Справа № 553/2665/24
Провадження № 1-кп/553/401/2025
Іменем України
03.10.2025м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Полтаві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170460000199 від 10.04.2024, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк, є громадянином України, з середньо-спеціальною освітою, розлучений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
09.04.2024, близько 12:37 год., перебуваючи за адресою: м. Полтава, бульв. Богдана Хмельницького, 3А, в магазині "Градус", під час воєнного стану, оголошеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та введеного в дію Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки Xiaomi, модель Mi 10T, в корпусі чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартістю 5636 грн 67 к., який знаходився біля каси обслуговування на столі та належить ОСОБА_5 .
У подальшому, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Зазначеними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред'явленого обвинувачення.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому злочині визнав у повному обсязі, повністю підтвердив фактичні обставини вчинення ним кримінального правопорушення так, як вони викладені в обвинувальному акті, не оспорював правову кваліфікацію вчиненого злочину.
Під час допиту обвинувачений ОСОБА_3 надав показання про те, що 09.04.2024, близько 12:00 год. перебував зі своїм знайомим в магазині "Градус" за адресою: м. Полтава, бульв. Богдана Хмельницького, 3А. В магазині також перебував, як потім йому стало відомо, потерпілий ОСОБА_5 . Підійшовши до каси, потерпілий поклав на стіл свій телефон та пішов з магазину. В цей час він вирішив таємно заволодіти телефоном. Поклавши телефон собі в кишеню, він також вийшов з магазину. В подальшому він реалізував телефон незнайомому чоловіку на ринку у Шевченківському районі в м. Полтаві. Щиро кається у вчиненому. Вказав, що намагався відшкодувати шкоду потерпілому, але ОСОБА_5 не відповідає на телефонні дзвінки, до суду він також не з'являється. Просив врахувати ці обставини та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Від потерпілого ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
З показань обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що вину у вчиненому злочині він визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому, судом з'ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст вказаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог частини 3статті 349 Кримінального процесуального кодексу України роз'яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому частиною 3статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, які характеризують особу обвинуваченого.
З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку частини 3статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.
ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим, суд доходить висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
V. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, мотиви суду при призначенні покарання.
Вивченням відомостей про особу ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, розлучений, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, за фактичним місцем проживання характеризується задовільно.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , є щире каяття.
Обставин, які відповідно до частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання обвинуваченому, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.
Відповідно до положень статті 50 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Водночас, згідно із частиною 2статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно з частиною 2 статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким умисним злочином, наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу винного, відсутність претензій з боку потерпілого, у зв'язку з чим суд вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 4 статті 185 Кримінального кодексу, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України суд вважає можливим звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
VIІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався і підстав для обрання не вбачається.
Відповідно до частини 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України з обвинуваченого належить стягнути на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта.
На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік.
Відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати на залучення експерта в сумі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 56 к.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.
Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Головуюча ОСОБА_1