17 квітня 2025 рокуСправа №640/22148/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
06.08.2021 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу Безпеки України, Національну поліцію України, Міністерство закордонних справ України та Національний банк України про скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , та необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач є громадянином України, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Джанкойським РВ ГУДМС України в АР Крим, виданим 13.03.2014 року та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 10.04.2014 органом 0126 (АР Крим). При цьому, листом від 26.05.2021 року, відповідач повідомив позивачеві, що відповідно до наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 визнано недійсними (анульовано) з посиланням на факт тимчасової окупації АР Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей. Так позивачем наголошується на безпідставність оскаржуваного наказу відповідача про визнання недійсним (анулювання) бланків паспортів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , оскільки останнім, по-перше, не встановлено наявність обставин, які відповідно до вимог законодавства можуть бути підставами для визнання паспортів недійсними, по-друге, відповідач не має визначених законом повноважень щодо визнання недійсними (анулювання) бланків паспортів, які вже використано для оформлення відповідних паспортів, які у свою чергу видано конкретній особі; а, по-третє, відповідач, фактично визнаючи недійсними паспорти позивача, не провів відповідне службове розслідування та не оформив відповідний висновок, складання та затвердження якого є обов'язковою вимогою. Крім того, позивач наголошує, що вищезазначені дії відповідача, виходячи з положень ч.1 ст.22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», позбавили позивача можливості посвідчити свою особу та підтвердити громадянство України, у тому числі за кордоном, а також позбавила права на виїзд з України та в'їзд в Україну, внаслідок чого відповідач протиправно обмежив та фактично порушив гарантовані Конституцією України права, свободи та інтереси позивача. Зазначене стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.
20 серпня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшов оригінал платіжного документу про сплату судового збору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року, прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/22148/21. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
11 жовтня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від Державної міграційної служби України надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. Так, ДМС прийнято наказ від 30.08.2016 № 218 «Про визнання недійсними бланків» у зв'язку із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», яким, зокрема визнано недійсним бланк паспорту громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 . Відповідно до поданих позивачем матеріалів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем м. Александрія, Єгипет. У ДМС відсутнє будь-яке підтвердження (документи, інформація) належності позивача або підстав для набуття громадянства України відповідно до статей 3 або 8 Закону України «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІІ) та прийняття його до громадянства України відповідно до статті 9 Закону № 2235-ІН. За перевіркою територіальних органів ДМС (крім АР Крим, міста Севастополя), позивач на території України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не звертався, статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, не отримував. Клопотань щодо продовження строку перебування в Україні, надання дозволу на імміграцію, оформлення посвідки на постійне або тимчасове проживання не подавав. Інформація щодо постійного проживання позивача або її батьків та інших близьких осіб на території України у ДМС відсутня. Крім того, на момент проголошення акту незалежності України позивачу виповнилось всього 3 роки. Відтак, позивач не міг самостійно проживати на території України, а повинен був проживати з батьками або найближчими родичами. Оскільки ОСОБА_1 є уродженцем Єгипту, додатково зазначаємо, що набуття громадянства України особами - вихідцями з країн далекого зарубіжжя відбувається шляхом прийняття їх до громадянства України (шляхом натуралізації) указом Президента України. Згідно з листом Департаменту з питань громадянства Адміністрації Президента України від 20.04.2016 № 20-13/119 матеріали стосовно прийняття до громадянства України особи з персональними даними позивача не надходили.Враховуючи зазначене, відсутня інформація щодо наявності правових підстав оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 .
Отже, ДМС правомірно було видано наказ від 30.08.2016 № 218, яким, зокрема, визнано недійсним бланк паспорту громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 .
13 жовтня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останнім було підтримано власні позовні вимоги з зазначенням тотожних аргументів та доводів.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/22148/21.
04.02.2025 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/22148/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025 адміністративна справа розподілена судді Луніній О.С. для розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, прийнято матеріали справи №640/22148/21 та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
22 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Державної міграційної служби України надійшли додаткові пояснення у справі до яких було долучено відзив на позовну заяву, який є аналогічним за своїм змістом відзиву на позовну заяву, що було подано відповідачем 11 жовтня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Джанкойським РВ ГУДМС України в АР Крим, 13.03.2014 року та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 10.04.2014 органом 0126 (АР Крим).
Листом Державної міграційної служби України №6.1-3854/3.1-21 выд 26.05.2021 року, на адвокатський запит представника позивача - адвоката Чепури Д.Д., було повідомлено, що у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», яким, зокрема визнано недійсним бланк паспорту громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 .
Наказом Державної міграційної служби України від 30.08.2016 року №218 «Про визнання недійсними бланків», у зв'язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» зокрема визнано недійсним (анульованим) бланк паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 .
Докази направлення позивачеві вказаного наказу в матеріалах справи відсутні.
На думку позивача зазначений наказ є протиправною та таким, що порушує його права та законні інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України № 2235-III).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24.08.1991, зазначені у пункті 2, - з 13.11.1991, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 № 320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.11.2012 № 1089/21401 (далі по тексту - Порядок № 320).
Передумовою для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон є набуття особою громадянства України у встановленому законодавством порядку та отримання паспорта громадянина України.
Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.
У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).
Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.
У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.
Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі по тексту - Порядок №302).
Відповідно до пункту 39 Порядку № 302 за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.
Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону України «Про громадянство України», зобов'язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (пункт 40 Порядку № 302).
Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (пункт 43 Порядку № 302).
Згідно з пунктом 44 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.
За приписами пункту 45 Порядку № 302 паспорт вважається недійсним у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
У разі коли рішення про оформлення паспорта прийнято працівником з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу або територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку (п.109 Порядку № 302).
Положенням про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.03.2007 №719-V, визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном. Паспорт є власністю України.
Паспорт оформляється громадянам України, що досягали 18-річного віку і постійно проживають в Україні, - за їх особистим зверненням або зверненням законних представників таких громадян щодо одержання паспорта до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, за місцем проживання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилущення (далі Порядок № 152).
Пунктом 55 Порядку № 152 встановлено, що паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі:
1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною прізвища, імені та по батькові;
2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження);
3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання;
4) припинення громадянства особи;
5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон;
6) смерті особи, якій було видано такий паспорт;
7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення;
8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до п. 56 Порядку № 152 у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.
Паспорти для виїзду за кордон списує та знищує територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України, які прийняли рішення про списання та знищення таких паспортів (п. 57 Порядку № 152).
Списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон здійснюється комісією у складі не менше трьох посадових осіб територіального органу або підрозділу ДМС, а за кордоном - закордонної дипломатичної установи України. Комісія складає акт про списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон у трьох примірниках (п.58 Порядку № 152)
Паспорти для виїзду за кордон, вилучені територіальним органом або підрозділом ДМС, а за кордоном - закордонною дипломатичною установою України, знищуються щомісяця згідно з актом про знищення паспортів для виїзду за кордон. Територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України з використанням відомчої інформаційної системи вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт знищення паспорта для виїзду за кордон та інформує про це територіальний орган або підрозділ ДМС, що видав паспорт для виїзду за кордон, а за кордоном - закордонну дипломатичну установу України (п. 60 Порядку № 152).
З наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного наказу від 30.08.2016 № 218 «Про визнання недійсними бланків» судом встановлено, що в ньому відсутнє посилання на норму Закону України «Про громадянство України» або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ .
У основу оскаржуваного наказу покладено факт окупації АР Крим, а саме посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» та положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», де в загальних рисах перераховані можливі загрози. При цьому, відсутність доказів набуття громадянства позивачем як підстава прийняття наказу - не зазначається. Суд звертає увагу, що тимчасова окупація АР Крим, як і положення статті 7 Закону «Про основи національної безпеки України» не можуть бути самостійною підставою визнання недійсними (анулювання) паспорта громадянина України та громадянина України для виїзду за кордон.
Вказівка на вищевказані нормативні акти не можуть бути підставою для визнання недійсним бланку паспорта, оскільки зазначені норми не регулюють спірних правовідносин.
Тимчасова окупація АР Крим, на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі, сама по собі не може вважатися належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсними бланків паспортів позивача. Разом з цим, ця подія мала місце у 2014 році, в той час як рішення про визнання недійсним бланку паспортів прийнято відповідачем лише у 2016 році.
Відповідно до пункту 46 Порядку № 302 у разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства керівник територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку, за результатами якої складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному підрозділі ДМС.
За приписами Пункту 47 Порядку № 302 недійсні паспорти анулюються шляхом пробиття не менш як одного отвору в машино зчитуваній зоні, після чого знищуються.
Знищення недійсних паспортів здійснюється комісією в складі не менше трьох посадових осіб територіального органу та територіального підрозділу ДМС, яка складає акт про списання та знищення недійсних паспортів у трьох примірниках (пункт 48 Порядку № 302).
Недійсні паспорти знищуються щомісяця згідно з актом про знищення недійсних паспортів (пункт 49 Порядку № 302).
Територіальний підрозділ ДМС у випадках, передбачених пунктом 45 цього Порядку, з використанням відомчої інформаційної системи ДМС вносить до Реєстру інформацію про факт визнання недійсним та про знищення паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, або інформує про це територіальний підрозділ ДМС, що видав паспорт (у разі визнання недійсним чи знищення паспорта зразка 1993 року) (пункт 50 Порядку №302).
Як встановлено судом, Державною міграційною службою України не проводилась службова перевірка за фактом оформлення бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 з порушенням вимог законодавства, висновок за результатами перевірки не складався.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах не дотримано процедуру визнання недійсним бланків паспортів, передбачену Порядком № 302.
Також суд враховує правові висновки Верховного Суду у постановах від 16.09.2020 у справі № 1540/3894/18, від 26.02.2020 у справі № 826/27146/15, від 27.06.2019 у справі № 826/8658/18, від 26.02.2020 у справі № 826/20841/15, від 26.02.2020 у справі № 826/20841/15, від 27.06.2019 у справі № 826/8658/18, від 18.09.2019 у справі № 826/27148/15, від 26.02.2020 у справі № 826/27146/15, від 11.02.2020 у справі № 826/4210/18.
Так, Верховний Суд звернув увагу на наявність переліку підстав для визнання паспорту недійсним, а також на необхідність проведення службової перевірки за фактом оформлення паспорту з порушенням вимог законодавства та необхідності складання висновку.
Також, з врахуванням вищевикладеного в даному випадку результати службового розслідування могли стати підставою для ініціювання питання про скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України, а не про визнання недійсним (анульованим) бланку паспорту громадянина України.
Крім того, доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланку паспорта.
Водночас, відповідачем не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорта громадянина України свідомо неправдивих відомостей або неналежних документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого позивач не мав права набути громадянство України.
Отримавши паспорт громадянина України позивач вважав, що ним додержано вимогизаконущодо набуття громадянства України.
Так само, є недопустимим та безпідставним довід Відповідача щодо незаконності документування Позивача паспортом громадянина України через відсутність у ДМС України відомостей щодо постійного проживання Позивача або його батьків, виходячи з наступного.
Відомості про постійне проживання особи у певній місцевості та за певною адресою, перебувають на зберіганні в органах місцевого самоврядування, до яких Відповідач не відноситься.
З аналізу встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що паспорт громадянина України було отримано позивачем на підставіЗакону України «Про громадянство України», а тому у суду наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог.
Отже, відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу від 30.08.2016 № 218 в частині визнання недійсним бланка паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про громадянство України», а отже, наявні підстави для скасування даного наказу в оскаржуваній частині та визнання протиправними дій ДМС України щодо визнання недійсним бланка паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 .
При цьому, враховуючи те, що оскаржуваним наказом № 218 зобов'язано забезпечити інформування Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та Національного банку України про визнання вказаних вище бланків паспортів недійсними, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача належним чином проінформувати вказані органи про визнання протиправними та скасування оскаржуваного наказу № 218 від 30.08.2016р. у відповідних частинах.
Як наслідок, позовні вимоги в частині зобов'язання Державної міграційної служби України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , та необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України, також підлягають задоволенню.
Крім того, зважаючи на те, що на ресурсі ДМС України https://dmsu.gov.ua/ наявна інформація, що "Документ: Паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії № НОМЕР_2 визнано недійсним", суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вилучити вказану інформацію із зазначеного веб-ресурсу.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд враховує роз'яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) рішення у справі "Серявін та інші проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 4 ст. 73 КАС Українирегламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 908,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .
Зобов'язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу Безпеки України, Національну поліцію України, Міністерство закордонних справ України та Національний банк України про скасування наказу Державної міграційної служби України №218 від 30.08.2016 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , та необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.
Стягнути з Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 10, код ЄДРПОУ 37508470) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна