Справа №534/2093/25
Провадження №2/534/834/25
02 жовтня 2025 року м. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області
в складі суду: головуючого судді Морозов В.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Хвіст Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернувся до суду із згаданим позовом до відповідача в якому прохає суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 03.08.2024-100001346 від 03.08.2024 у розмірі 37200 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 03.08.2024 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 03.08.2024-100001346.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 12000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 03.08.2024, строком на 140 днів.
Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання. 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 20.12.2024; 5. Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі - "черговий період"). 6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: (14672.86 / 12000)/140 ? 100%. 8. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку. 9. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 2400 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Ухвалою суду від 02.09.2025 позовна заява прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без викликом сторін.
Відповідач у відповідності до ст.278 ЦПК України відзив на позов, у наданий судом строк до суду не подав. Заперечень проти розгляду справи в спрощеному провадженні без повідомлення сторін не надав.
Тому, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 03.08.2024 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 03.08.2024-100001346.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 12000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 03.08.2024, строком на 140 днів.
Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання. 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 20.12.2024; 5. Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі - "черговий період"). 6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: (14672.86 / 12000)/140 ? 100%. 8. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку. 9. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 2400 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Так, позивачем долучена довідка ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» №1-0108 від 01.08.2025, в якій зазначено про перерахування коштів відповідно до умов договору, укладеного між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про організацію переказу грошових коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, але до позову не додано вказаний договір №ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, який би підтверджував повноваження та умови ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» здійснення фінансових операцій на замовлення платника - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».
Окрім того, долучена довідка не може свідчити про факт отримання відповідачем коштів, оскільки в ній відсутні відомості про особу отримувача.
Суд зазначає, що долучена довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, в розумінні чинного законодавства, який би підтверджував факт переказу коштів на рахунок відповідача.
Згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 51 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» (надалі за текстом - Положення), оскільки лише первинні документи містять відомості про операцію: найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/ від імені якого/якої складений документ; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру.
У пункті 61 цього Положення встановлено, що клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банкукореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Відповідно до пункту 62 зазначеного Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 30 січня 2018 року, у справі 161/16891/15-ц з посиланням на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердив, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року у справі №553/1325/14-ц, у якій суд зазначає: «відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач у порушення вимог частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність вказаної у розрахунках заборгованості у відповідача перед банком». Правова позиція щодо необхідності дослідження саме первинних документів в справах про стягнення кредитної заборгованості також знаходить відображення у постанові Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29.01.2020 в справі № 755/18920/18 (провадження № 61-17205 св 19) зазначив, що «Наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за ним договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано».
Також суд погоджується з правовою позицією яка відображена у постанові Верховного Суду від 14 червня 2018 року у справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
Так, позивачем долучено самостійно складену довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором (оферти) № 03.08.2024-100001346 від 03.08.2024.
В свою чергу, розрахунок заборгованості, на який посилається Позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Вказаний розрахунок заборгованості містить лише суму заборгованості (незмінну) та не містить відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору, які не дають можливості суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Суд зазначає, що розрахунок є виключно внутрішнім документом фінансової установи, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.
Згідно змісту позовної заяви, позивач вимагає стягнення додаткової комісії за надання Кредиту у розмірі 2400 грн. 00 коп.
Відповідно до п. 8 Кредитного договору № 03.08.2024-100001346 від 03.08.2024, Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 2400 грн. 00 коп.
Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» врегульовано питання щодо взаємодії норм двох законів, зазначених вище, у питаннях регулювання відносин, що виникають на підставі договорів про споживчий кредит, де вказано, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Так, частиною 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Згідно з ч. 6 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Суд встановив, що в кредитному договорі № 03.08.2024-100001346 від 03.08.2024 позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які фінансовою установою встановлена комісія, а тому положення вказаного кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію (без зазначення переліку дій банка, які входять до її складу) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 09.12.2019 року в справі № 524/5152/15. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що умови договору № 03.08.2024-100001346 від 03.08.2024, яким передбачено сплату комісійної винагороди за видачу кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вищевикладене суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності у відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов Кредитного договору № 03.08.2024-100001346 від 03.08.2024, а тому у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Повне найменування позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вулиця Саксаганцького, 133-А.
Відомості, які суд не оголошує про учасників справи при проголошенні рішення
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя В'ячеслав МОРОЗОВ