. 10 хв. на території військового містечка № НОМЕР_6 військової частини НОМЕР_7 протягом робочого (навчального) часу, встановленого розпорядком (розкладом занять) внаслідок збройного нападу російської федерації на територію України, а саме ракетного удару по навчальному корпусу та прилеглій території. У зв'язку із зазначеними обставинами наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03 вересня 2024 року №267 солдата ОСОБА_1 , який знаходився у відрядженні у військовій частині НОМЕР_5 АДРЕСА_3 з 27 серпня 2024 року, встановлено таким, що з 03 вересня 2024 року перебуває на стаціонарному лікуванні в КП “1 міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» м. Полтава А отже відповідно до наявних відомостей та обставин відсутня обов'язкова підстава для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень за період лікування та відпустки для лікування - безпосередня участь позивача у бойових діях або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення в ході чого отримано травму (поранення), пов'язану із захистом Батьківщини. Тобто, участі в бойових діях не приймав, в районах ведення бойових дій не перебував. Натомість, позивач в ході отримання травми (поранення) перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_5 (Навчальний центр військ зв'язку), проходив навчання згідно встановленого графіку. Довідка про обставини травми від 27 вересня 2024 року №601/4134 із викладеними обставинами отримання травми не може бути підставою для виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 розмірі за період лікування та відпустки. Зазначені обставини, на думку відповідача, підтверджені довідкою від 29 травня 2025 року №4923/кп про те, що солдат ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України: -у період з 01 серпня 2024 року по 27 серпня 2024 року, з 05 січня 2025 року по 28 січня 2025 року. Тобто, 03 вересня 2024 року на день отримання травми (поранення) участі в бойових діях або здійснення заходів забезпечення оборони не приймав. Власне у зв'язку із цими обставинами військово-лікарською комісією в пункті 12 свідоцтва про хворобу №164 від 31 січня 2025 року (додано до позову) встановлено висновок: Травма, ТАК, пов'язана із виконанням обов'язків військової служби (а не із захистом Батьківщини). Адже позивач опановував навчальний процес, а не брав участі в бойових діях. За таких обставин, у спірних правовідносинах військова частина НОМЕР_2 діяла виключно на підставах, в межах наданих повноважень та в порядку, що чітко встановлені чинним законодавством, правомірно відмовила у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди за оспорюваний період. Окрім того, вказує, що оскільки позивач набув право на виплату додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно дням участі в заходах в період з 16 лютого 2025 року по 28 лютого 2025 року йому така виплата коштів була здійснена за наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 28 лютого 2025 року №63 при звільненні в розмірі 13 928, 57 гривень. В задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
У період з 06 серпня 2025 року по 07 вересня 2025 року суддя перебував у щорічній оплачуваній відпустці.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи встановлено, що позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 21 червня 2024 року по 28 лютого 2025 року, що підтверджується відповідними записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_8 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01 серпня 2024 року №231 (по стройовій частині) з 01 серпня 2024 року ОСОБА_1 зарахований в списки військової частини та на всі види забезпечення.
В подальшому, як вбачається з матеріалів справи позивач був направлений до Військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_3 для навчання та отримання фахової підготовки.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27 вересня 2024 року №601/4134, солдат ОСОБА_1 03 вересня 2024 року одержав вибухову травму, закриту черепномозкову травму. Забій головного мозку важкого ступеню з формуванням вогнищ геморагічних засобів правої гемісфери. Субарахоїдальний крововилив. За обставин - 03 вересня 2024 року о 09 год. 10 хв. на території військового містечка № НОМЕР_6 військової частини НОМЕР_7 протягом робочого (навчального) часу, встановленого розпорядком (розкладом занять) внаслідок збройного нападу російської федерації на територію України, а саме ракетного удару по навчальному корпусу та прилеглій території.
Згідно довідки КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради від 05 листопада 2024 року за № 17413 травма позивача пов'язана із захистом Батьківщини на підставі Довідки про обставини травми від 27 вересня 2024 року № 601/4134, виданої на підставі командира військової частини НОМЕР_5 від 16 вересня 2024 року № 239 полковником - ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_9 від 02 грудня 2024 року № 10175 Згідно наказу МОЗ України від 04 липня 2004 року № 370 травма позивача вважається пораненням тяжкого ступеня та пов'язана із захистом Батьківщини.
Згідно пункту 12 свідоцтва про хворобу за № 164 травма позивача вважається пораненням тяжкого ступеня та пов'язана із виконанням обов'язків військової служби.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28 січня 2025 року №28 позивача направлено на стаціонарне лікування до військового шпиталю - Військової частини НОМЕР_9 АДРЕСА_4 з 28 січня 2025 року.
Згідно наданих позивачем до позову копій виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6321, у період з 03 вересня 2024 року по 06 вересня 2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «ПКЛ» ПМР.
Згідно епікризу виписного № 81648 у період з 07 вересня 2025 року по 04 жовтня 2024 року позивач перебував на лікуванні у КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова».
У період з 04 жовтня 2024 року по 05 листопада 2024 року позивач перебував на обстеженні і лікуванні у КНП «УМБКЛ» УМР.
Згідно Виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 863 позивач у період з 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року перебував на лікуванні та обстеженні у госпіталі Військової частини НОМЕР_9 .
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16 лютого 2025 року №50 позивач прибув до району ведення бойових дій з 16 лютого 2025 року після завершення лікування.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28 лютого 2025 року №63 позивач виключений зі списків особового складу частини, знятий зі всіх видів забезпечення, вибув з району ведення бойових дій та направлений для зарахування на облік до ТЦК. Тобто, звільнений з військової служби.
Позивачу стало відомо, що додаткова грошова винагорода за час перебування на лікуванні та перебування у відпустці для лікування, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, не йому була нарахована та сплачена у належному розмірі за наступні періоди: з 03 вересня 2024 року по 06 вересня 2024 року, з 07 вересня 2024 року по 04 жовтня 2024 року, з 04 жовтня 2024 року по 05 листопада 2024 року, з 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року у розмірі 100 000,00 грн. Також, позивачу стало відомо що додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року у розмірі 30 000,00 грн. у лютому 2025 року позивачу не виплачувалась.
Позивач вважаючи, що Військова частина НОМЕР_2 допустила протиправну бездіяльність, що полягає у ненарахуванні йому додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168, звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2, 3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 2 пункту 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України №260 від 07 червня 2018 року затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 “Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин - у частині виплати додаткової винагороди, яка застосовується з - 01 вересня 2024 року).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз пункту 1-2 Постанови №168 дозволяє зробити висновок, що нарахування та виплата військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень здійснюється за таких умов:
а) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Як встановлено судом у рішенні раніше, в період з 03 вересня 2024 року по 06 вересня 2024 року, з 07 вересня 2024 року по 04 жовтня 2024 року, з 04 жовтня по 05 листопада 2024 року, з 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року ОСОБА_1 перебував обстеженні та стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку отриманою травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини.
Пов'язаність травми позивача із захистом Батьківщини підтверджується наявними в матеріалах справи Довідкою ВЛК від 05 листопада 2024 року 3 17413, виданої позивачу на підставі Довідки про обставини травми від 27 вересня 2024 року № 601/4134 та наказу командира Військової частини НОМЕР_5 від 16 вересня 2024 року № 239, а також Довідкою ВЛК від 02 грудня 2024 року № 10175.
Зазначене свідчить про те, що за цей період відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000 грн, оскільки умови, визначені у пункті 1-2 Постанови №168 (перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини), виконуються.
Проте, як слідує з матеріалів справи (відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача) у спірні періоди виплата додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн в розрахунку пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, відповідачем не здійснювалась.
При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача з приводу того, що ключовою вимогою для нарахування позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі у спірний період є його безпосередня участь у бойових діях або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення в ході чого отримано травму (поранення), пов'язану із захистом Батьківщини, оскільки така вимога згідно Постанови КМУ № 168 встановлена для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Також, відповідач у відзиві вказує про невідповідність наданої позивачем довідки про обставини травми (поранення, контузії) від 27 вересня 2024 року № 601/4134 вимогам чинного законодавства України. При цьому, в чому полягає така невідповідність, відзив на позов не містить.
Також, суд бере до уваги, що зазначення обсягу інформації в довідці, жодним чином не залежить від дій позивача.
При цьому, вищезазначена довідка містить посилання на відповідність Додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу з Збройних силах України.
За встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, з огляду на що Військову частину НОМЕР_2 слід зобов'язати здійснити таке нарахування та виплату пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 03 вересня 2024 року по 06 вересня 2024 року, з 07 вересня 2024 року по 04 жовтня 2024 року, з 04 жовтня по 05 листопада 2024 року, з 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року.
З приводу вимог позивача про нарахування та виплати йому додаткової винагороди за період з 06 листопада 2024 року по 04 січня 2025 року суд зазначає наступне.
У мотивувальній частині позову представник позивача вказує про перебування позивача у вказаний період у відпустці для лікування.
В той же час, матеріалами справи не підтверджено факт перебування позивача у вищезазначений період у відпустці для лікування. Відтак, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
З приводу вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за лютий 2025 року грошового забезпечення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30 000 грн.
Пунктом 1 постанови КМУ № 168 в редакції, чинній станом на 28 січня 2025 року, установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Судом встановлено, що наказом Командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28 січня 2025 року №28 позивача направлено на стаціонарне лікування до військового шпиталю - військової частини НОМЕР_9 АДРЕСА_4 з 28 січня 2025 року.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16 лютого 2025 року №50 позивач прибув до району ведення бойових дій з 16 лютого 2025 року після завершення лікування.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28 лютого 2025 року №63 позивач виключений зі списків особового складу частини, знятий зі всіх видів забезпечення, вибув з району ведення бойових дій та направлений для зарахування на облік до ТЦК.
Тобто, у зв'язку із цим позивач набув право на виплату додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно дням участі в заходах в період з 16 лютого 2025 року по 28 лютого 2025 року. У зв'язку із зазначеним, цим же наказом №63 встановлено: “… Виплатити додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року (зі змінами) у розмірі 30 000 за відпрацьований період з 16 по 28 лютого 2025 року. …» Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 28 лютого 2025 року №63 солдату ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення при звільненні в загальному розмірі 121 510, 76 гривень, з яких спірна додаткова винагорода 13 928, 57 гривень.
Кошти в сумі 119 688,10 гривень зараховані на картковий рахунок ОСОБА_1 06 березня 2025 року, що підтверджується наданою відповідачем разом із відзивом на позов довідкою від 28 липня 2025 року №138/53/3950.
Оскільки кошти за лютий згідно постанови КМУ № 168 позивачу відповідачем нараховано та виплачено у березні 2025 року, то вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду належними та допустимими доказами правомірність своєї бездіяльності, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. у період з 03 вересня 2024 року по 06 вересня 2024 року, з 07 вересня 2024 року по 04 жовтня 2024 року, з 04 жовтня по 05 листопада 2024 року, з 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтований та підставний, а його вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат з урахуванням положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність командування Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за періоди з 03 вересня 2024 року по 05 листопада 2024 року та 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за періоди з 03 вересня 2024 року по 05 листопада 2024 року та 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено та підписано 03 жовтня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов