Єдиний унікальний номер № 285/4769/25
Провадження № 1-кп/0285/741/25
02 жовтня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Звягель кримінальне провадження № 285/4769/25 (12025060530000521) за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження с. Біла Церква, Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 345, ч. 4 ст. 187 КК України
Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою на два місяці обвинуваченому, оскільки даний строк закінчується, а розгляд кримінального провадження триває, та існують ризики, які встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.
Захисник та обвинувачений заперечили проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою просить змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження в ході судового розгляду до обвинуваченого, були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується, однак судовий розгляд по даному провадженню не розпочався.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора дотримані в повному обсязі.
Слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії»).
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, незаконно впливати на потерпілих, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Твердження захисту про безпідставність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у зв'язку з недоведеністю ризиків, суд вважає необґрунтованим. Стороною захисту не надано суду належних доказів, які б давали підстави для заміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який.
Звертаючись із клопотанням про зміну запобіжного заходу та під час судового засідання, сторона захисту, заперечуючи щодо задоволення клопотання, не надала доказів, що майновий стан, сімейні зв'язки та рід занять обвинуваченого виключають такий ризик як переховування від суду. Не містять таких доказів і матеріали кримінального провадження.
На підставі викладеного суд вважає, що клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу не підлягає до задоволення,
Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянням, які інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної його поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних на даний час умов. В зв'язку з чим, суд клопотання прокурора задовольняє та продовжує строк тримання під вартою обвинуваченому ще на 60 днів.
Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 345, ч. 4 ст. 187 КК України.
Враховуючи вищезазначене, суд не визначає розмір застави обвинуваченому.
Керуючись ст.ст. 27, 107, 177-178, 369, 371, 372, 314-316 КПК України, суд
Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 30 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Головуючий: