КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ
Справа №552/1405/25
Провадження № 2-п/552/55/25
30.09.2025 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Кузіної Ж.В.
секретар судового засідання Безугла А.Г.
за участю представника позивача Сакун А.С., відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з заявою про перегляд заочного рішення посилаючись на те, що 30.06.2025 року Київським районним судом м. Полтави ухвалено заочне рішення по цивільній справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, яким позов задоволено,стягнуто заборгованість у розмірі 12 489 грн. 83 коп. З рішенням не згодна. Квартира ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , відключена від центрального опалення. Опалення і гаряче водопостачання у квартирі здійснюється двоконтурним газовим котлом марки «Leopard».
Повістки про виклик у судові засідання вона не отримувала, у зв'язку з чим не була поінформована про розгляд даної справи і не мала можливості подати заперечення та надати відповідні докази. Заочне рішення суду ОСОБА_1 отримала 11.07.2025 року. Через стан здоров'я не мала можливості негайно звернутися за правничою допомогою. Так, 08.07.2025 року ОСОБА_1 зверталася до лікаря на підставі відповідних направлень, була направлена на консультацію до ендокринолога та психіатра, діагностовано ряд хронічних захворювань.
У судовому засіданні представник позивача заяву щодо перегляд заочного рішення не визнала, заперечує щодо її задоволення. Підтримала надані письмові заперечення.
Відповідач ОСОБА_1 заяву про перегляд заочного рішення підтримала та просила задовольнити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Судом установлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 червня 2025 року по цивільній справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.12.2021 року по 01.01.2025 року заборгованість з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 12 489 грн. 83 коп., судові витрати у розмірі 3028 грн. 00 коп., а всього 15 517 грн. 83 коп.
Згідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Згідно до ч. 3 ст. 284 ЦПК України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини на які посилається відповідач ОСОБА_1 для поновлення строку звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення, такий строк підлягає поновленню.
Статтею 288 ЦПК України визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.
Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Відповідач ОСОБА_1 в поданій до суду заяві вказує на ту обставину, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи, судові повістки не отримувала.
Судом направлялись судові повістки за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем реєстрації відповідача ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_1 . Ця ж адреса місця проживання зазначена відповідачем і у заяві про перегляд заочного рішення.
Вся судова кореспонденція повернулась до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Положеннями статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" (який є нормативним актом, що визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їх послуг) встановлено, що послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Ці Правила встановлюють, зокрема, окремі строки та процедури доставки, вручення та зберігання різних поштових відправлень, зокрема й рекомендованих листів з повідомленням про вручення та рекомендованих поштових відправлень з позначкою "Судова повістка", що відповідно, впливає на висновок про можливість отримання скаржником такого поштового відправлення, направленого судом за належною поштовою адресою, та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).
Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.
Відповідно до пункту 94 Правил порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Отже, Правила встановлюють окремі строки та процедури вручення рекомендованих листів та рекомендованих поштових відправлень з позначкою "Судова повістка".
Звідси, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Установлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку «Укрпошта» вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд зазначає, що факт неотримання боржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав судові повістки для вчинення відповідних дій за належною адресою та який повернувся до суду у зв'язку з його неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).
Таким чином, відповідач належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Щодо заперечень відповідача ОСОБА_1 щодо відключення квартири, в якій вона мешкає, від централізованого теплопостачання, суд виходить з наступного.
Судом установлено та підтверджено сторонами, що квартира відповідача від'єднана від централізованого опалення та облаштована альтернативним джерелом опалення - газовим.
Наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.
Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремо мого приміщення з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньо будинкової системи опалення, розраховується за формулою 3 згідно розділу ІІ Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 року.
Пунктом 4 ч.2 ст. 285 ЦПК України визначено, що у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Заява про перегляд заочного рішення не містить посилання на докази щодо спростування наданого позивачем розрахунку .
За таких обставин, відповідач ОСОБА_1 в заяві про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 288 ЦПК України не надала жодного доказу, в розумінні ст. 76 ЦПК України, який би мав істотне значення для правильного вирішення справи, не був врахований судом під час ухвалення рішення.
Не згода з рішенням суду не є підставою для задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Частиною 3 ст. 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:
1) залишити заяву без задоволення;
2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
При зверненні до суду , відповідач ОСОБА_1 надала заяву про звільнення від сплати судового збору .
Приймаючи до уваги матеріальний стан ОСОБА_1 , суд вважає за можливе звільнити відповідача від сплати судового збору за подачу заяви про перегляд заочного рішення та віднести судові витрати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 287- 288 ЦПК України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк на подачу зави про перегляд заочного рішення.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 червня 2025 року по цивільній справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, залишити без задоволення.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Головуючий Ж.В.Кузіна