Справа № 286/2522/25
01 жовтня 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Кулініча Я. В. ,
з секретарем Грищенко Н.А.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Овруч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності , -
11.07.2025 ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах ОСОБА_3 , що проживають в АДРЕСА_1 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 , який проживає в АДРЕСА_1 , в якому просять, з врахуванням уточнюючої позовної заяви, визнати спільною частковою власністю подружжя - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , та їх дитини - ОСОБА_3 , житловий будинок загальною площею 76,6 кв.м та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 транспортний засіб марки «AUDI», модель А6, 1995 року випуску, колір червоний, VIN НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ; визнати 1/3 (одну третю) частину житлового будинку загальною площею 76,6 кв.м та 1/3 (одну третю) частину земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності за ОСОБА_1 ; визнати 1/3 (одну третю) частину житлового будинку загальною площею 76.6 кв.м та 1/3 (одну третю) частину земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності за ОСОБА_3 ; визнати 1/2 (одну другу) частину транспортного засобу марки «AUDI», модель А6, 1995 року випуску, колір червоний, VIN НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 на праві власності за ОСОБА_1 . Мотивує тим, що з 28.04.2017 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Овруцького районного суду від 09.12.2024 розірваний. У шлюбі ними було оформлено житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 , загальною площею 76,6 кв. м.: ОСОБА_4 в частці 1/3; ОСОБА_1 в частці 1/3 та ОСОБА_3 в частці 1/3. 14 грудня 2021 року Відповідачем був придбаний у власність транспортний засіб марки AUDI, модель А6,1995 року випуску, колір червоний, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 .Відповідач не надає їй документів, що підтверджують право власності на вищезазначений житловий будинок і земельну ділянку, а також автомобіль. Не зважаючи на те, що вона багато витратила фізичних та матеріальних зусиль на належний догляд та ремонт житлового будинку, обробку земельної ділянки, Відповідач не впускає її у двір, до житлового будинку, постійно ображає та погрожує побиттям. Тому вже понад 1 рік вона вимушена проживати у будинку з її батьками за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що дійсно до 08.01.2025 року він перебував у шлюбі з позивачкою та у період шлюбу на їхню сім'ю яка складалася із трьох осіб, а саме його, на той час дружини ОСОБА_1 та їхньої дочки було видано свідоцтво на право власності на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до вказаного свідоцтва кожному члену сім'ї належить 1/3 частки спірного будинку, що ним жодним чином не оспорюється. На даний час ОСОБА_1 у вказаному будинку не проживає за своїм бажанням. Жодним чином у користуванні останньою належним їй майном він не перешкоджає, а посилання позивачки на те, що він нібито не впускав її до житлового будинку та постійно її ображає і погрожує побиттям не відповідають дійсності та є голослівними, жодного доказу таких дій до позовної заяви додано не було. Також і безпідставними є посилання позивачки стосовно того, що він не надає їй документи, що підтверджують право власності на спірний будинок, хоча за її проханням він надав їй документи з яких вона зробила копії та долучила до позовної заяви, що вказує на маніпулятивні дії позивачки. Крім того зазначає, що земельна ділянка на якій розташовано спірний будинок не приватизована, а тому такі документи про право власності на земельну ділянку у нього відсутні. Стосовно визнання спільною власністю автомобіля марки «AUDI» зазначає, що дійсно вказаний автомобіль було придбано ним разом з позивачкою 14.12.2021 року відповідно договору купівлі-продажу 1843/2021/2979858 за 50 тис. грн., що чітко підтверджується доданою до позовної заяви копією договору. Додатково зазначає, що під час спільного проживання у них виникли фінансові проблеми та як він хворів, а потім під час війни не міг знайти роботи і ними спільно було прийнято рішення продати автомобіль, а отримані від продажу автомобіля кошти вони витратили для потреб їхньої сім'ї. Про зазначені обставини ОСОБА_1 чітко відомо, а тому визнання на даний час згаданого автомобіля спільною власністю бувшого подружжя на його переконання є незаконним та намаганням позивачки ввести суд в оману.
Позивач надала відповідь на відзив з порушенням строків, який судом до уваги не приймається.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові, просить суд розібратися та винести справедливе рішення.
Представник відповідача щодо задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві, пояснив, що вимоги про визнання права власності на житловий будинок є безпідставними, оскільки спірний будинок у рівних частках належить ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та їхній дитині ОСОБА_3 , що жодним чином не оспорюється. На земельну ділянку правовстановлюючі документи відсутні, в розпорядженні відповідача земельна ділянка не перебуває. Автомобіль придбаний та проданий у шлюбі, кошти витрачені для потреб сім'ї.
Також, представником відповідача до закінчення судових дебатів зазначено, що буде подано заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Встановлено, що з 28.04.2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 09.12.2024 року у справі №286/4000/24, розірвано (а.с.5).
Від шлюбу мають дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
25.11.2010 відділом приватизації Овруцької міської ради видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_4 , відповідно до якого ОСОБА_4 , 1987 р.н., ОСОБА_1 , 1988 р.н. та ОСОБА_3 , 2008 р.н. є власниками в 1/3 частці житлового будинку АДРЕСА_2 , що також підтверджується інформацією з Державного реєстр речових прав на нерухоме майно №440688484 від 24.08.2025 (а.с.9,10, 68).
У шлюбі, 14.12.2021 року відповідачем придбано транспортний засіб марки AUDI, модель А6, 1995 року випуску, колір червоний, VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 та 27.09.2024 року його було продано ОСОБА_5 (а.с.12,60 -62).
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі N 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі N 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі N 404/1515/16-ц.
Що визнання майна спільною сумісною власністю суд зазначає, що судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна, а таких вимог позивачем не заявлялось.
Вимоги позивача про визнання права власності в 1/3 частці спірного будинку за нею та дочкою ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки вони і так є його власниками та даний факт додатковому визнанню не підлягає.
Правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташовано спірний будинок позивачем не надано, а як зазначив представник відповідача такі документи взагалі відсутні, лише виготовляється технічна документація.
Матеріалами справи підтверджено, що автомобіль марки AUDI відчужений сторонами за час перебування у шлюбі - 27.09.2024 року, тому підстави для визнання за нею права власності на 1\2 частину автомобіля відсутні, а вимог про стягнення грошової компенсації за належну частину автомобіля у спосіб та порядок визначений ЦК України позивачем не заявлено.
Таким чином, враховуючи правовідносини, що склалися, норми права, які їх регулюють, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати понесені позивачем по оплаті судового збору в сумі 4678,80 грн. не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст. ст. 60, 61, 69 - 71 СК України, суд,-
Відмовити ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Я. В. Кулініч
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 01 жовтня 2025 року, а повний текст рішення складено 03 жовтня 2025 року.