Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 вересня 2025 року Справа№640/14151/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2021 року №00000350704
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2021 року №00000350704.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
В установлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року позовну заяву відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив від відповідача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року суд прийняв до провадження справу та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року суд залишив без задоволення клопотання Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залучення третьої особи. Головне управління ДПС у Вінницькій області залучено до участі у справі як другого відповідача. Витребувано у Головного управління ДПС у Вінницькій області в строк подання відзиву на позовну заяву матеріали фактичної перевірки АТ «Українська Залізниця», призначеної наказом від 04.12.2020 року №4327к; обґрунтовані пояснення щодо обставин викладених позивачем у позовній заяві стосовно порядку проведення фактичної перевірки.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач 1 на підставі проведеної фактичної перевірки прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2021 року №00000350704, яким застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 220000 грн. Зазначив, що фактичну перевірку проведено з численними порушеннями положень Податкового кодексу України, що має наслідком протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Крім того, зазначив, що не був зобов'язаний встановлювати та реєструвати на резервуари на акцизному складі СП «Вапнярська колійна машинна станція» №1010751 витратоміри-лічильники та/або рівнеміри-лічильники, оскільки підприємство не здійснювало діяльність, пов'язану з обігом пального. Спірне податкове повідомлення-рішення вважає протиправним, просив задовольнити позов.
Відповідач 1 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що АТ «Українська залізниця» отримано ліцензію на право зберігання пального за адресою: Вінницька область, Томашпільський район, смт. Вапнярка, вул. Островського, буд.1-а, терміном дії з 10.01.2020 по 10.01.2025 за №02190414202000009, місткістю резервуарів 134 200 літрів. За результатами фактичної перевірки складено акт від 17.12.2020 року №4859/02-32 09/40075815, згідно з яким перевіркою встановлено порушення вимог п.п.230.1.2, п.п.230.1.3 п.230.1 ст.230 Кодексу за відсутність обладнання рівнемірами лічильниками введених в експлуатацію 11 резервуарів, розташованих на акцизному складі. За результатами розгляду матеріалів перевірки Центральним МУ винесене податкове повідомлення-рішення від 27.01.2021 №00000350704, згідно з яким до АТ «Українська залізниця» застосовані фінансові санкції на загальну суму 220 000 грн (20 000 грн х 11) - за необладнання введених в експлуатацію резервуарів рівнемірами лічильниками рівня пального згідно із п.1281.1 ст.128 Кодексу.
Крім того, відповідач 1 подав пояснення, зміст яких аналогічний викладеному у відзиві на позовну заяву.
Відповідач 2 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що на підставі направлень на перевірку від 04.12.2020 року № 3150, №3151, виданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, управлінням контролю за підакцизними товарами на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України проведено фактичну перевірку АТ “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (ЄДРПОУ 40075815) за період з 01.07.2019 року по 16.12.2020 року за адресою місця здійснення господарської діяльності: Вінницька область, Томашпiльський район, смт.Вапнярка, вул. Островського 1-а. В ході проведення фактичної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України. Інформація, яка слугувала підставою для проведення перевірки, викладена у листі ДПС України від 14.07.2020 рок №11586/7/99-00-09-02-03-07, яким зобов'язано Головне управління ДПС у Вінницькій області організувати роботу та вжити вичерпних заходів щодо проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, якими порушено правила обліку, виробництва та обігу пального на акцизних складах, серед яких АТ “УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», та притягнення їх до відповідальності відповідно до ст.128-1 ПК України за відсутність реєстрації витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та неподання довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального. Відповідно до наказу від 04.12.2020 року №4327-к перевірку слід провести терміном 10 діб з 07 грудня 2020 року. При виїзді 07 грудня 2020 року (понеділок) за адресою місця здійснення господарської діяльності посадовими особами контролюючого органу було встановлено, що підприємство не працює через запроваджений на підприємстві вихідний день, що підтверджується позивачем у позовній заяві. 08 грудня 2020 року (вівторок) посадовими особами контролюючого органу було здійснено повторно виїзд за адресою місця здійснення господарської діяльності, та головному бухгалтеру Трачук Інні Володимирівні було пред'явлено службові посвідчення посадових осіб контролюючого органу, вручено під розписку копію наказу про проведення фактичної перевірки, а також вищевказана особа ознайомлена під розписку у направленнях на перевірку. Водночас в акті перевірки допущено описку та помилково зазначено дату початку перевірки та дату ознайомлення під розписку з наказом та направленнями на проведення перевірки 07.12.2020 року. Отже, фактична перевірка позивача здійснювалася, починаючи з 08.12.2020 року, за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, а не в приміщенні контролюючого органу. Після складання акта перевірки головний бухгалтер Трачук Інна Володимирівна був ознайомлений з ним, проте підписувати акт відмовився, внаслідок чого посадовими особами контролюючого органу складено акт, який засвідчує факт такої відмови - № 761 від 17.12.2020 року. Крім того, зазначив, що СП ВКМС отримано ліцензію на право зберігання пального №02190414202000009 з терміном дії з 10.01.2020 до 10.01.2025 із зазначеною адресою місця зберігання: Вiнницька область, Томашпiльський район, смт. Вапнярка, вул. Островського 1-а, місткістю резервуарів 134200 л. Зазначив, що розпорядник акцизного складу у випадку припинення ним експлуатації резервуара для зберігання, відпуску чи реалізації пального має обов'язок зафіксувати цей факт та подати відповідні відомості у формі Довідки № 1 згідно з наказом Мінфіну № 944 від 27.11.2018 у редакції наказу Мінфіну № 248 від 18.06.2019. Посилання лише на власний внутрішній Акт про опломбування резервуарів для зберігання палива від 01.09.2019 без вчинення дій, передбачених Порядком № 891 та Наказом Мінфіну № 944 від 27.11.2018 не може свідчити про відсутність в його діях складу відповідного правопорушення, як і твердження позивача на ту обставину, що резервуари №1-3, №6-11 були порожні. Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків до АТ"УКРЗАЛІЗНИЦЯ" застосувало фінансові санкції шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 27.01.2021 №00000350704 у сумі 220000 грн за необладнання резервуарів рівнемірами-лічильниками рівня пального.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815), зареєстроване як юридична особа 21.10.2015 року, перебуває на обліку як платник податків у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, до видів діяльності віднесено, зокрема 49.20 Вантажний залізничний транспорт (основний).
Відповідач 1 - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 44082145) та відповідач 2 - Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150) є суб'єктами владних повноважень, на яких чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
21.04.2020 року Філія «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця» прийнято наказ №ЦБРК-01/67, відповідно до п. 1 якого з 01.07.2020 року запроваджено роботу за режимом неповного (чотириденного) робочого тижня з урахуванням обсягів виконуваних робіт з робочими днями вівторок, середа, четвер, п'ятниця.
01.09.2019 року комісією Вапнярської колійної машинної станції за наслідком проведення перевірки технічного стану резервуарів для зберігання ПММ № 1, 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10, 11 складено акт, відповідно до якого вказані резервуари тривалий час не використовувалися (орієнтовно з 1995 року) і є непридатними до експлуатації, оскільки відсутні зливні крани, рукава підводу і відводу ПММ.
Крім того, 01.09.2019 року комісією Вапнярської колійної машинної станції складено акт про опломбування резервуарів для зберігання палива, відповідно до якого проведено опломбування резервуарів для зберігання дизельного палива номерними пластмасовими трикомпонентними пломбами, а саме: 1. Резервуар №4: пломба №3364989 - кран подачі палива, пломба №3364990 - горловина резервуара; 2. Резервуар №5: пломба №3364991 - кран подачі палива, пломба №3364992 - горловина резервуара.
04.12.2020 року Головне управління ДПС у Вінницькій області видало наказ №4327к «Про проведення фактичної перевірки АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (ЄДРПОУ 40075815)», відповідно до якого з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог Податкового кодексу України та Законів України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на підставі пунктів 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України наказано провести фактичну перевірку акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» за адресою: Вінницька область, Томашпільський район, смт.Вапнярка, вул. Островського 1-а, з 07 грудня 2020 року терміном 10 діб за період з 01.07.2019 року.
Посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області на підставі направлень №3150 та №3151 від 04.12.2021 року на підставі підпунктів 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» проведено з 07.12.2020 року фактичну перевірку терміном 10 діб акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» за адресою: Вінницька область, Томашпільський район, смт.Вапнярка, вул. Островського 1-а.
Суд встановив на підставі вказаних направлень, що 08.12.2020 року об 11:05 головному бухгалтеру ОСОБА_1 пред'явлено службове посвідчення та направлення від 04.12.2020 року, а також вручено копію наказу від 04.12.2020 року №4327к про проведення перевірки.
Про початок проведення перевірки 08.12.2020 року внесено відповідний запис в журнал реєстрації перевірок.
09.12.2020 року головному бухгалтеру Трачук І.В. вручено запит про надання документів (копій документів).
На вказаний запит Структурний підрозділ Вапнярська колійна машинна станція Філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця» надано відповідь, відповідно до якої акцизний склад на обліку основних засобів не обліковується. З 01.09.2019 по 09.12.2020 року отримували дизельне паливо з ТЧ-6 згідно авізо, а також ТТН для потреб колійної та автотракторної техніки для виконання капітально-колійних робіт згідно плану, яке обліковується на рахунку 20301. На даний час по СП ВКМС обліковується 11 резервуарів на позабалансовому рахунку 073. Резервуари №4,5, які були призначені для зберігання дизельного палива згідно вказівки від 13.09.2019 року ЦЦТех-12/1304 виведені з експлуатації та опломбовані з 01.09.2019. Інші резервуари в кількості 9 шт. протягом 5 років не використовувалися.
За результатами якої складено Акт «Про результати фактичної перевірки АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (ЄДРПОУ 40075815)», за період з 01.07.2020 року по 16.12.2020 року» № 4859/02-32-09/40075815 від 17.09.2021 року (надалі - акт фактичної перевірки).
Перевіркою встановлено, що за адресою смт Вапнярка, вул. Островського, 1А, знаходиться 11 резервуарів, що є власністю філії «Центр з будівництва та ремонту колії» «Структурний підрозділ Вапнярська колійна машинна станція», а саме: резервуар №1 (Р-24), свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки від 29.12.2015 року №117; резервуар №2 (Р-35), свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки від 29.12.2015 року №118; резервуар №3 (Р-36), свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки від 29.12.2015 року №19; резервуар №4 (Р-60), свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки від 29.12.2015 року №120; резервуар №5 (Р-70), свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки від 29.12.2015 року №121; резервуар №6 (Р-5), свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки від 29.12.2015 року №122; резервуар №7 (Р-12), свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки від 29.12.2015 року №123; резервуар №8 (Р-5), свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки від 29.12.2015 року №124; резервуар №9 (Р-5), свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки від 29.12.2015 року №125; резервуар №10 (Р-6), свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки від 29.12.2015 року №126; резервуар №11 (Р-60), свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки від 29.12.2015 року №127. Згідно наданого до перевірки інвентаризаційного опису ТМЦ від 01.10.2020 №1 вищезазначені резервуари перебувають на позабалансовому рахунку (бухгалтерський субрахунок №073). Підстави віднесення резервуарів на позабалансовий рахунок (а саме виведення з експлуатації) не встановлено. Також до перевірки надано акт про опломбування резервуарів для зберігання палива від 01.09.2019 року, в якому зазначено, що резервуари №4 та №5 опломбовано пластмасовими трикомпонентними пломбами та надано наказ від 02.09.2019 року про тимчасове виведення резервуарів №4 та №5. Підстави, визначені в Положенні (стандартах) бухгалтерського обліку для виведення з експлуатації даних резервуарів не встановлено. СП ВКМС отримано ліцензію на право зберігання пального №02190414202000009 з терміном дії з 10.01.2020 по 10.01.2025 року із зазначеною адресою місця зберігання: Вінницька область, Томашпільський район, смт.Вапнярка, вул. Островського 1-а. За результатами проведеної фактичної перевірки встановлено відсутність обладнання витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками на зазначених вище 11 резервуарах, чим порушено пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України.
16.12.2020 року позивач подав до податкового органу заяву про анулювання реєстрації акцизного складу Вапнярська колійна машинна станція за адресою: Вінницька область, Томашпільський район, смт. Вапнярка, вул. Островського, буд.1-а.
17.12.2020 року працівниками ГУ ДПС у Вінницькій області складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки №761, у зв'язку з відмовою головного бухгалтера Трачук І.В. від підписання акту перевірки.
На підставі вказаного акту фактичної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2021 року №00000350704, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, п. 128-1.1 ст. 128-1 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції за платежем акцизний податок на пальне в сумі 220000 грн.
Позивач оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення у адміністративному порядку, проте ДПС України прийняло рішення від 29.04.2021 року №9799/6/99-00-06-03-01-06, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 27.01.2021 року №00000350704 - без змін.
На підставі вказаного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган прийняв податкову вимогу від 24 листопада 2021 року №0091719-1303-2655 та рішення №0091719-1303-2655 про опис майна у податкову заставу.
У зв'язку з судовим оскарженням спірного податкового повідомлення-рішення вказану податкову вимогу від 24 листопада 2021 року №0091719-1303-2655 відкликано 31.08.2022 року, про що свідчить витяг з програмного забезпечення податкового органу.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27 січня 2021 року №00000350704, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України однією з обов'язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред'явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Абзацами п'ятим і шостим пункту 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 сформулював правовий висновок, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Оскільки, зокрема, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації в наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення в наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
Суд встановив, що наказ від 04.12.2020 року № 4327к про проведення фактичної перевірки АТ «Українська залізниця» не містить жодних посилань на те, що саме є підставою для проведення перевірки - податкова інформація чи покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин; або інформація від державних органів чи органів місцевого самоврядування, та чого саме така інформація стосується.
Призначаючи перевірку, відповідач у наказі від 04.12.2020 року № 4327к обмежився лише посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України і не конкретизував, у зв'язку з чим саме проводиться фактична перевірка позивача.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що наказ від 04.12.2020 року № 4327к не може вважатися правомірним, а з огляду на приписи пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу не мали право приступати до проведення фактичної перевірки платника без наявності підстав для її проведення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, доводи щодо неправомірності дій ГУ ДПС у Вінницькій області, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури призначення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними актів індивідуальної дії, прийнятих за її результатами.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.06.2024 року у справі №160/2480/22.
У даній справі перевірку позивача проведено на підставі наказу, оформленого з істотним порушенням вимог чинного законодавства, що, відповідно, нівелює її наслідки. Відтак, прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Стосовно посилань позивача про те, що його представнику не було вручено копію наказу від 04.12.2020 року № 4327к до початку проведення перевірки, суд зазначає про їх необґрунтованість, оскільки відповідно до журналу реєстрації перевірок початок перевірки розпочався 08.12.2020 року, в цей же день головному бухгалтеру ОСОБА_1 пред'явлено службові посвідчення та направлення №3150 та №3151 на проведення перевірки, а також вручено копію наказу від 04.12.2020 року № 4327к.
При цьому, зазначення у акті фактичної перевірки дати вчинення вищезазначених дій 07.12.2020 року є опискою. Крім того, позивач не надав суду будь-яких інших доказів того, що працівники відповідача 2 розпочали проведення перевірки не вручивши копію наказу від 04.12.2020 року №4327к.
У постановах від 19 травня 2020 року (справа №820/2300/18), від 30 квітня 2020 року (справа №810/384/16), від 17 березня 2020 року (справа № 808/4140/15), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16) Верховний Суд зазначив, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли недотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу, що питання дефектності рішення контролюючого органу та вплив таких недоліків на його правомірність мають вирішуватися при розгляді відповідної справи з урахуваннях її конкретних обставин.
Так, суд встановив, що окрім початку проведення фактичної перевірки 08.12.2020 року за місцем провадження діяльності за адресою: Вінницька область, Томашпільський район, смт. Вапнярка, вул. Островського, буд.1-а, 09.12.2020 року працівники відповідача надавали нарочно головному бухгалтеру ОСОБА_1 запит від 09.12.2020 року про надання документів (копій документів).
Окрім того, з урахуванням викладеного судовим розглядом не підтверджуються твердження позивача про те, що фактична перевірка проведена не за місцем провадження позивачем діяльності, а в приміщенні податкового органу, та у зв'язку з цим про те, що відповідач 2 не повідомив його про необхідність прибуття до контролюючого органу для підписання акту.
Стосовно виявлених порушень в ході перевірки суд зазначає таке.
Акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального (підпункт 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно з вимогами підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Пунктом 12 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Відповідно до пункту 18 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються: з 1 липня 2019 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1статті 212 цього Кодексу); з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1статті 212 цього Кодексу); з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу); з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що розпорядники акцизних складів зобов'язані були обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Законодавцем також було визначено і граничний строк для такого обладнання та реєстрації, зокрема по акцизному складу, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року.
Отже згаданими вище пунктами підрозділу 5 Розділу XX Податкового кодексу України встановлено строки для виконання обов'язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату з якої до таких платників застосовуються норми пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 580/9246/21 сформовано правову позицію, згідно з якою застосування пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України можливе виключно у випадку необладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, як передбачено диспозицією вказаної норми.
Спірним питанням у даній справі є факт використання позивачем на акцизному складі, уніфікований номер 1010751, резервуарів у кількості 11 шт., які не обладнані витратомірами-лічильниками, за що контролюючим органом застосовано до нього штрафні санкції оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Отже, в силу вимог пункту 18 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу підлягають застосуванню до позивача як розпорядника акцизного складу, на якому розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів з 01.07.2019 року, відтак, здійснення ним відпуску пального для заправки власних транспортних засобів в період з 01.07.2019 року за відсутності резервуарів, які не обладнані витратомірами-лічильниками, є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України.
Згідно з Інвентаризаційним номером №1 на 01.11.2020 року товарно-матеріальних, що перебувають на складі Вапнярської КМС резервуари №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 та 11 виведено з експлуатації, на позабалансовий рахунок №073 з 14.07.2013 року.
Крім того, 01.09.2019 року комісією Вапнярської колійної машинної станції за наслідком проведення перевірки технічного стану резервуарів для зберігання ПММ № 1, 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10, 11 складено акт, відповідно до якого вказані резервуари тривалий час не використовувалися (орієнтовно з 1995 року) і є непридатними до експлуатації, оскільки відсутні зливні крани, рукава підводу і відводу ПММ.
Окрім того, 01.09.2019 року комісією Вапнярської колійної машинної станції складено акт про опломбування резервуарів для зберігання палива, відповідно до якого проведено опломбування резервуарів для зберігання дизельного палива номерними пластмасовими трикомпонентними пломбами, а саме: 1. Резервуар №4: пломба №3364989 - кран подачі палива, пломба №3364990 - горловина резервуара; 2. Резервуар №5: пломба №3364991 - кран подачі палива, пломба №3364992 - горловина резервуара.
Вказані обставини дають підстави для висновку, що у спірний період резервуари №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 та 11 виведені з експлуатації та з них не здійснювався відпуск пального, а тому у позивача відсутній обов'язок щодо його обладнання рівнемірами-лічильниками.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наслідками судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 3300 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, яким прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
У зв'язку з перебуванням судді Троянової О.В. на лікарняному та відрядженні розгляд справи проводиться у перший робочий день.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2021 року №00000350704 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 27 січня 2021 року №00000350704.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 44082145, адреса: 02068, Київ, вул. Кошиця, буд. 3) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) судовий збір у розмірі 3330 (три тисячі триста тридцять) гривень.
Рішення прийнято в порядку письмового провадження 29 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Троянова