Справа №295/13279/25
2/295/4646/25
про залишення позовної заяви без руху
29 вересня 2025 року
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Стрілецька О.В.,
вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору незаконним
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати договір про відступлення права вимоги, укладений 03.02.2025 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в заяві повинен бути зазначений зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
За правилами ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Вказані вимоги позивачем не дотримані з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Сталою є практика Верховного Суду, яка передбачає, що при оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити ефективне поновлення порушеного права.
Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Позивач в позовній заяві просить застосувати спосіб захисту порушеного права шляхом визнання незаконним та скасування договору про відступлення права вимоги за розпискою, укладеною 29.04.2024 між ним та ОСОБА_2 .
Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивач в позовній заяві просить застосувати спосіб захисту порушених, на його думку, прав, який не передбачені положеннями ст. 16 ЦК України.
Нормами статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В позовній заяві, всупереч вимогам п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, відсутнє посилання на обставини, які б вказували на те, з порушенням яких вимог закону укладений договір про відступлення права вимоги від 03.02.2025.
Крім того, при зверненні до суду з цим позовом позивач посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", як учасник бойових дій, у зв'язку з чим суддя вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами про оспорювання правочину.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19.
Таким чином, у позивача, як в учасника бойових дій, відсутні пільги щодо сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, які виникають з договірних правовідносин.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимогу немайнового характеру про скасування договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн та надати суду відповідну квитанцію, а в разі, якщо позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до закону з інших правових підстав, необхідно зазначити підстави такого звільнення в позовній заяві (ч.4 ст. 175 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на те, що позивач подав позов, який не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення виявлених недоліків.
Керуючись ст.ст. 4, 175, 177 ЦПКУкраїни, суддя
Позовну заяву залишити без руху.
Встановити позивачу для усунення виявлених недоліків строк, що не перевищує 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання копії ухвали.
Копію ухвали невідкладно направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Стрілецька