02 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/12547/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлену листом №16137-12472/P-02/8-0600/25 від 21.03.2025 року донарахувати та виплатити доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру проживаючому в зоні гарантованого добровільного відселення у відповідності до ст. 39 Закону України " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 донарахування та виплату доплату до пенсії непрацюючому пенсіонеру проживаючому в зоні гарантованого добровільного відселення , передбачену ст. 39 Закону України " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб встановлених на 01 січня календарного року щомісячно з 02.11.2024 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на неповнолітню дитину, яка постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення. З огляду на прийняття 17 липня 2018 року Конституційним Судом України рішення №6-р/2018 уважає, що згідно положень статті 39 Закону України №796-ХІІ позивач має право на отримання доплати до пенсії у розмірі двох прожиткових мінімумів (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік). Однак, відповідач у проведенні нарахування і виплати такої доплати протиправно відмовив, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що діти, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, мають право виключно на пільги, не компенсації, визначені Розділом V “Захист дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи» Закону України №796-ХІІ, а тому жодних правових підстав для нарахування дитині доплати у порядку саме статті 39 Закону України №796-ХІІ, як непрацюючому пенсіонеру, немає.
На підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач - ОСОБА_1 , отримує пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», призначену на неповнолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також неповнолітня донька позивача має статус дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим Житомирською облдержадміністрацією 10.07.2013 року та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджується витягом із реєстру територіальної громади від 10.01.2025 №2025/000371837.
На своє звернення до відповідача щодо призначення та виплати доплати до пенсії отримав відмову, з огляду на те, що частина 2 статті 39 Закону України №796-ХІІ (відновлена за рішенням Конституційного Суду України) не передбачає та не дає права позивачу на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Уважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до частини першої статті 39 Закону №796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон №76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі №796-XII статті 31, 37, 39, 45.
У подальшому Законом України від 04 лютого 2016 року №987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон №987-VIII; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону №987-VIII він набрав чинності з 01 січня 2016 року) включено до Закону №796-XII статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону №796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року), яка із 17 липня 2018 року є чинною.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постановах від 24 квітня 2024 року у справі №240/18881/22, від 25 квітня 2024 року у справі №240/12545/22, від 03 травня 2024 року у справі №240/22317/22 та від 07 травня 2024 року у справі №240/44186/21.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18 зробила висновок щодо співвідношення норм статті 39 Закону №796-XII (у редакції, дія якої відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018) та статті 39 (у редакції Закону №987-VIII) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018.
Так, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 17 липня 2018 року відновлено дію редакція статті 39 Закону №796-ХІІ (яка була чинною до 01 січня 2015 року) і ця редакція за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом №987-VIII. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом №76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01 січня 2016 року статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та статті 6 КАС України) у частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. При цьому Суд також дійшов висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.
Таким чином, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.
Щодо розрахункової величини при виплаті зазначеного підвищення до пенсії, суд зазначає наступне.
01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII).
Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19.12.2019 №410-ІХ).
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 15.05.2018 №2415-VIII).
Згідно з пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII, до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21 дійшла висновку про те, що норма пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIIІ (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
Таким чином, за загальним правилом непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення має право на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.
Матеріалами справи підтверджується проживання неповнолітньої ОСОБА_2 з 07.10.2014 року у м. Овруч Коростенського району Житомирської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року №106 (далі - Постанова №106) віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Окрім того, неповнолітня має статус дитини, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим Житомирською облдержадміністрацією 10.07.2013 року.
З аналізу вищенаведеного суд доходить висновку, що неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 23.10.2024 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, як отримувач пенсії по ІІІ групі інвалідності, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, є непрацюючою пенсіонеркою, відтак на неї поширюється загальне правило щодо права на виплату підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року, за умови проживання на території радіоактивного забруднення (в зоні гарантованого добровільного відселення).
Отже, висновки відповідача про те, що ОСОБА_2 не відноситься до кола постраждалих від Чорнобильської катастрофи осіб для цілей виплат відповідно до статті 39 Закону № 796-XII є безпідставними.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Розподіл судового збору у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , з 02 листопада 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , з 02 листопада 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 02 жовтня 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова