Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 712/8495/25
Номер провадження2/711/2994/25
19 вересня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Казидуб О. Г.
при секретарі: Шульга А.В.
за участю:
прокурора: Барбаш О.А.
представника позивача - за дорученням: Кирман В.О.
представника відповідача-адвоката: Грушевого Ю.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою і витребування майна,-
Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури Торопчин Станіслав Олегович (м. Черкаси, вул.. Б. Хмельницького, 60) через систему «Електронний суд» звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36) , ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання спадщини відумерлою і витребуванння майна.
Позовна заява мотивована тим, що на праві власності за ОСОБА_2 була зареєстрована квартира АДРЕСА_2 (на підставі Свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 26.08.2004 за № 1-2231).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданого 05.08.2020 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відповідно до інформації Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 11.04.2024 № 1763-05-05/03.1-07 у квартирі АДРЕСА_2 починаючи з 04.03.2005 до 05.08.2020 була зареєстрована ОСОБА_2 . На даний час за вказаною адресою зареєстровані особи відсутні.
Отже, на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 вказана квартира належала спадкодавцю на праві власності, тобто входила до складу спадщини. Однак, установлено, що ОСОБА_1 08.11.2023 звернувся до приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Фіщука С.О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
У постанові від 10.11.2023 № 533/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії зазначено, що за даними Спадкового реєстру заповіти, спадкові договори та спадкові справи на ім'я та від імені ОСОБА_2 були відсутні.
Під час розгляду заяви ОСОБА_1 нотаріусом встановлено, що спадкоємець не подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, а також на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутній факт прийняття спадщини.
ОСОБА_1 28.02.2024 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 , визнання його спадкоємцем 4 черги та встановлення додаткового терміну для прийняття спадщини.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11.04.2024 у справі № 711/1697/24 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі письмової заяви позивача.
Черкаською міською радою 14.05.2024 подано заяву до Придніпровського районного суду м. Черкаси про визнання відповідно до ст. 1277 ЦК України спадщини після померлої ОСОБА_2 відумерлою та передачі квартири АДРЕСА_2 до комунальної власності територіальної громади міста Черкаси.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.10.2024 у справі № 711/3879/24 задоволено заяву Черкаської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передано квартиру до комунальної власності міста. Зазначена квартира рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від № 1774 розподілена відповідно до вимог житлового законодавства громадянам, потребуючим поліпшення житлових умов та укладено договір оренди комунального майна від 24.12.2024.
При вселенні 09.01.2025 у квартиру АДРЕСА_2 встановлено, що на квартиру оформлено Свідоцтво від 28.11.2024 про право на спадщину ОСОБА_1 та внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04.10.2024 у справі № 706/1117/24, яким встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після ОСОБА_3 та проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , визнано ОСОБА_1 спадкоємцем 4 черги майна померлої ОСОБА_2 .
У подальшому Христинівським районним судом Черкаської області переглянуто вищевказане рішення за нововиявленими обставинами та 07.03.2025 винесено ухвалу, якою скасовано рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04.10.2024 у справі № 706/1117/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересова особа: Христинівська міська територіальна громада, про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 .
Тобто, рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04.10.2024 у справі № 706/1117/24, яке стало підставою для отримання ОСОБА_1 . Свідоцтва про право на спадщину від 28.11.2024, на даний час скасовано.
Разом з тим, постановою Черкаського апеляційного суду від 13.03.2025 за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.10.2024 у справі № 711/3879/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.10.2024 - скасовано, заяву Черкаської міської ради залишено без розгляду та їй роз'яснено право подати позов на загальних підставах.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 протиправно заволодів нерухомим майном, яке має ознаки відумерлості, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .
За вказаним фактом 23.01.2025 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025250000000009 за ч. 4 ст. 190 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється Черкаською обласною прокуратурою.
Згідно даних з Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_2 у шлюбі не перебувала, дітей не мала. Жодних родинних зв'язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також не встановлено.
Згідно протоколів допитів свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які проживають за адресою: АДРЕСА_3 , встановлено, що жодних родинних зв'язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не існувало. ОСОБА_2 проживала одна та не потребувала догляду.
Згідно з інформацією Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 24.04.2025 № 8173/12185-01-21 установлено, що особи, які на час відкриття спадщини були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , та в силу ст. 1268 ЦК України мали право прийняти спадщину, відсутні. За указаною адресою з 04.03.2005 по 05.08.2020 була зареєстрована лише ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що вказане майно мало перейти у власність територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради.
Просять суд визнати відумерлою спащиною у вигляді квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 31,3 кв.м.(реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 3052188771080), яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 3052188771080). Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у сумі 13 327 грн. 26 коп.
27 червня 2025 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
21 липня 2025 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
15 серпня 2025 року адвокат Грушевий Юрій Віталійович, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , через канцелярію суду надав зустрічну позовну заяву про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
19 вересня 2025 року ухвалою суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 - позивач Черкаська обласна прокуратура, зацікавлена особа: Черкаська міська рада про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом повернуто.
Прокурор Оксана Анатоліївна в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити.
Представник позивача Черкаської міської ради за дорученням Кирман Владислав Олександрович в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.
Адвокат Грушевий Юрій Віталійович, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав
За правилами статей 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 серпня 2024 року, посвідченого державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Сопільняк А.О., квартира за адресою: АДРЕСА_4 на праві власності належала ОСОБА_2 .
Відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла.
Відповідно до Листа Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради № 8173/12185-01-21 від 24.04.2025 року, відповідно до наявної в департаменті інформації, за адресою: АДРЕСА_5 була зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період реєстрації з 04.03.2005 до 05.08.2020 року. Станом на 24.04.2025 року за вказаною адресою відсутні зареєстровані особи.
А тому, суд вважає, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 квартира за адресою: АДРЕСА_5 належала спадкодавцю на праві власності, тобто входила до складу спадщини.
10 листопада 2023 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О., розглянувши подану 08.11.2023 заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , винесено постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вищезазначеною постановою встановлено, що спадкоємець не подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у вище зазначеній строк, а також на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, що унеможливлює видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки, відсутній факт прийняття спадщини.
04 жовтня 2024 року рішенням Христинівського районного суду Черкаської області встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 із 01.06.2015 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги майна померлої ОСОБА_2 .
07 березня 2025 року ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області скасовано рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 04.10.2024 року у справі № 706/1117/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Христинівська міська територіальна громада Уманського району Черкаської області, встановлення факту проживання однією сім'єю. Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Христинівська міська територіальна громада Уманського району Черкаської області про встановлення факту проживання однією сім'єю залишити без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України.
08 жовтня 2024 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 жовтня 2024 року по справі № 711/3879/24 визнано спадщину після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - відумерлою та передано квартиру АДРЕСА_2 у комунальну власність територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради.
13 березня 2025 року постановою Черкаського апеляційного суду рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 жовтня 2024 року у справі № 711/3879/24 скасовано.
Відповідно до матеріалів справи, 28 листопада 2024 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 6811, та відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , став власником квартири за адресою: АДРЕСА_5 .
Також, 28 листопада 2024 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Фіщук Сергієм Олексійовичем прийнято рішення про державну реєстрації прав № 76325629, яким розглянуто заяву від 28.11.2024 за реєстраційним номером 64250878 відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127 та яким вирішено провести державну реєстрацію прав за заявою.
Так, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 421189941 від 04.04.2025 року та Витягу з Державного реєстру речових прав № 405736817 від 28.11.2024 року, 28.11.2024 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Сергієм Олексійовичем зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 76325629 від 28.11.2024 року.
На думку суду, ОСОБА_1 протиправно, на підставі підроблених документів, заволодів нерухомим майном, яке має ознаки відумерлості, а саме, квартирою за адресою: АДРЕСА_5 .
За вказаним фактом 23 січня 2025 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025250000000009 за ч. 4 ст. 190 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється Черкаською обласною прокуратурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Місцем відкриття спадщини, відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
В судовому засіданні встановлено, що на момент звернення до суду з даним позовом, встановлений ч. 2 ст. 1277 ЦК України річний строк з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_5 , що належала останній на праві власності, сплинув.
Статтею 338 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Тому, суд вважає, що вказане майно мало перейти у власність територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради.
У постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 760/12445/18 вказано «спадщина, яка відкрилась після смерті особи та складається з квартири, є відумерлою, тому відповідно до ст.ст. 388 та 1277 ЦК України має бути передана територіальній громаді м. Черкаси в особі Черкаської міської ради.
Аналогічні висновки щодо визнання спадщини відумерлою та передачі її територіальній громаді містяться в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 638/17404/19, від 17.08.2022 № 521/6465/18.
Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права на володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння врегульовано ст. 387 ЦК України, у відповідності до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У постанові від 27.07.2022 у справі № 205/9325/18 Верховний Суд зазначив, що якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Близькі за змістом висновки наведені, також зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 12.02.2020 у справі № 811/1640/17, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 та багатьох інших.
У пунктах 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зазначено, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
За ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, в тому числі, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
А тому, суд вважає , що вимоги прокурора є законними, обґрунтованими, доведеними, а тому, підлягають до задоволення.
Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997.
Практика ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід пропорційним визначеним цілям.
Стаття І Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Витребування спірного майна відповідає критерію законності: витребування із його власності спірного майна здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦК України, яка відповідає вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст якої є публічним та загальнодоступним. Сумніви відповідача у правильності тлумачення та застосування цієї норми судами не можуть свідчити про незаконність втручання у право власності.
У даному випадку, звернення прокурора з позовом до суду спрямоване на задоволення легітимної мети, яка полягає у відновленні законності, поверненні у власність територіальної громади майна (квартири), яке незаконно вибуло з власності територіальної громади на підставі підробленого договору купівлі - продажу.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача, критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.
Враховуючи вищевикладене, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, спірне майно підлягає витребуванню від ОСОБА_1 на користь Черкаської міської ради, як розпорядника майна територіальної громади м. Черкаси, яка є дійсним власником спірної квартири в силу визнання її відумерлою спадщиною.
Витребування спірної квартири відновить порушене право Черкаської міської ради та в подальшому територіальна громада міста Черкаси, яка за заявою її представницького органу на виконання своїх повноважень та завдань зможе передати спірну квартиру у користування найменш забезпеченим та найбільш соціально потребуючим категоріям населення територіальної громади, що свідчить про дотримання справедливої рівноваги (балансу) між загальним інтересом громади та інтересами відповідача, а тому втручання у право власності відповідача не може вважатися непропорційним та таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Також, суд вважає, що спірна квартира, яка в силу правового інституту відумерлої спадщини належить до комунальної власності територіальної громади міста Черкаси, вибула з комунальної власності внаслідок очевидних незаконних дій першого набувача, а тому суд вважає, що порушене право територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, яке підлягає захисту в судовому порядку.
На підставі ст. ст.256, 261, 316, 317, 321, 327, 387, 388, 1216, 1217, 1218, 1220, 1270, 1277 Законом України «Про прокуратуру»,ст.41 Конституції України, ст.ст.128,153,224 ЦК Української РСР 1963року, керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 200, 263-266, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою і витребування майна - задовольнити.
Визнати відумерлою спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 31,3кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна -3052188771080), яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади м. Черкаси в особі Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 36, ЄДРПОУ 25212542) квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 3052188771080).
Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір в сумі 13327,26грн. (ЄДРПОУ 02911119, вул. Шевченка 286, м. Черкаси, 18000, Державній казначейській службі України в м.Київ.).
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 02 жовтня 2025 року (з врахуванням вихідних днів).
Головуючий: О. Г. Казидуб