Справа №: 398/3670/23
провадження №: 2/398/141/25
Іменем України
"02" жовтня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Молонової Ю.В.,
при секретарі Борозні Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
05 липня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ «КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 27.06.2006, за умовами якої відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів, у зв'язку з чим, заборгованість відповідача за договором становить 44986,11 грн., яка складається з: 5898,85 грн. - заборгованість за кредитом; 39087,26 грн. - заборгованість за відсотками. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді Нероди Л.М. від 20.05.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду.
У зв'язку з закінченням повноважень судді Нероди Л.М., ухвалою судді Молонової Ю.В. від 22.10.2024 цивільну справу прийнято до свого провадження та в порядку спрощеного позовного провадження призначено справу до розгляду.
02.09.2024 представник відповідача адвокат Гулян Я.В. подала відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що позивач вказує про наявну заборгованість за кредитним договором від 27.06.2006, в той же час надає заяву від 07.08.2008. У заяві зазначено, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, однак жодним поданим документом неможливо встановити строк дії картки. Крім того, позивач долучив до позову лист від 28.03.2013, згідно з яким вказував, що за договором №SAMDN44000007949780 кінцевим терміном повернення кредиту є 02.03.2009, а не червень 2012 року. Позивач не надав до суду розписки про отримання картки, пам'ятки клієнта, тарифів, що діяли на момент укладення договору. Також, заява від 07.08.2008 не містить графіку платежів та загальної вартості кредиту, що на час укладення договору було обов'язковою умовою. Також, в заяві від 07.08.2008 погоджено відсоткову ставку на рівні 36%, проте банк пред'являючи вимоги до відповідача просить стягнути заборгованість за процентами за користування кредитним коштами за відсотковими ставками 36 та 72. Підстави для нарахування відсоткової ставки на рівні 72% не обґрунтовано. До того ж, у довідці зазначено строк дії картки - червень 2012 р., однак з даним позовом банк звернувся лише 27.07.2023. Таким чином, строк позовної давності спливає у червні 2015 року. У зв'язку з чим, представник відповідача просить відмовити у задоволені позову.
25.09.2024 представник позивача подала відповідь на відзив, в якому зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 27.06.2006. На підтвердження позовних вимог банком надано розрахунок заборгованості, виписку по рахунку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування карток, довідку про видачу картки, копію заяви позичальника, витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» та копію наказу про їх затвердження. Пояснює, що №SAMDN44000007949780 не є номером договору, а відноситься до технічної нумерації активу, використовується тільки у внутрішніх сервісах банку з метою ідентифікації зобов'язання. Із матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачу встановлено процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розмір комісій та штрафів тощо. Тобто сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Із виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного ліміту, а також внесення коштів на погашення заборгованості. В позовній заяві банком зазначено дату укладення договору 27.06.2006, що відповідає даті відкриття рахунку. Довідки про видачу кредитних карт з підписом відповідач не передбачено умовами кредитного договору. Також, при нарахуванні банком процентів, комісій, пені і не внесення коштів клієнтом на погашення цієї заборгованості, банк має право здійснити списання даної заборгованості за рахунок кредитного ліміту. Додатково зазначає, що графік погашення заборгованості не передбачений умовами кредитного договору. Проценти за договором визначено у розмірі 3% (36% річних). Згідно тарифів, затверджених наказом № С-89 від 24.05.2005, плата за несвоєчасне погашення кредитного ліміту складає 72%. Згідно п. 9.12. Умов і Правил, договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання, і якщо на протязі вказаного строку одна із сторін не проінформує іншу, про припинення дії кредитного договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Тобто, строк дії договору не закінчився. Крім цього, відповідач протягом певного часу погашала заборгованість, що свідчить про визнання боргу. На підставі викладеного просить позов задовольнити.
21.01.2025 представник позивача подала заяву про зменшення позовних вимог, де просить стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість в розмірі 13700,56 грн., яка складається з: 3056,86 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3056,86 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 4744,85 грн. - заборгованість з пені, а також стягнути понесені позивачем судові витрати.
27.03.2025 представник відповідач адвокат Гулян Я.В. подала заперечення на заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якому вона зазначає, що цією заявою позивач фактично змінює позовні вимоги, оскільки до розміру заборгованості включає пеню, яка не була передбачена в первісному позові. Станом на 30.11.2023 заборгованість по пені дорівнювала нулю. На період дії «Covid-19» та воєнного стану, заборонено нарахування пені. Обґрунтування нарахування позивачем пені заява не містить. Щодо зменшення розміру відсотків 11.12.2023 у сумі 31285,55 грн., то відповідач жодних платежів з власної ініціативи не здійснювала у 2023 році, так само не проводила і у 2021 році, а банк самостійно нараховував борг та зараховував кошти відповідача у його погашення.
07.04.2025 представник позивача подала пояснення на заперечення на заяву про зменшення позовних вимог, де зазначає, що 22 листопада 2023 р. Законом № 3498-IX внесені зміни в Закон України «Про споживче кредитування», внаслідок чого обмеження до неустойки у абзаці 2 частини другої статті 21 стали розповсюджуватись також і на інші платежі, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит. Враховуючи вказані вище зміни та також, те що Позивачем у 2022 р. отримано від НБУ чітку позицію щодо приведення усіх договорів про споживчий кредит незалежно від дати укладення у відповідність до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», то Позивачем прийнято рішення про перерахунок заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість, як такої, що не відповідає оновленим вимогам абзацу 2 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, згідно першої частини розрахунку заборгованості Позивачем відображено нарахування заборгованості відповідно до умов вказаного вище договору за період із 24.09.2008 по 30.11.2023 та у підсумку чого зазначена загальна сума відсотків на прострочену заборгованість 39087,26 грн. Внаслідок перерахунку 01.12.2023 вказані вище відсотки розділені на: 1. Прострочені відсотки - тобто такі відсотки, що стали простроченими внаслідок спливу строку їх сплати, у розмірі 3056,86 грн.; 2. На відсотки, що нараховувались в разі наявності простроченої заборгованості за кредитом, у розмірі 4744,85 грн. При цьому, необхідно звернути увагу, що сума відсотків у розмірі 4744,85 грн. фактично має компенсаційний характер, у зв'язку із тим, що нарахована внаслідок прострочення зобов'язань, а тому Позивачем прийнято рішення про переведення вказаної суми до пені для приведення нарахувань по договору у відповідність до вимог Закону України «Про споживче кредитування» із одночасним зменшенням до розміру, що не перевищує 50% від отриманої Позичальником у кредит. Також наголошує, що в 2023 мало місце лише переведення суми 4744,85 грн. до пені, а не її нарахування, і до операції не може бути застосована норма пункту 6.1 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про споживче кредитування», згідно якої споживач звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання. Відповідач використовувала кредитні кошти, вносила кошти на погашення заборгованості, що свідчить про обізнаність відповідача з умовами та правилами користування кредитними коштами.
16.04.2025 представник відповідач адвокат Гулян Я.В. подала додаткові пояснення, в яких додала таблицю заперечень відповідача, якою посилається на: відсутність в матеріалах справи Заяви №б/н від 27.06.2006; відсутність первинних бухгалтерських документів у підтвердження операцій; у первинному позові вимоги щодо стягнення пені не заявлялися, а заявою про зменшення позовних вимог фактично змінено предмет; позивач не мав права переводити нараховані відсотки у пеню, враховуючи їх різну правову природу; матеріали справи не містять докази, що картка з ПІН-кодом була передана відповідачу.
06.05.2025 представник позивача подала заперечення на додаткові пояснення, які за змістом є ідентичними відповіді на відзив та пояснення на заперечення на заяву про зменшення позовних вимог.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Представник позивача подав заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача подала заяву про проведення судового засідання без їх участі, у задоволені позову просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 27.06.2006, ОСОБА_2 ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, заявила бажання оформити на своє ім'я платіжну карту кредитку «Универсальна» з кредитним лімітом 4600 грн. з процентною ставкою 3% на місяць та погодилась з тим, що заява разом з Пам'яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Отже, між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 4600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Згідно довідки, яка приєднана позивачем до заяви від 27.06.2006, відповідачу була видана кредитна карта: за № НОМЕР_1 , дата відкриття 27.06.2006, термін дії 06/12, тип картки «Універсальна».
Зі змісту виписки за договором б/н за період з 27.06.2006 до 26.12.2024 слідує, що відповідач користувалася кредитними картками, а саме розраховувалася в магазинах, знімала готівку, поповнювала картку.
Згідно з наданим позивачем розрахунку та виписки за договором б/н за період з 25.07.2006 до 26.12.2024 у відповідача наявна заборгованість в розмірі 13700 грн. 56 коп., яка складається з: 3056,86 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3056,86 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 4744,85 грн. - заборгованість з пені.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 27.06.2006 ОСОБА_1 заповнила та підписала Заяву, у якій просила відкрити їй рахунок та надати банківські послуги у вигляді надання їй кредитного ліміту в сумі 4600 грн. 00 коп. зі сплатою 3% з розрахунку 360 днів у році, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, порядок погашення заборгованості щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості.
Відповідач погодилася з визначеними у Заяві умовами кредитування, а саме з типом кредиту, розміром ліміту, строком кредитування, способом та строком надання кредиту, процентною ставкою в межах та поза межами пільгового періоду, типом процентної ставки, порядком повернення кредиту та наслідками прострочення виконання чи невиконання зобов'язань за договором.
Умови укладеного між сторонами кредитного договору від 27.06.2006 позивачем були виконані, а саме відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок та надана можливість розпоряджатися кредитними коштами.
Натомість з наданого розрахунку заборгованості, де відображено рух коштів з використанням кредиту та його погашенням, виписки за договором вбачається, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 13700 грн. 56 коп., з яких: 3056,86 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3056,86 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 4744,85 грн. - заборгованість з пені.
Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати боргу за кредитним договором, а також факт наявності заборгованості, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо заяви відповідача про застосування у справі строків позовної давності, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.
У відповідності до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право, або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 05 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц, №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц, від 07 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12, від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18, від 16 червня 2020 року у справі №372/266/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17).
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Тобто, несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-167цс14 від 12.11.2014, постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року №638/5487/16ц.
Відповідно до п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг, слідує, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» по кредитній картці, оформленої на ім'я ОСОБА_1 , кредитна картка Універсальна, номер картки НОМЕР_1 , дата відкриття 27.06.2006, строк дії картки 06/12 (а.с.12).
Згідно з п. 3.1.1. Умов та правил надання банківських послуг, строк дії картки вказаний на лицевій стороні картки (місяць та рік); картка дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця.
Тобто судом достовірно встановлено, що строк дії картки Універсальна закінчився 30.06.2012 (останній день).
Також з виписки за договором №б/н за період 01.01.1999 - 23.12.2024 (а.с.113-116) вбачається, що відповідач в останнє поповнювала картку НОМЕР_1 в сумі 298,50 грн. 29.01.2010. При цьому, суд не бере до уваги період з 23.04.2021 по 22.09.2021, у який відповідно до виписки за договором невстановленою судом особою проводились поповнення картки НОМЕР_1 , строк дії якої закінчився у червні 2012 року, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів того, що дані операції здійснила відповідач, та яким чином вона могла здійснити дані операції, враховуючи закінчення строку дії картки.
Отже, право вимоги на звернення до суду з позовом у позивача виникло або з 30.01.2010 та тривало до 29.01.2013 (тобто від дати останнього платежу), або з 01.07.2012 та тривало до 30.06.2015 (тобто від дати спливу дії картки) в межах загального строку позовної давності.
Натомість АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою про захист свого порушеного права лише 27.07.2023, тобто з пропуском строку позовної давності.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, судові витрати слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
В задоволені позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код за ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.В. Молонова