Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 жовтня 2025 року Справа№200/6233/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3 ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження суми щомісячної виплати нарахованої пенсії за вислугою років ОСОБА_1 згідно із Законом України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щомісячно виплачувати пенсію без обмеження максимального розміру, а в розмірі її фактичного нарахування в сумі 25839,78 грн. з часу призначення, тобто з 26 березня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.08.1998 року був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку (за віком), з вислугою 36 років 11 місяців і 8 днів. Пенсія йому була призначена довічно згідно Закону №2262-XII. Наприкінці 2007 року позивач перейшов на пенсію згідно Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону «Про місцеве самоврядування», так як пенсія на той час була вищою ніж позивач отримував. В зв'язку із змінами в законодавстві, а також тяжку хворобу, яка потребує значних фінансових затрат на лікування, позивач вирішив поновити пенсію по лінії МВС України згідно Закону №2262-ХІІ. 20 травня 2025 року Донецький окружний адміністративний суд, розглянувши адміністративний позов у справі №200/1403/25 прийняв рішення, яким Зобов'язав Відповідача здійснити Позивачу перерахунок та виплату пенсії, призначеної (переведеної) відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, зазначених у довідці ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 18.03.2024 №7752/Д з часу призначення(переведення) з 26.03.2024 року та з урахуванням раніше встановлених доплат до пенсії «Діти війни», «За особливі заслуги перед Україною» та «Індексація базового ОСНП 2025» з урахуванням раніше вже виплачених сум. Відповідач, виконуючи рішення Донецького окружного адміністративної о суду від 20 травня 2025 року у справі №200/1403/25 призначено мені пенсію в розмірі 25839,78 грн. Однак, всупереч Конституції України і діючому законодавству до виплати щомісячної пенсії Пенсійний фонд мені призначив 23610 грн., посилаючись на те, що максимальний розмір пенсії в Україні не перевищує 23610 грн. Позивач вважає обмеження розміру його пенсії протиправним, адже Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення ч. 7 ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
Відповідач позов не визнав та подав відзив. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що Позивач є одержувачем пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262). Частиною сьомою статті 43 Закону № 2262 встановлено, що максимальний розмір пенсії […] не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року внесено зміни до статті 43 Закону №2262 та зазначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. […]. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06 грудня 2016 року передбачено, що вказані обмеження застосовуються до осіб не залежно від дати призначення пенсії. Також, відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058 IV, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Отже, на даний час розмір пенсі із урахуванням надбавок, […], індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 03 липня 2018 року по справі № 554/8998/16-а та в постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року по справі № 553/3616/16-а. Нормами статті 8 Закону № 2262 передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Інших фінансових можливостей, крім зазначених вище, для здійснення виплат головне управління не має. З огляду на зазначене, просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року відкрито провадження по даній справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за вислугою років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Наказом Управління МВС України у Донецькій області від 07.08.1998 року №192 полковника міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 65 п. «а» (за віком)
ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років, призначеної відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 07.08.1998 року що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 від 18.09.1998 року.
Судом встановлено, та не є спірним між сторонами, що пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивач отримував з 07.08.1998 року по 05.09.2007 року, в подальшому був переведений на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже позивачу вперше призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII, яку він отримував до 05.09.2007.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 року по справі 200/5174/23, Державною установою «ТМО МВС України по Львівській області» виготовлено оновлену довідку про грошове забезпечення позивача за нормами, чинними на 19.11.2019, від 18.03.2024 №7752/Д.
Вказана довідка направлена до ГУ ПФУ в Донецькій області та позивачу.
26.03.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою щодо поновлення виплати його пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, обчисливши її розмір з врахуванням грошового забезпечення, зазначеного у довідці ТМО МВС України по Львівській області від 18.03.2024 №7752/Д у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, а також урахувати добавки до пенсії: «За особливі заслуги перед Україною» в розмірі 25% від прожиткового мінімуму непрацездатних осіб та «Діти війни».
Вказані обставини встановленні рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року по справі №200/2742/24, від 20 травня 2025 року по справі №200/1403/25 та не потребують доведення, відповідно до приписів ст. 78 КАС України.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року по справі №200/2742/24 позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у переведенні з 26.03.2024 ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки від 18.03.2024 за №7752/Д, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести з 26.03.2024 ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки від 18.03.2024 за №7752/Д, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», та виплатити позивачу перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.
У решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року по справі №200/1403/25 адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) щодо зменшення при призначенні (переведенні) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення зазначених у довідці ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 18.03.2024 року №7752/Д.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії, призначеної (переведеної) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення зазначених у довідці ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 18.03.2024 року №7752/Д з часу призначення (переведення) з 26.03.2024 року та з урахуванням раніше встановлених доплат до пенсії «Діти війни», «За особливі заслуги перед Україною» та «Індексація базового ОСНП 2025» з урахуванням раніше вже виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, листом від 04.08.2025 року № 239349 повідомив позивача проте, що рішення Донецького окружною адміністративного суду по справі №200/1403/25 від 20.05.2025 (далі - Рішення), яке набрало законної сили 03.07.2025, виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та чинного законодавства. За Рішенням в липні 2025 року Вам проведено перерахунок пенсії з 26.03.2024 відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-Х1І «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262) з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення зазначених у довідці ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 18.03.2024 року №7752/Д з урахуванням раніше встановлених доплат до пенсії «Діти війни», «За особливі заслуги перед Україною» та «Індексація 2025 року» з урахуванням раніше вже виплачених сум. З 01.08.2025 розмір пенсії складає 25839,78 грн. Будь-яких зобов'язань щодо виплати пенсії без обмеженого розміру Рішенням на Головне управління не покладено. Відповідно до частини 7 ст. 43 Закону № 2262, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які в тратили працездатність. Отже, виплата пенсії здійснюється з обмеженням максимальним розміром. До виплати належить 23610,00 грн.
Вважаючи протиправним обмеження розміру пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Закон України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони суперечать одна одній.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.
Приписами частини 7 статті 43 Закону Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII) знову ж таки передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.
Окрім того, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII дія цього закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року, в той час коли пенсія позивачу призначена ще задовго до 01 січня 2016 року, а саме з 07.08.1998 року.
Проте, варто зазначити, що частина 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року у справі № 7-рп/2016.
Згідно зі ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року ст. 43 Закону не містить положень щодо обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України у справі № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
За таких обставин, внесені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 1774 від 06 грудня 2016 року зміни до частини 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Внесені Законом № 1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни є повторним запровадженням нормативного регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому слід констатувати, що ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
… на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. …
Таким чином, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про протиправність обмеження відповідачем пенсії позивача максимальним розміром.
Разом з тим, суд зауважує, що вимога позивача виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром не підлягає задоволенню, адже вказана вимога спрямована на майбутнє. Проте захисту судом підлягають порушені на час розгляду справи права, свободи або законні інтереси особи, яка звернулась до адміністративного суду про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).
З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно квитанції № 21 від 14.08.2025 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 900,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3 ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження суми щомісячної виплати нарахованої пенсії за вислугою років ОСОБА_1 згідно із Законом України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3 ЄДРПОУ 13486010) виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію без обмеження максимального розміру, в розмірі її фактичного нарахування в сумі 25839,78 грн. з 26 березня 2024 року, враховуючи раніше виплачені суми.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3 ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 900,00 грн (дев'ятсот гривень).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 03 жовтня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Христофоров