Справа № 283/1606/25
провадження №2/283/945/2025
(заочне)
03 жовтня 2025 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В. з секретарем судових засідань Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за
позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дубенчука Михайла Вікторовича
до ОСОБА_2
про поділ спільного майна подружжя, стягнення 1/2 частки вартості майна,
Стислий виклад позицій сторін.
27 червня 2025 року представник позивача адвокат Дубенчук М.В., який діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АМ №1078457 від 23.06.2025, звернувся до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 31 липня 2018 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано шлюб Коростенським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, за актовим записом № 234.
За час спільного проживання сторонами було придбано транспортний засіб: автомобіль «Renault» моделі «Trafic» державний номерний знак НОМЕР_1 , які є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто власністю позивача та відповідача по справі. Однак всі правовстановлюючі документи на зазначене майно були видані на ім'я відповідача в ТСЦ № 1845 та перебувають у фактичному володінні останнього. Позивач пропонувала відповідачу вирішити питання в позасудовому порядку, шляхом отримання компенсації частки вартості автомобіля, однак дана пропозиція залишилась поза увагою, тому ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, вимогами якого просить: розділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , автомобіль державний номерний знак НОМЕР_1 , марки «Renault» моделі «Trafic», білого кольору, 2006 року випуску, виділивши у власність ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , частку автомобіля; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію частки транспортного засобу державний номерний знак НОМЕР_1 , марки «Renault» моделі «Trafic», білого кольору, 2006 року випуску в сумі 159962,95 гривень.
27 червня 2025 року представник позивача адвокат Дубенчук М.В., який діє на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АМ № 1078457 від 23.06.2025, звернувся до Малинського районного суду Житомирської області із заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначив, що за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі було придбано автомобіль марки «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , який являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто власністю позивача та власністю відповідача по справі, однак усі правовстановлюючі документи на зазначене майно були зареєстровані на ім'я відповідача ОСОБА_2 . Відповідач стверджує, що автомобіль «Renault Trafic» державний номерний знак НОМЕР_1 , є його особистою власністю, так як документально оформлений на нього. ОСОБА_2 повідомив позивачу, що має наміри продати даний транспортний засіб третім особам, щоб не реалізувати рішення суду, про поділ спільного майна подружжя та стягнення частки вартості майна, так як останній не має офіційних доходів.
Згідно інтернет сайту «Автономера України», вартість вищезазначеного транспортного засобу складає: 7630,00 доларів США, тому позивач зазначає, що відповідно до курсу НБУ на 23.06.2025 року 41,93 * 7630,00 = 319925,90 гривень, тобто частка вартості транспортного засобу складає 319925,90 гривень : 2 = 159962,95 гривень - ціна позову.
Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 30.06.2025 заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дубенчука М.В. про забезпечення позову у цивільній справі №283/1606/25 задоволено частково; постановлено забезпечити позовну заяву ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та стягнення частки вартості майна шляхом накладення арешту, встановлено заборону на відчуження на автомобіль марки «Renault Trafic» державний номерний НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 . В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
Явка сторін та їх позиції
Представник позивача адвокат Дубенчук М.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АМ №1078457 від 23.06.2025, в судовому засіданні в режим відеоконференції позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення у справі. На уточнюючі питання суду зазначив, що не бажає конкретизувати позовні вимоги, та не бажає проведення товарознавчої експертизи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов про поділ майна подружжя не подав, жодних заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважність причин такої неявки, в порядку, визначеному статтею 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Суд, відповідно до ст. 247 ЦПК України, розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Встановлені судом обставини
З матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 зареєстрований шлюб у Коростенському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про що було зроблено актовий запис за №234, та видано Свідоцтво про шлюб на бланку серії НОМЕР_2 від 31.07.2018 року.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_2 30 листопада 2022 року набув право власності на транспортний засіб Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, білого кольору.
Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, вважає в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити виходячи з наступного.
Статтею 51 Конституції України закріплено, що кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім'ї існує y двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_3 не спростовано презумпцію спільної сумісної власності подружжя на автомобіль, встановлено, що за період перебування у шлюбі сторони придбали у власність транспортний засіб Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, білого кольору, а тому транспортний засіб є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Предметом спору є поділ спільно нажитого майна подружжя, а саме автомобіля Renault Trafic.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19.
Звертаючись до суду захистом порушеного права одного з подружжя на володіння, користування розпорядження спірним майном, представник позивача заявив вимогу про розділ спільного майна подружжя, шляхом виділення у власність ОСОБА_2 частку автомобіля.
При цьому, суд констатує, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Таким чином, вимога про виділ частки автомобіля іншому з співвласників є неможливою.
Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)).
Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Визначення ідеальної частки у неподільному майні, яка у відповідності до закону є рівною з часткою іншого з подружжя, не буде ефективним для захисту прав та інтересів позивача, породжуватиме стан невизначеності у відносинах сторін і вимагатиме від них подальшого вчинення узгоджених дій.
Ураховуючи наведене, а також те, що предметом спору є автомобіль, здійснити виділ частки майна подружжя іншому співвласнику є неможливим.
Ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є вимога про поділ цієї неподільної речі шляхом виділення її у власність відповідача (залишення у власності в цілому) та стягнення компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на автомобіль.
Що стосується вимоги про стягнення з ОСОБА_2 компенсації частки транспортного засобу в сумі 159962,95 грн.
Пленум Верховного Суду України у пункті 22 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив судам, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Під дійсною вартістю речі (майна) розуміється грошова сума, за якою ця річ може бути продана у даному населеному пункті. Дійсна вартість речі може бути встановлена належними та допустимими доказами, зокрема висновком експерта.
Такий висновок узгоджується також із судовою практикою, а саме із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як було зазначено вище, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Судом установлено, що матеріали цивільної справи не містять даних про узгодження сторонами між собою вартості спірного автомобіля.
При цьому, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що вартість автомобіля визначається з даних вебсайту «Автономера України», призначення товарознавчої експертизи в такому разі є непотрібним, тобто відмовився від її призначення.
Посилання представника позивача на судову практику, зокрема постанову Житомирського апеляційного суду по справі №279/4684/24 від 19.12.2024, що стосується застосування судом роздруківки з вебсайту ринкової вартості транспортного засобу як доказу, то воно є помилковим, оскільки стосувалась ситуації, коли один із подружжя вже здійснив відчуження автомобіля на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби та встановлення вартості транспортного засобу експертним шляхом неможливо через відсутність об'єкту дослідження.
Автомобіль «Renault Trafic» не відчужено. Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 30.06.2025 постановлено забезпечити позовну заяву ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та стягнення частки вартості майна шляхом накладення арешту, встановлено заборону на відчуження на автомобіль марки «Renault Trafic» державний номерний НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 . Перешкод для визначення дійсної вартості майна судом не встановлено.
Суд не може вказувати сторонам, які докази необхідно надати суду для підтвердження своїх вимог та з власної ініціативи витребувати докази, оскільки згідно із вимогами ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмета доказування.
Враховуючи те, що обов'язок щодо доказування покладається на сторони, суд вважає, що вказану справу слід вирішувати на підставі наявних доказів, а тому представник позивача не довів належними та допустимими доказами вартість автомобіля на момент його поділу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Зважаючи на викладене, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.12, 13, 23, 76, 81, 141, 142, 258, 259, 265, 273, 274, 279, 280, 354 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дубенчука Михайла Вікторовича до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, стягнення 1/2 частки вартості майна - відмовити.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 03.10.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя