03 жовтня 2025 року Справа № 280/4165/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, приміщення 19, м. Запоріжжя, 69000), в особі представника - Трепшиної Катерини Олександрівни (вул. Мольєра, 53, м. Дніпро, 49125), до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400) про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі - позивач, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ»), в особі представника - Трепшиної Катерини Олександрівни, до Тернопільської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000159/2 від 22.04.2025 року.
Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по даній справі, призначити справу за цим позовом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України).
На обґрунтування позовних вимог позивач (представник позивача) посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 26.05.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.
05.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов, а також клопотання про розгляд справи з викликом сторін. В обґрунтування клопотання зазначає, що для з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, окрім надання суду письмових заперечень, необхідно також заслухати усні пояснення учасників справи.
В обґрунтування відзиву зазначає, що в поданих позивачем документах, на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, було виявлено недоліки, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 06.06.2025 у задоволенні клопотання Митниці про розгляд з викликом сторін справи №280/4165/25 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
10.10.2024 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Запоріжжя) (Покупець) уклало з компанією «HEBEI BICYSTAR GROUP CO., LTD.» (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №HBGC/1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємними частинами даного Контракту.
В подальшому компанією Продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №2024-1 від 13.12.2024 (в редакції Додаткової угоди №1 від 20.02.2025) та Додаткової угоди №2 від 20.02.2025, рахунку-фактури №HBGC2024-1C від 27.01.2025 (з Додатком 2) було здійснено поставку ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» товарів (велосипеди).
Товарна партія поставлялась на умовах FOB XINGANG, CHINA згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010».
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано позивачем до відділу митного оформлення №3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці за електронною митною декларацією (ЕМД) №25UA403070003493U2 від 18.04.2025, номенклатура, кількість, характеристики товару зазначені у графі 31 ЕМД, Товар №1. Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена позивачем відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст.58 Митного кодексу України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» надало митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст.53 МК України, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; Зовнішньоекономічний контракт №HBGC/1 від 10.10.2024; Специфікація №2024-1 від 13.12.2024 (з урахуванням Додаткових угод №1 та №2 від 20.02.2025); Рахунок-фактура №HBGC2024-1C від 27.01.2025 (з Додатком 2); Пакувальний лист-1В від 27.01.2025 року; Сертифікат країни походження товару №C25MA0A1PXL10009 від 12.03.2025; Платіжну інструкцію №1273 від 19.02.2025; Технічні характеристики товару; Прайс-лист та Комерційна пропозиція виробника від 03.12.2024.
Для підтвердження транспортних витрат до кордону України позивач надав Митниці: Договір фрахту №2712/917/2022 від 27.12.2022; Заявку на перевезення №213 від 31.01.2025; Коносамент №BW25010915 від 08.02.2025; Рахунок на оплату перевезення №L80654 від 11.04.2025 року; Акт виконаних послуг від 16.04.2025; Довідку про транспортні витрати від 11.04.2025; 13 Залізничних товаро-транспортних накладних УМВС від 11.04.2025 (№574236, №574251, №574269, №574277, №573956, №574129, №574301, №574087, №573915, №574111, №574285, №574293, №573964).
Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, позивачу було направлено електронне повідомлення від 21.04.2025, наступного змісту: «Повідомлення від митниці декларанту. Згідно ст.21 МК України розпочинається процедура консультації. За результатами опрацювання документів встановлено наступне: Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 10.10.2024 №HBGC/1. До митного оформлення надано договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 27.12.2022 №2712/917/2022, де експедитором зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», хоча в накладних УМВС від 11.04.2025 №574236, від 11.04.2025 №574251, від 11.04.2025 №574269, від 11.04.2025 №574277, від 11.04.2025 №573956, від 11.04.2025 №574129, від 11.04.2025 №574301, від 11.04.2025 №574087, від 11.04.2025 №573915, від 11.04.2025 №574111, від 11.04.2025 №574285, від 11.04.2025, №574293, від 11.04.2025, №573964, 11.04.2025 перевізником зазначено «РКР CARGO CONNET Sp.z.o.o». Інформація, яка б підтверджувала причетність «РКР CARGO CONNET Sp.z.o.o» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім УМВС накладних відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA» та «PKP CARGO CONNET Sp.z.o.o».
Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України.
Окрім цього, не подано митну декларації країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей. У зв'язку з тим, що виявлені розбіжності, прошу відповідно до ч.2 ст.53 МКУ надати документи:
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:
·- копію митної декларації країни відправлення;
·- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару;
Відповідно до ч.6 ст.53 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.».
При цьому Митницею у означеному електронному повідомленні не зазначено жодної іншої розбіжності в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості товару, окрім розбіжності щодо перевізника.
Листом №220402 від 22.04.2025 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» повідомило Митницю, що усі наявні у підприємства документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, пояснило причину зазначення різних перевізників (мультимодальне перевезення, де основний перевізник залучає субпідрядників), та надало комерційну пропозицію і прайс-лист виробника від 03.12.2024. Також було повідомлено, що будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловлено прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
22.04.2025 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000159/2, відповідно до якого, митна вартість задекларованого Товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» задекларувало зазначену партію товару, а Митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №25UA403070003770U8 від 28.04.2025.
Загальна різниця митних платежів (ввізне мито та ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованих відповідачем, склала 2 914 491,97 грн, з яких: 910 778,74 грн (020- ввізне мито) та 2 003 713,23 грн (028 - ПДВ). Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графах 47 «Нарахування платежів», «В» «Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.
Позивач вважаючи, що зазначене вище Рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України). Відповідно до ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, ч.3 ст.53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним Судом в постановах: по справі №815/4477/15 від 21.01.2020 року, по справі №813/1350/14 від 14.01.2020 року, по справі №160/8775/18 від 18.12.2019 року, по справі №804/2957/17 від 12.12.2019 року, по справі №814/2602/15 від 14.11.2019 року та інших.
В оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості №UA403070/2025/000159/2, у графі 33, Митниця зазначає нижчевикладені розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування:
1. «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за основним методом визначення митної вартості товару, у зв'язку з тим, що у документах наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару:
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
- каталоги, специфікації, прайс-лист виробника товару.».
За наслідком розгляду листа позивача, Митниця зазначає: «Окрім цього, не подано митну декларацію країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості товару.».
1.1. Твердження Митниці про ненадання позивачем транспортних перевізних документів не відповідає дійсності, оскільки позивачем надавались митному органу під час митного оформлення спірної товарної партії: Договір фрахту №2712/917/2022 від 27.12.2022; Заявка на перевезення №213 від 31.01.2025; Коносамент №BW25010915 від 08.02.2025; Рахунок на оплату перевезення №L80654 від 11.04.2025; Акт виконаних послуг від 16.04.2025; Довідка про транспортні витрати від 11.04.2025 та тринадцять залізничних товаро-транспортних накладних УМВС від 11.04.2025.
З наданих документів вбачається, що в даному випадку здійснювалось мультимодальне перевезення вантажу, при цьому вартість перевезення тринадцяти контейнерів (№MSKU9546261, №FFAU5354632, №SUDU5770322, №MRSU6965579, №MRKU4112548, №SUDU6613035, №MSKU1692613, №MRSU4548663, №MRSU4773535, №SEKU6884480, №MRKU3408427, №TCKU6040167, №MRSU6107944) складається із:
- 32 500,00 дол. США (морський фрахт, включаючи перевантаження за маршрутом: Сінган, Китай - Гданськ, Польща);
- 13 000,00 дол. США (міжнародна залізнична доставка, включаючи перевантаження за маршрутом: Гданськ, Польща - митний перехід Мостиська-Пшемисль);
- 9 360,00 дол. США (доставка за маршрутом: Мостиська-Пшемисль - Тернопіль, Україна).
Вантаж додатково не страхувався. Перевантаження контейнерів враховано.
Отже, загальна вартість транспортних витрат до кордону України за тринадцять контейнерів склала 45 500,00 дол. США (3 500,00 дол. США за контейнер), що відповідає інформації, яка міститься в наданих митниці документах (Рахунок №L80654, Довідка про транспортні витрати, акт виконаних робіт).
Факти прийняття товару до перевезення, його перевезення та числові показники заявленої транспортної складової митної вартості у зазначених документах підтверджуються, кореспондуються між собою, ідентифікуються з задекларованими товарами, тобто Митниця мала можливість їх перевірити, тому її твердження про ненадання позивачем в спірному випадку декларування товару транспортних перевізних документів не відповідає дійсності.
1.2 Ненадання ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» таких додаткових документів, як: копії митної декларації країни відправлення, висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями обумовлене тим, що вони відсутні у ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (як зазначено у листі товариства №220402 від 22.04.2025 року), а вимога Митниці про їх надання є протиправною, оскільки відповідно до ч.3 ст.53 МК України, такі документи передбачені як додаткові, що надаються (за їх наявності) на запит митниці, виключно у випадку, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності...
Зовнішньоекономічним Контрактом №HBGC/1 (п.3.5, п.3.6) його Сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких такий документи, як копія митної декларації країни відправлення відсутній. Отже, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», відповідно до умов зазначеного Договору, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені його умовами.
Вартість товару повною мірою підтверджується документами, які були надані Митниці під час декларування. Митний орган може витребувати додаткові документи виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів... Ненадання митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої вартості... Таким чином, виготовлення висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями було недоцільним, тому такі висновки відсутні у товариства та митниці не надавались. Більш того, як вбачається з наведених вище правових норм та висновків Верховного Суду, митний орган може витребувати додаткові документи виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Крім того, Верховним Судом в постановах від 29.01.2019 по справі №804/441/18 та від 18.12.2018 року по справі №821/289/18 здійснено наступні правові висновки щодо положень ч.2 ст.53 МК України: «Частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митному органу права направляти декларанту вимоги про надання додаткових документів.
Верховний Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».
Також, з приводу ненадання декларації країни відправлення, Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 року по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Оскільки надані позивачем Митниці на підтвердження заявленої митної вартості спірної товарної партії вищезазначені документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки, містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, митницею ж наявність сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості не обґрунтована, а зазначені Митницею документи відсутні у позивача, то вимога Митниці про надання зазначених додаткових документів є протиправною.
1.3 Твердження Митниці про ненадання каталогів, специфікацій виробника товару є необґрунтованим з огляду на те, що під час митного оформлення спірної товарної партії ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» надавало відповідачу: Специфікацію №2024-1, комерційну пропозицію та прайс-лист виробника від 03.12.2024 . Останні по своїй суті і є каталогами виробника товару. Згідно з ч.3 ст.53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. У декларанта відсутні інші каталоги виробника товару. Крім того, відповідно до ч.2 ст.53 МКУ каталог виробника товарів не відноситься до документів, які повинні надаватись декларантом для підтвердження митної вартості товарів, тому вимога Митниці про його надання суперечать означеним правовим нормам.
2. «До митного оформлення надано договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 27.12.2022 №2712/917/2022, де експедитором зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», хоча в накладних УМВС від 11.04.2025 (13 шт.) перевізником зазначено «РКР CARGO CONNET Sp.z.o.o». Інформація, яка б підтверджувала причетність «РКР CARGO CONNET Sp.z.o.o» до перевезення вантажу залізничним транспортом окрім УМВС накладних відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA» та «РКР CARGO CONNET Sp.z.o.o». Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України.»
Однак, в спірному випадку перевезення товарної партії відбувалось на підставі Договору №2712/917/2022, який є договором перевезення і не містить положень щодо надання транспортно-експедиторських послуг.
При цьому, пунктом 1.2. Договору перевезення передбачено: «На час воєнного стану в Україні Виконавець може здійснити перевезення (фрахт) та наземну доставку до території України зовнішньоторговельних вантажів за маршрутами та інструкціями зазначеним Замовником, за взаємно затвердженими умовами та тарифами. У разі потреби та на прохання Замовника Виконавець зобов'язується надати в користування останньому обладнання для перевезення вантажів морським та наземним транспортом».
Договором передбачені обов'язки Перевізника (п.2.1), зокрема здійснити морське перевезення (фрахт) вантажів в контейнерах та/або наземне перевезення згідно узгодженого Сторонами маршруту, на умовах, що передбачені цим Договором та заявками до нього. По своїй суті, укладений договір №2712/917/2022 містить ознаки договору мультимодального перевезення.
Відповідно до ст.128 Кодексу торговельного мореплавства України умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України «Про мультимодальні перевезення». Відповідно до ст.133 цього ж Кодексу за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Відповідно до ст.10 ЗУ «Про мультимодальні перевезення» за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк. Відповідно до ст.12 цього ж Закону розрахунки за роботи та послуги, пов'язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Відповідно до ст.13 цього ж Закону Оператор мультимодального перевезення має право залучати до надання послуги мультимодального перевезення інших учасників мультимодального перевезення вантажів на умовах укладення з ними договорів, відповідаючи перед замовником послуги мультимодального перевезення за результати їх роботи. У такому разі оператор мультимодального перевезення виступає перед іншими учасниками мультимодального перевезення вантажів, залученими до надання послуги мультимодального перевезення, як замовник.
Наведене доводить, що спеціальними правовими нормами та умовами Договору передбачена можливість для оператора мультимодального перевезення, яким в цьому випадку виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA», залучення інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення та виставлення єдиного рахунку за надані послуги з перевезення. Тобто, зазначена в залізничних накладних компанія «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o.» була залучена основним перевізником до виконання наземного (залізничного) перевезення. ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» з компанією «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o.» не має жодних договірних відносин. Після виконання своїх обов'язків щодо перевезення вантажу, компанія Перевізник «Global Container Lines Latvija SIA», виставила товариству єдиний рахунок на оплату послуг з морського та наземного перевезення товару №L80654 від 11.04.2025. На момент митного оформлення спірної товарної партії, строк оплати послуг перевезення не настав, а отже платіжні документи декларантом не подавались.
2. «Прайс-лист від 03.12.2024 №б/н не є достатнім підтвердженням ціни товарів, оскільки містить інформацію щодо цін на частину товарів та виключно на умовах поставки FOB XINGANG, що обмежує конкурентність.».
Зазначене зауваження митниці безпідставне , оскільки прайс лист не є основним документом, який згідно ч.2 ст.53 МК України декларант зобов'язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості, а тому митниця, маючи у розпорядженні весь пакет комерційних та товаросупровідних документів, мала змогу і без прайс листа здійснити контроль та перевірку числових показників митної вартості товарів.
Прайс лист є документом довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми для нього. Наявність чи відсутність у прайс листі/комерційній пропозиції певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, умов оплати, торгової марки чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Слід зазначити, що жодна з зазначених Митницею підстав (на думку Митниці) не можуть вважатись розбіжностями в розумінні ст. 53 МК України та підставою для витребування додаткових документів. Згідно з ч.1, ч.2 ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. З тлумачення даних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями п.2 ч.6 ст.54, ч.3 ст.53 МК України вбачається, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Як вбачається із спірного рішення відповідач не навів жодного обґрунтування неможливості визначення ним митної вартості товарів за основним методом, окрім посилань на зазначені вище начебто розбіжності в поданих декларантом товариства документах на підтвердження митної вартості задекларованих товарів.
Використовуючи зазначений вище висновок щодо належної аргументації відмови у митному оформленні стосовно обставин декларування спірної товарної партії, суд вважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень п.2 ч.6 ст.54, с.2 ст.256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
У переліку витребуваних відповідачем документів прямо не визначено, які з них відповідають якій групі підстав (профілям ризиків). Відповідачем не вказано, надання яких з витребуваних ним документів може підтвердити відповідність заявленої декларантом митної вартості товарів. Відсутність при відмові у митному оформленні роз'яснення вимог, виконання яких декларантом забезпечує можливість митного оформлення товарів, не відповідає ст.256 МК України.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частина витребуваних відповідачем документів була йому надана декларантом позивача разом з листом у відповідь на електронне повідомлення від митниці декларантом, вимоги щодо іншої частини не ґрунтуються на положеннях законодавства. Відтак, позивачем виконані усі умови, визначені МК України для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товарів. Тому твердження відповідача про наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів є необгрунтованим.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі №815/3142/17.
Також слід звернуту увагу на те, що Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (Постанова від 22.04.2019 у справі №815/6242/17).
Між тим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Приймаючи Рішення про коригування митної вартості товару, в порушення вимог ст.57 Митного кодексу України Митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.
Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив. Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Згідно з правовим висновком, висловленим Верховним Судом по справі №809/453/17 від 03.04.2018, при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.
Таким чином, на думку суду, позивач під час митного оформлення товарної партії надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили достатні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення.
Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують, при цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.
Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем товару була визначена необґрунтовано, що в свою чергу надавало б митному органу права на коригування митної вартості товару.
При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.
При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн., який слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, приміщення 19, м. Запоріжжя, 69000), в особі представника - Трепшиної Катерини Олександрівни (вул. Мольєра, 53, м. Дніпро, 49125), до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2025/000159/2 від 22.04.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30 280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «03» жовтня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль