Справа №295/7637/25
Категорія 12
2-о/295/199/25
25.09.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючого - судді Стрілецької О.В.
за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.
представника заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою, поданою представником ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Житомирська міська рада, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,
І. Короткий зміст заяви:
Представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , договору дарування квартири, посвідченого 29.10.1997 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Лубяковою Галиною Михайлівною, зареєстрованого в реєстрі за №6754, прізвище якого в договорі вказано ОСОБА_4 .
Обгрунтовуючи вимоги заявник вказала, що за життя померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 29.10.1997.
27.01.2021 ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким все належне йому майно він заповів ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , набута ним на підставі договору дарування.
Разом з тим, згідно із заповітом та свідоцтвом про смерть прізвище заповідача « ОСОБА_5 », а в договорі дарування квартири його прізвище зазначено « ОСОБА_6 ».
У зв'язку з наявністю розбіжностей в написанні прізвища заповідача в заповіті та в свідоцтві про смерть з написанням прізвища в договорі дарування квартири заявник не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 .
ІІ. Процедура та позиції учасників розгляду справи
Відповідно до ухвали суду від 30.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні; витребувано з Житомирської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчену копію спадкової справи №105/2024, заведену після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.30).
14.07.2025 на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2025 державний нотаріус Житомирської державної нотаріальної контори направив копію спадкової справи (а.с. 33-91).
Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні 25.09.2025 вимоги підтримала та просила їх задоволити. Пояснила, що розбіжності в написанні прізвища ОСОБА_3 в договорі дарування з іншими документами виникли у зв'язку зі зміною ним прізвища.
Представник зазначила, що є колишньою дружиною ОСОБА_3 , помилки в написанні його прізвища виникали досить часто, оскільки існує чотири інтерпретації написання цього прізвища. В свідоцтві про їх шлюб його прізвище було вказане " ОСОБА_6 ", в трудовій книжці - " ОСОБА_5 ". Представник заявника зазначила, що після виходу на пенсію її колишній чоловік змінив прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_5 , оскільки в нього виникли складнощі в оформленні пенсійних виплат у зв'язку з відмінностями в написанні прізвища в трудовій книжці та паспорті, згідно з яким він був " ОСОБА_6 ". У зв'язку зі зміною прізвища він отримав новий паспорт, в якому прізвище було " ОСОБА_5 ", відповідно таке ж прізвище було в свідоцтві про розірвання шлюбу, в заповіті, в свідоцтві про смерть.
Додатково пояснила, що тривалий час вона перебувала у шлюбі із заповідачем, з яким вони проживали за адресою : АДРЕСА_2 . Квартира дійсно належала її колишньому чоловікові, яку він заповів її онуку ОСОБА_7 , якого виховав з народження. У зв'язку з розбіжностями в написанні прізвища ОСОБА_8 не може оформити спадкові права.
Представник Житомирської міської ради в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності заінтересованої особи.
Відповідно до ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 25.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
ІІІ. Законодавство, що підлягає застосуванню
За правилами ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду
Судом встановлено, щовідповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке складене російською мовою, вказано, що народився " ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , с. Иванковци, Житомирского района, отец - ОСОБА_10 , мать - ОСОБА_11 ", актовий запис № 35, складений 04.09.1946 (а.с.17).
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яке було видано повторно 13.11.2006 і складене українською мовою, вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_12 , с. Іванківці, Житомирського району, батько - ОСОБА_13 , мати - ОСОБА_14 , актовий запис № 35, складений 04.09.1946 (а.с. 18).
Зі змісту договору дарування, укладеного 29.10.1997, вбачається, що ОСОБА_15 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 16).
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_16 14.06.2001 уклав шлюб з ОСОБА_17 , після одруження подружжю присвоєно прізвище «Дітківські» (а.с.21).
Зі змісту Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб вбачається, що прізвище « ОСОБА_18 » було змінено на « ОСОБА_19 » (а.с. 22-24).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 07.04.2020 шлюб між ОСОБА_20 та ОСОБА_1 розірваний (а.с. 25).
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , який був виданий 13.02.2007 року, місце проживання ОСОБА_3 з 12.12.1997 зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 95).
27.01.2021 ОСОБА_19 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., зареєстрований в Реєстрі за № 1136, згідно зі змістом якого все належне йому рухоме майно, в тому числі грошові кошти, та нерухоме майно він заповів ОСОБА_2 (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 (а.с. 13).
З матералів спадкової справи № 105/2024, яка надійшла на запит суду, яка заведена до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що єдиним спадкоємцем після смерті спадкодавця, який прийняв спадщину, є ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 (а.с. 34-91).
26.11.2024 державним нотаріусом Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Центрально міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) Поліщуком А.І. ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , з тих підстав, що у заповіті, свідоцтві про смерть та договорі дарування квартири наявні розбіжності в написанні прізвища спадкодавця (а.с. 15).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зроблено висновок про те, що: «…у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.
В ухвалі Верховного Суду від 25.09.2025 у справі № 947/20044/23 вказано, що у порядку окремого провадження підлягає встановленню факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті, а не у будь-яких документах (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19.
Касаційний суд підкреслює, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів може бути, зокрема, зумовлене:
(а) помилкою у вказівці прізвища, ім'я, по батькові особи, тобто коли особа мала паспортний документ, але в договорі вказано інше прізвище аніж в паспортному документі. В такому разі існує можливість вирішити це питання в позасудовому порядку;
(б) отриманням після укладення договору паспортного документу, в якому вказане інше прізвище аніж в договорі. В цьому випадку відсутня можливість вирішити це питання в позасудовому порядку.
Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення представника заявника, суд дійшов висновку, що розбіжності в написанні прізвища в договорі дарування квартири від 29.10.1997, в якому прізвище обдаровуваного вказано " ОСОБА_4 ", а в паспорті громадянина України, в свідоцтві про смерть, в яких прізвище вказано ОСОБА_3 , в заповіті, складеному ОСОБА_3 , виникли у зв'язку зі зміною ОСОБА_4 прізвища на ОСОБА_3 , отриманням нового паспорта, що підтверджується дослідженими і проаналізованими судом доказами.
Судом встановлено, що внести зміни та виправлення до документа, в якому виявлені неточності, немає можливості, оскільки особа, якою був укладений договір дарування померла, а новий паспорт їй був виданий після укладення договору дарування, тому вирішити це питання в позасудовому порядку не вбачається за можливе.
Наявна розбіжність в написанні прізвища заповідача в договорі дарування від 29.10.1997 « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_5 », перешкоджає заявнику в реалізації права на отримання свідоцтва на спадщину за заповітом, іншим способом підтвердити такий факт не представляється можливим, а тому належність правовстановлюючого документа заявнику підлягає встановленню в судовому порядку.
За наведених обставин, заява про встановлення факту належності ОСОБА_3 договору дарування від 29.10.1997 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 259, 315 - 319 ЦПК України, суд
Заяву задоволити.
Встановити факт належності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , договору дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 29.10.1997 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Лубяковою Галиною Михайлівною, зареєстрованого в реєстрі за №6754.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Представник заявника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_7 .
Заінтересовані особи: Житомирська міська рада, місцезнаходження: м. Житомир, майдан С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ: 13576954.
Повний текст рішення складений 30.09.2025.
Суддя О.В. Стрілецька