Справа № 296/6637/25
2/296/2740/25
22 вересня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира
в складі: головуючого судді Пилипюк Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 28 жовтня 2021 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 300008404 (далі по тексту рішення - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу відкрито рахунок та надано кредит в розмірі 42 000 гривень строком на 1462 днів у період з 28 жовтня 2021 року по 28 жовтня 2025 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов договору. Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахував в безготівковій формі на рахунок позичальника грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договору, що підтверджується виписками за кредитним договором.
25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які є боржниками АТ «Банк Форвард», у тому числі, до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 300008404 від 28 жовтня 2021 року.
Позивач зазначає, що строк повернення кредиту настав, наявну заборгованість за Кредитним договором відповідач не погашає, що зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 87 733,41 гривень, з яких: 38 377, 58 гривень заборгованість за тілом кредиту; 7, 63 гривень - заборгованість за відсотками; 49 348, 2 гривень заборгованість за комісією.
На підставі наведеного позивач просить стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 87 733,41 гривень, а також понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 гривень.
Ухвалою судді від 03 липня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
10 вересня 2025 року від представника відповідача адвоката Зачепіло З. Я. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача зазначає, що додані до позову розрахунки заборгованості є документами, які складені позивачем, а тому інформація, викладена в них, за відсутності первинних документів, на підставі яких ці розрахунки були здійснені, не може вважатися доказом наявності заборгованості, стягнення якої вимагає позивач. Надані позивачем розрахунки заборгованості не є борговими документами та не є належними доказами отримання кредиту. Такими доказами можуть бути виписки з рахунків або касові документи, оформлені належним чином. Крім того, представник відповідача вважає, що нарахована комісія у розмірі 49 348,2 гривень є незаконною, оскільки, згідно із Законом України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю заборонено встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії чи платежі за дії, які не є послугами у розумінні цього Закону. Разом з цим, у матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача. Також позивачем не надано підтвердження сплати первісному кредитору коштів за договором факторингу, як того вимагає закон. Водночас представник відповідача просить зменшити розмір витрат на правову допомогу. На підставі викладеного відповідач вважає, що ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» не довело належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, а наявні в справі докази є недостатніми для підтвердження обставин, на які посилається позивач. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
16 вересня 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив. На спростування аргументів відзиву представник позивача зазначає, що виписки по рахунках можуть бути належними доказами на підтвердження заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором, оскільки такі документи підтверджують факт списання або зарахування коштів на рахунок клієнта. Крім того, щодо посилання представника відповідача на незаконність встановленої комісії у кредитному договорі, представник позивача наголошує, що відповідно до законодавства та судової практики сторони кредитного договору мають право передбачати у ньому будь-які умови щодо сплати комісії, якщо вони не суперечать закону. Відповідач та її представник не заперечують факту підписання кредитного договору та отримання кредитних коштів. Також представник позивача вважає, що аргументи представника відповідача щодо відсутності доказів передачі права вимоги від первісного кредитора до позивача є безпідставними, оскільки в матеріалах справи наявна платіжна інструкція, яка підтверджує сплату первісному кредитору коштів за договором факторингу. Крім того, представник позивача вважає, що розмір винагороди за надання правової допомоги не є завищеним, оскільки відповідає вартості юридичних послуг та є обґрунтованим з урахуванням складності справи. На підставі наведеного представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» у судове засідання не з'явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить розгляд справи здійснювати за відсутності сторони відповідача.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд установив, що 28 жовтня 2021 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб шляхом заповнення та підписання Анкети-заяви № 300008404 про акцепт публічної пропозиції АТ «Банк Форвард» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Банк Форвард».
У своїй Анкеті-заяві ОСОБА_1 просила відкрити їй поточний рахунок (п. 2.1.1) та надати споживчий кредит (розділ 3 Анкети-заяви).
Основні умови Кредитного договору:
- сума кредиту 42 000 гривень (п. 3.1.2 Анкети-Заяви);
- строк кредитування 1462 дні, тобто період з 28 жовтня 2021 року по 28 жовтня 2025 року (п. 3.1.2 Анкети-Заяви);
- кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на рахунок та її подальшого безготівкового переказу з рахунку згідно з дорученням позичальника (п. 3.1.2 Анкети-Заяви);
- ставка по кредиту (на строкову частину основного боргу) 0,01 % річних; ставка по кредиту (на прострочену частину основного боргу) 0,00001 % (п. 3.1.3 Анкети-Заяви);
- щомісячна комісія (без ПДВ) 1675 гривень; плата за пропущення платежів: першого пропуску 350 гривень; другого (підряд) пропуску 350 гривень; третього (підряд) пропуску 400 гривень, четвертого (підряд) та кожного наступного пропуску - 400 гривень (п. 3.1.3 Анкети-Заяви).
28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 також підписала паспорт споживчого кредиту (продукт Кредитна карта КОКО-КЕШ), відповідно до якого сума кредиту 42 000 гривень; строк кредитування 48 місяців, мета отримання кредиту споживчі потреби, процентна ставка 0,01 % річних; тип процентної ставки фіксована; щомісячна комісія 3,99 % (нараховується щомісячно на загальну суму кредиту на день видачі).
З розрахунку, представленого позивачем, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором станом на 09 червня 2025 року становить 87 733,41 гривень та складається з: 38 377,58 гривень заборгованість за тілом кредиту; 7, 63 гривень - заборгованість за відсотками; 49 348,2 гривень заборгованість за комісією.
25 липня 2024 року між АТ «Банк Форвард» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір №GL1N426202/1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «Банк Форвард» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, які зазначені в реєстрі боржників, який є додатком № 1 до договору про відступлення прав вимоги. Витягом з реєстру боржників до договору №GL1N426202/1про відступлення права вимоги підтверджено, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 300008404 від 28 жовтня 2021 року, що укладений між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а АТ «Банк Форвард» втратив такі права.
Суд відхиляє аргументи відзиву щодо відсутності в матеріалах справи доказів оплати первісному кредитору коштів за договором №GL1N426202/1про відступлення права вимоги. Копією платіжної інструкції від 23 липня 2024 року підтверджено проведення розрахунку між АТ «Банк Форвард» та ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал'за договором №GL1N426202/1про відступлення права вимоги.
Статус ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» як фінансової установи підтверджується наданими позивачем копіями документів: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Фінансова Компанія» Кредит-Капітал».
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (1 ст. 1056-1 ЦК України)
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України).
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Суд установив, що ОСОБА_1 , уклавши Кредитний договір, належним чином не дотримувалась графіку платежів, допустила виникнення заборгованості. На підтвердження факту отримання кредиту та на підтвердження розрахунку заборгованості позивачем долучено до матеріалів позову виписку по особовим рахункам позичальника ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Кредитного договору, як і договору про відступлення права вимоги. Зазначені договори недійсними не визнано.
Щодо розміру заборгованості.
Як уже встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі Кредитного договору отримала кредит у розмірі 42 000 гривень. Датою повернення кредиту визначено 28 жовтня 2025 року, процентна ставка - 0,01 % річних. Сума основного боргу, яка підлягає стягненню за кредитним договором, становить 38 377,58 гривень.
Умовами Кредитного договору також передбачено щомісячну комісію у розмірі 1675 гривень.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов'язаних із цим обмежень для банку.
На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (такий правовий висновок викладений в п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (такий правовий висновок викладений в п. 31.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19).
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункти 29-31).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Отже, суд дійшов висновку про нікчемність умов Кредитного договору щодо обов'язку відповідача сплачувати щомісячну комісію, а тому вимоги позову про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 49 348,2 гривень комісії до задоволення не підлягають.
ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заявляє до стягнення зі ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту 38 377,58 гривень та 7,63 гривень - заборгованість за відсотками. Ураховуючи суму кредиту, визначені Кредитним договором умови нарахування відсотків за користування кредитом, строк кредитування, перевіривши розрахунок заборгованості, який здійснений первісним кредитором, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у розмірі 38 385,21 гривень, з яких 38 377,58 гривень - тіло кредиту та 7,63 гривень - заборгованість за відсотками.
Розподіл судових витрат.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи висновок про часткове задоволення позову (43,75 % від ціни позову), суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача в користь позивача 1059,85 гривень судового збору
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу витрат до матеріалів справи додано Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0206, який укладений 02 червня 2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет».
З детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 09 червня 2025 року та акту №732 від 09 червня 2025 року, складеного АО «Апологет» на виконання Договору про надання правової (правничої) допомоги №0206 від 02 червня 2025 року, АО «Апологет» надає детальний опис наданих послуг у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 300008404 з боржника ОСОБА_1 , а саме: усна консультація клієнта щодо перспективи та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 годин 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години 00 хвилин; погодження правової позиції клієнта у справі 0 годин 30 хвилин; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 години 30 хвилин; подання заяви до суду від імені клієнта 1 штука. Усього 6 годин 30 хвилин.
Відповідно до копії Акту № 732 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) сума наданих послуг складає 7 000 гривень.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Оскільки розгляд справи за клопотанням представника позивача проводився без його участі та у порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для кредитних правовідносин, а також враховуючи ціну позову та часткове задоволення позову, сума витрат на правничу допомогу у цій справі підлягає зменшенню до 2000,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про банківське обслуговування фізичних осіб № № 300008404 від 28 жовтня 2021 року в розмірі 38 385 (тридцять вісім тисяч триста вісімдесят п'ять) гривень 21 копійку.
Стягнути зі ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1059 (одна тисяча п'ятдесят дев'ять) гривень 80 копійок судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код в ЄДРПОУ 35234236);
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Дата складення повного рішення 29 вересня 2025 року.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК