єдиний унікальний номер справи 546/839/25
номер провадження 2/546/597/25
03 жовтня 2025 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі судді Зіненка Ю.В., розглянувши заяву про самовідвід у цивільній справі № 546/839/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
У провадженні судді Решетилівського районного суду Полтавської області Зіненка Ю.В. перебуває справа № 546/839/25 за позовом ТОВ «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
03 жовтня 2025 року суддя Зіненко Ю.В. заявив самовідвід по справі № 546/839/25 за позовом ТОВ «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Самовідвід мотивований тим, що 02 жовтня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 , у якій зазначено, що він працює на посаді головного спеціаліста з інформаційних технологій у Решетилівському районному суді Полтавської області. З офіційного веб-сайту судової влади України Колотію Б.С. стало відомо про розгляд 03 жовтня 2025 року справи № 546/839/25 за позовом ТОВ «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. ОСОБА_2 зазначив, що відповідачка ОСОБА_1 у справі № 546/839/25 є його дружиною, з якою він перебуває у зареєстрованому шлюбі.
На підтвердження факту укладення шлюбу ОСОБА_2 додав до заяви копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Суддя зазначає, що вказані обставини можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості головуючого по справі як з боку сторін, так і з боку стороннього спостерігача.
Суд, розглянувши заяву судді Зіненка Ю.В. про самовідвід, доходить висновку, що є передбачені законом підстави для задоволення заяви про самовідвід судді Решетилівського районного суду Зіненка Ю.В. виходячи з таких підстав.
Як установлено з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 26 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб.
Станом на 03 жовтня 2025 року ОСОБА_2 працює на посаді головного спеціаліста з інформаційних технологій у Решетилівському районному суді Полтавської області. Також станом на дату розгляду заяви про самовідвід ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , яка є відповідачкою у справі № 546839/25.
Суд вважає, що вказані обставини можуть викликати сумнів в об'єктивності та неупередженості головуючого по справі № 546/839/25 як з боку сторін, так і з боку стороннього спостерігача, виходячи з таких підстав.
Однією з гарантій забезпечення доступу до правосуддя, що має реалізовуватися незалежним та неупередженим судом, є здійснення судочинства з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права, свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Вказаний принцип у цивільному судочинстві застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово звертав увагу на дотримання правил неупередженості (безсторонності) суду як складової права на справедливий судовий розгляд, що визначений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У силу положень пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Згідно з пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів передбачено, що при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому засіданні судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір'ям не тільки зі сторони сторін у конкретному спорі, але і зі сторони суспільства в цілому. При цьому, суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача, інакше довір'я до незалежності судової влади буде підірвано.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
ЄСПЛ у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії» зазначає, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може брати участі у розгляді справі і прилягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості суддів.
Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (частина перша статті 40 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини дев'ятої статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Отже, з урахуванням вищевикладених доводів та підстав, з метою розгляду справи безстороннім і неупередженим судом вбачаються передбачені законом підстави для задоволення заявленого самовідводу судді Зіненка Ю.В.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 41 ЦПК України, суд
постановив:
Заявлений самовідвід судді Зіненка Юрія Володимировича у цивільній справі № 546/839/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Цивільну справу № 546/839/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передати до канцелярії суду для здійснення автоматизованого розподілу справи в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала суду набирає законної сили після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Зіненко