02 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/4079/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання звільнити з військової служби, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2, в/ч НОМЕР_1 ), про визнання протиправним та скасування наказу № 564 від 10.05.2025 року тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 в особі її керівника звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що згідно наказу керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , у 2023 році його було виключено з військового обліку згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу». Не зважаючи на виключення з військового обліку, його було протиправно мобілізовано посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вважаючи, що мобілізація позивача, зарахування його на дійсну військову службу та призначення на посади і утримання у військових частинах є протиправною, представник звернувся до суду із даним позовом в інтересах позивача за захистом його порушених прав.
У відзиві на позовну заяву, в/ч НОМЕР_1 зазначає, що факт недотримання процедури призову на військову службу під час мобілізації не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.
Наголошує, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначено, що 10.05.2025 року під час перевірки військово-облікових документів на КРП « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в одному з транспортних засобів було виявлено громадянина ОСОБА_1 . Під час перевірки військово-облікових документів було виявлено, що згідно інформації, яка наявна в ІКС «Оберіг» ОСОБА_1 перебував у категорії осіб, які зобов'язані стати на військових облік.
Того ж дня, ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 у супроводі групи оповіщення, яка складалась із військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1 та працівника Тячівського РВП ГУНП в Закарпатські області.
10.05.2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_6 , за результатом якої, його визнано придатним до військової служби.
Того ж дня, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 564 від 10.05.2025 року солдата ОСОБА_1 було призвано на військову службу та призначено до складу військової команди НОМЕР_2 , однак, у цій військовій частині позивача не прийняли на військову службу, у зв'язку з чим, наказ № 564 від 10.05.2025 року було скасовано (Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 566 від 11.05.2025 року).
13.05.2025 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 574 від 13.05.2025 року солдата ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 .
З урахуванням норм, викладених у законах України, що мають вищу юридичну силу на її території, жоден із них не містить заборони щодо взяття на військовий облік особи, засудженої за статтею 186 Кримінального кодексу України.
Таким чином, на думку відповідача 1, позивач підлягав взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, а тому посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 під час призову на військову службу позивача діяли в спосіб та межах визначений Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу вказує, що позивачем до позову не долучено жодного доказу на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, відтак на переконання сторони відповідача, дана вимога є безпідставною.
В додаткових поясненнях ІНФОРМАЦІЯ_2 посилається на норми Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 16.08.2025 року № 932 в частині формування ДМС переліку відомостей, зазначених у підпунктах 1 - 11 пункту 5 цього Порядку стосовно громадян України чоловічої статі віком від 16 до 60 років та передачі їх Міноборони для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. На підставі відомостей, отриманих Міноборони відповідно до абзацу першого і другого цього пункту, здійснюється автоматичне взяття зазначених осіб на військовий облік.
З огляду на те, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство зобов'язувало всіх громадян чоловічої статі віком від 25 до 60 років перебувати на військовому обліку, а в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення позивача з обліку були відсутні, на думку відповідача, підстав для незастосування до нього вимог чинного законодавства України щодо призову на військову службу не було.
Ухвалою судді від 02.06.2025 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 02.06.2025 року частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Зокрема, судом витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_7 інформацію про те, чи приймалося керівником ІНФОРМАЦІЯ_7 рішення про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», а також інформацію про те чи було внесено ІНФОРМАЦІЯ_8 рішення до Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, а також копії документів, якими така інформація підтверджується.
ІНФОРМАЦІЯ_9 на виконання ухвали суду повідомлено, що відповідно до наявних у територіальному центрі комплектування матеріалів, ОСОБА_1 12.05.2023 року був виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із засудженням. Цей факт підтверджено даними облікової картки зазначеної особи.
Ухвалою суду від 01.10.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків.
Ухвалою суду від 01.10.2025 року клопотання представника позивача про виклик свідків повернуто без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що 10.05.2025 року, ОСОБА_1 рухаючись територією заходу України, був зупинений в межах блокпосту співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 в період з 09:00 до 11:00. При спілкуванні з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 повідомив останніх про те, що він є виключеним з військового обліку наказом керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 у 2023 році, що підтверджується змістом Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів. На підтвердження своїх слів позивач пред'явив свій електронний військово-обліковий документ.
Однак, позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В той же день, позивача взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 попри те, що жодних заяв про прийняття на військовий облік позивач не складав, не підписував та до ІНФОРМАЦІЯ_4 не подавав, місця проживання на території Тячівської громади не мав та не має, перебування на вказаній території понад 1 добу не допускав, тобто будь-які підстави для взяття позивача на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 були відсутні.
На момент затримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач був виключений з військового обліку за наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме у зв'язку з тим що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину.
10.05.2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_6 , за результатом якої, його визнано придатним до військової служби.
Того ж дня, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 564 від 10.05.2025 року солдата ОСОБА_1 було призвано на військову службу та призначено до складу військової команди НОМЕР_2 , однак, у цій військовій частині позивача не прийняли на військову службу, у зв'язку з чим, наказ № 564 від 10.05.2025 року було скасовано (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 566 від 11.05.2025 року).
13.05.2025 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 574 від 13.05.2025 року солдата ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період до військової частини НОМЕР_1 .
На переконання позивача, останній не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до пункту 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, серед інших, підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401 414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Вважаючи протиправними дії відповідача 1 щодо його призову з огляду на виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Фактично, ключовим питанням у цій справі є правомірність призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин (10.05.2025 року).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема: здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників; розподіляють призовників під час їх взяття на військовий облік призовників і направлення для проходження базової військової служби за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; сприяють особам, звільненим з військової служби, а також членам їх сімей в оформленні документів для надання визначених законодавством пільг та допомог.
Таким чином, обов'язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, звільнення з військової служби, покладено, зокрема, на відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 (далі - Порядок №1487).
Згідно з п.1 Порядку №1487 він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
- виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку;
- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п.81 Порядку № 1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Як вже зазначено судом, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п.1 Положення №154).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Відповідно до п.12 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.
Отже відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обліку і військової служби.
Матеріали справи свідчать, що наказом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.05.2025 року за № 564 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи», солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до в/ч НОМЕР_2 .
В подальшому, наказом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.05.2025 року за № 566 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи», у зв'язку із поверненням військовозобов'язаних під час мобілізації в особливий період з в/ч НОМЕР_2 , які були відправлені згідно іменного списку № 1100/1160 від 10.05.2025 року у складі команди НОМЕР_2 скасовано призов на військову службу під час мобілізації, в т.ч., ОСОБА_1 .
В той же час, наказом відповідача 1 від 13.05.2025 року за № 574, ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до в/ч НОМЕР_1 з 13.05.2025 року.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача 1, оскільки позивач обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.186 КК України, а тому не підлягає мобілізації.
В контексті наведеного, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Згідно із пунктом 1 Порядку № 560 він визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
У своєму відзиві відповідач 1 посилається на п. 4 Порядку № 560 в редакції, що діяла станом на 16.05.2024 року та передбачала, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З приводу наведеного суд зауважує, що Постановою КМУ від 31.12.2024 року № 1558 “Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо окремих питань ведення військового обліку та призову громадян під час мобілізації» У Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 пункт 4 доповнено абзацами такого змісту:
- “підозрювані або обвинувачені особи, які під час досудового розслідування або судового розгляду тримаються під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України. Зазначені особи, стосовно яких скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинні невідкладно, але не пізніше 48 годин з дня оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання;
- підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.».
Тобто, станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме, призову позивача на військову службу під час загальної мобілізації, на особливий період, діяла редакція Порядку № 560, п.4 якої передбачає, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема, підозрювані або обвинувачені особи, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, крім тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ухвали слідчого судді про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач 1 вказує на відсутність у законодавчих нормах заборони взяття на військовий облік особи, засудженої за ст. 186 КК України, тобто, не відповідність законодавчому регулюванню розширення Постановою КМУ № 560 переліку осіб, які не можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на підозрюваних та обвинувачених, до яких під час досудового розслідування або судового розгляду застосовано інший захід, ніж запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, оскільки такий перелік не передбачений Законом №2232-XII.
На противагу вказаному, позивач зазначає, що оскільки згідно з наказом № 564 від 10.05.2025 року мобілізація ОСОБА_1 була здійснена 10.05.2025 року, а вищенаведені зміни до постанови КМУ №560 набрали чинності 16.01.2025 року, тобто заборона мобілізації позивача, як обвинуваченого за ст.186 КК України, прямо передбачена п.4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів, вироком Ірпінського міського суду Київської області від 10.04.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років із конфіскацією майна.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шурхна К.А. на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 10.04.2024 року у кримінальному провадженні № 12018110040002278 від 17.11.2018 року щодо ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07.06.2024 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час до набрання вироком Ірпінського міського суду Київської області від 10.04.2024 року законної сили, тобто до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Відповідно до витягу із наказу т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 564 від 10.05.2025 року, солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до в/ч НОМЕР_2 з 10.05.2025 року.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в Рішенні від 13.05.1997 року № 1-зп/1997 зазначив, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).
Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
У спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 16.01.2025 року, тобто після внесення відповідних змін до постанови КМУ № 560.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач 1, приймаючи наказ від 10.05.2025 року № 564 в частині призову ОСОБА_1 та направлення для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_2 , діяв недобросовісно та необґрунтовано, оскільки при прийнятті оскаржуваного наказу не врахував норми чинного законодавства, а саме Порядок № 560, відповідно до якого позивач, як обвинувачений за ст.186 КК України, не підлягав призову на військову службу.
Разом з тим, як вже було зазначено судом, наказом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.05.2025 року за № 566 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи», у зв'язку із поверненням військовозобов'язаних під час мобілізації в особливий період з в/ч НОМЕР_2 , які були відправлені згідно іменного списку № 1100/1160 від 10.05.2025 року у складі команди НОМЕР_2 скасовано призов на військову службу під час мобілізації, в т.ч., ОСОБА_1 .
Фактично, спірний наказ від 10.05.2025 року № 564 втратив чинність у зв'язку з його скасуванням наказом від 11.05.2025 року за № 566.
В той же час, наказом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.05.2025 року за № 574, ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до в/ч НОМЕР_1 з 13.05.2025 року.
За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного та належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.05.2025 року за № 574 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 з 13.05.2025 року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 в особі її керівника звільнити ОСОБА_1 з військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до Законів України "Про Збройні Сили України", "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про Державну спеціальну службу транспорту", "Про національну безпеку України" та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153, з метою подальшого вдосконалення та належної організації обліку особового складу Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року № 280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі - Інструкція №280).
Згідно з пунктом 1, 2 Розділу XII Інструкції №280, для обліку особового складу в особливий період використовуються:
1) на особовий склад, який перебуває на військовій службі (здійснює трудову діяльність), а також військовослужбовців, які проходили службу у військовому резерві за контрактом та призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, - облікові документи, які велися на нього у військовій частині в мирний час;
2) на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - особові справи, обліково-послужні та послужні (скорочені послужні) картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби), отримані з ТЦК та СП.
Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.
Пунктами 30-32 розділу II Інструкції №280 визначено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.
Зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:
1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця;
2) для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено, - виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (начальника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту;
3) для працівників - трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (начальника) щодо їх прийняття.
До списків особового складу військової частини не зараховуються особи, відряджені з інших військових частин.
Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.
Отже, організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Слід зазначити, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов'язаний набуває статусу військовослужбовця.
Абзацом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд зазначає, що Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача 2 звільнити позивача з військової служби, задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 року у справі №160/2592/23 вказав, що "... процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу" (пункт 56).
Отже, правовідносини щодо зарахування до списків особового складу військової частини військовослужбовця не є релевантними щодо правовідносин щодо оскарження призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано доказів звернення до відповідача 2 - Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби, а тому суд не вбачає правових підстав для зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби.
Однак, суд зазначає, що позивач має право у встановленому законом порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби шляхом звернення до військової частини з відповідним рапортом.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, взяв до уваги усі ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору аргументи сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Що стосується витрат на правову допомогу, суд зауважує, що зазначення у мотивувальній частині адміністративного позову про орієнтовну суму понесених витрат на правничу допомогу, не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання звільнити з військової служби - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2025 року за № 574 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 з 13.05.2025 року.
3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті