25 квітня 2025 рокуСправа №640/4903/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
09.02.2022 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326349 від 25.01.2022 року Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, винесеної щодо ТОВ «ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що спірною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 326349 від 25.01.2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області в особі Державної служби України з безпеки на транспорті було застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 гривень на підставі ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», через відсутність товарно-транспортної накладної на момент проведення перевірки. Однак позивачем зауважується, що водій перевізника ТОВ «Імперіал-Транс Груп» під час перевірки, що відбулася 05.12.2021 року надав перевіряючому дві товарно-транспорті накладні , а саме №000000287 від 04.12.2021 року та №000000288 від 04.12.2021 року на переміщення алкогольних напоїв, по яким зазначено автомобіль MAN TGX18/430 НОМЕР_1 та причіп/напівпричіп рефрижератор Lamberet LVF3 НОМЕР_2 , автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_1 , замовник - ТОВ «АТБ-Маркет», вантажовідправник- ТОВ «Бізнес Груп С», вантажоодержувач ТОВ «АТБ-Маркет». В графі автомобільний перевізник був зазначений експедитор - ФОП ОСОБА_1 , який має укладений договір з замовником ТОВ «АТБ-Маркет» та укладений договір транспортного експедирування на перевезення вантажів №СГ220720-1650 від 22.07.2020 року з ТОВ ТОВ «Імперіал-Транс Груп». Перевезення здійснювалося на підставі оформленої заявки №1114 від 03.12.2021 року, яка також була пред'явлена разом з копією договору до перевірки. Крім того, позивачем зауважується, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №328105 від 05.12.2021. відповідач зазначив одразу про два правопорушення, що є порушенням порядку оформлення результату перевірку, оскільки кожне порушення мало бути прописано окремим актом. З урахуванням викладеного, позивач не погоджується з вказаною постановою та вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року, прийнято позовну заяву ТОВ «ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП» до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/4903/22. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
07 липня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. Так, 05.12.2021 інспекторами Південного міжрегіонального управління, відповідно до направлення №026527 від 29.11.2021 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Як вбачається, з наданої під час перевірки товарно-транспортної накладної №000000287 від 04.12.2021 в графах «автомобільний перевізник» та «пункт розвантаження» відомості в повному обсязі відсутні. Таким чином, твердження позивача, викладені у позові щодо вищезазначених обставин, не відповідають дійсності та не заслуговують на увагу. Додатково зазначено, що твердження позивача про те, що після проведення рейдової перевірки водію взагалі не було видано жодного документу не відповідають дійсності, оскільки, як вбачається з акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №328105 від 05.12.2021, водій з зазначеним актом був ознайомлений та надав свої пояснення про що засвідчив власним підписом. Крім того, 13.01.2022 повідомленням № 388/819.1/24-22 від 10.01.2022, яке було направлено перевізнику рекомендованим листом із штрих-кодовим ідентифікатором №0308301227102, позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 25.01.2022. Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» повідомлення прибуло до точки видачі/доставки - 15.01.2022, а було вручено позивачеві 21.01.2022. Враховуючи наведене, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, про що він не заперечує у своєму позові. Таким чином, враховуючи викладені обставини, Державна служба України з безпеки на транспорті наполягає, що доводи та твердження позивача не спростовують факту виявленого порушення, а постанова № 326349 від 25.01.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
17 серпня 2022 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні №68940660 на підставі виконавчого документа постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №326349 від 25.01.2022 року, яка винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №640/4903/22.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2022 року, відмовлено у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП» про забезпечення адміністративного позову.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/4903/22.
18.02.2025 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/4903/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 адміністративна справа розподілена судді Луніній О.С. для розгляду.
14 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, який є аналогічним за своїм змістом відзиву на позовну заяву, що був поданий відповідачем 07 липня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 38257036) зареєстровано 03.10.2012 р., про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис № 1 334 102 0000 003941. Основний вид економічної діяльності позивача є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Згідно із направленням на рейдову перевірку від 29.11.2021 №026527 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) Сарафоновим М.В.Васьківа О.В. та старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) на автомобільному транспорті Департаменту Абраменко С.В. було проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом а/д М-05 «Київ-Одеса», км 452+811 під час проведення якої 05.12.2021 року о 09 год. 09 хв. був перевірений транспортний засіб MAN номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 та причіп/напівпричіп рефрижератор Lamberet LVF3 номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , що належить ТОВ «ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 38257036), водій ОСОБА_2 (посвідчення водія НОМЕР_5 ).
За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.12.2021р. №328105, у якому зафіксовано порушення ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» перевищення вагових норм на 11,18% (12,23т) одиночної вісі, при дозволених 11т. Також виявлено, що ТТН №000000287 від 04.12.2021 оформлено неналежним чином в строчці «автомобільний перевізник» відомості в повному обсязі відсутні, в строчці «пункт розвантаження» також відсутні відомості, чим було порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: абзац 15 частина 1: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% при перевезенні подільного вантажу; абзац 3 частина 1: перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж.
Також в означеному Акті перевірки вказано, що водій надав пояснення про причини порушень: «вантажовідправник відмовився рівномірно розподіляти вантаж в причепі, в зв'язку з цим виникло перевантаження в одиночній вісі».
Вподальшому, на адресу позивача засобами поштового зв'язку направлено повідомлення від 10.01.2022р. № 388/819.1/24-22 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 25.01.2022 з 09:30 по 15:00 в приміщенні Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки , що підтверджується Списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, з якого слідує, що повідомлення про розгляду справи позивачу було направлено з трекером рекомендованого листа №0308301227102
У повідомленні від 10.01.2022р. № 388/819.1/24-22 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Товариству з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП» запропоновано прибути на розгляд справи, маючи при собі документ, який підтверджує повноваження про участь у розгляд справи, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання, банківські реквізити, договір фінансового лізингу або договір оренди ( у разі наявності) та повідомлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання, справа про порушення у встановлений строк буде розглянута без її участі.
25.01.2022р. Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП» складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326349, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №326349 від 25.01.2022, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).
Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої - двадцять першої статті 6 Закону №2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567, у редакції на час спірних відносин), відповідно до пункту 1 якого цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
За змістом статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для проведення внутрішніх перевезень вантажів.
Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено перелік обов'язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Однак, перелік документів, визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, не є вичерпним.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 року по справі №820/4624/17, зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Статтею 49 Закону №2344 передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 50 Закону № 2344 договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Наказом Міністерства транспорту України від14.10.1997 №363затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, зареєстровані у Міністерстві юстиції України20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Згідно з розділом 1 Правил перевізник - це фізична або юридична особа-суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.Товарно - транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Транспортна послуга - це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до пунктів 11.1, 11.3 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках, який за змістом термінів, наведених у главі І Правил, є вантажовідправником або вантажоодержувачем, та який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (пункт 11.3 Правил).
Згідно із пунктами 11.4 та 11.5 Правил після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Товарно-транспортна накладна є документом, який складається з метою оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів.
Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов'язкову інформацію (обов'язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.
Отже, наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб ТТН не оформлюється. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі №810/3713/16.
Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).
За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, під час перевірки виявлено, що ТТН №000000287 від 04.12.2021 оформлено неналежним чином, в строчці «автомобільний перевізник» відомості в повному обсязі відсутні, в строчці «пункт розвантаження» також відсутні відомості, чим було порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1 - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж.
При цьому, в матеріалах справи міститься копія ТТН №000000287 від 04.12.2021, в якій, зокрема, зазначено: автомобіль MAN TGX18/430 НОМЕР_1 та причіп/напівпричіп рефрижератор Lamberet LVF3 НОМЕР_2 , автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_1 , замовник - ТОВ «АТБ-Маркет», вантажовідправник- ТОВ «Бізнес Груп С», вантажоодержувач ТОВ «АТБ-Маркет».
Зважаючи на встановлені обставини справи, інформація про позивача як автомобільного перевізника не була зазначена у товарно-транспортній накладній від №000000287 від 04.12.2021, якою оформлено перевезення вантажу.
Так дійсно, ТОВ «ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП» з ФОП ОСОБА_1 укладено Договір транспортного експедирування та перевезення вантіжів №СГ220720-1650 від 22.07.2020.
На виконання умов п. 1.2 вказаного договору, ТОВ «ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП» з ФОП ОСОБА_1 було погоджено заявку на перевезення №1114 від 03.12.2021 року.
Позивачем зазначається, що вказані документи була пред'явлені до перевірки, однак будь-які докази, щодо зазначених фактів - не містяться в матеріалах справи.
Крім того, судом зауважується, що про вказані обставини, водієм також не зазначалось у поясненнях, які останній надавав про причини порушень.
Також, позивачу було достеменно відомо про розгляд справи, про необхідність надання вказаних у ньому документів за їх наявності та про те, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання, справа про порушення у встановлений строк буде розглянута без її участі, оскільки позивачу засобами поштового зв'язку направлено повідомлення від 10.01.2022р. № 388/819.1/24-22 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Суд також звертає увагу, що у повідомленні вказані засоби зв'язку з Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області та його офіційна електронна пошта.
Разом з цим, позивач правом бути присутнім у розгляді справи не скористався, доказів неможливості надання відповідачу клопотання про відкладення розгляду справи та/або надання письмових пояснень, а також додаткових документів на підтвердження або спростування обставин, з якими пов'язується виявлене під час перевірки порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, засобами електронного зв'язку на електронну пошту відповідачу, а також під час розгляду справи судом позивачем не надано, і матеріали справи цього не містять.
Щодо твердження позивача про те, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №328105 від 05.12.2021 відповідач зазначив одразу про два правопорушення, шо є порушенням порядку оформлення результату перевірки, то суд враховує наступне.
Відповідно до п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно-господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.
Таким чином, на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №328105 від 05.12.2021 було винесено постанову №326349 від 25.01.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу та постанову №326348 від 25.01.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Крім того, суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18, від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16.
У справі, що розглядається, позивачем не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
За викладених обставин, суд не знаходить підстав для висновку про порушення відповідачем правил та процедур, тобто процедурних порушень, які б впливали юридичну силу оскаржуваного рішення.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість, підстави, якими позивач обґрунтовує протиправність оспорюваної постанови, спростовуються матеріалами справи, а інших підстав для визнання неправомірною постанови відповідача судом не встановлено.
За вказаних обставин, суд вважає, що постанова №326349 від 25.01.2022 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00грн. прийнята відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, передбачений законодавством України, відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для її скасування.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, відтак, підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ-ТРАНС ГРУП» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна