Справа № 191/3831/24
Провадження № 2/191/1321/24
26 вересня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Прижигалінської Т.В.
за участю секретаря - Силкіної О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в режимі відеоконференції з власних технічних засобів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діють адвокат Ромась Анастасія Ігорівна та адвокат Лагода Олена Анатоліївна, до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав, -
Представник позивача, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з відповідачкою він перебував в зареєстрованому шлюбі з 24.09.2005 року. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 16.03.2021 року шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час син проживає з батьком, який за власний кошт самостійно виховує сина. Аліментів на утримання дитини він не отримує. З моменту розлучення й по цей час мати дитину не бачила взагалі. Ніякої матеріальної допомоги на утримання сина відповідачка не надавала і не надає по цей час, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з сином взагалі, тобто не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Син не отримує від матері жодного подарунку на День народження, жодної іграшки. Фактично відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, навіть не цікавилася його життям, не відвідувала і не відвідує його вдома, у Роздорському ліцеї Роздорської селищної ради. Відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов'язків. Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 .
Позивач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та пояснили обставини справи таким чином як вони викладені вище. Також позивач пояснив, що відповідачка інколи телефонує сину ОСОБА_4 , але він інколи їй не відповідав. Іноді відповідачка приїжджає до них додому, а саме, приблизно один раз на місяць, цікавиться ОСОБА_4 , розмовляє з ним, купувала речі ОСОБА_4 . Відповідачка проживає в м. Дніпро, але точної адреси йому не відомо. В 2022 році ОСОБА_4 знаходився 3 дні на лікуванні в стаціонарному відділенні, переніс операцію, але відповідачка не відвідувала сина в лікарні. В 2020 році відповідачка виїжджала за межі України приблизно на півроку. До служби у справах дітей із заявою про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов'язків він не звертався.
Від відповідачки до початку судового засідання простою поштовою кореспонденцією (на поштовому конверті зазначена адреса відправника: Дніпропетровська область Синельниківський район с-ще Роздори вул. Перемоги (Чкалова), 77) надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити. Крім того, судом вживалися заходи для виклику відповідачки в судове засідання, але повернувся поштовий конверт з відміткою пошти: «За закінченням терміну зберігання».
Представник третьої особи служби у справах дітей виконавчого комітету Роздорської селищної ради в судовому засіданні погодилася з позовними вимогами, оскільки в ході спілкування з відповідачкою по телефону остання пояснила, що між дитиною та роботою вона обирає роботу. Також вона неодноразово повідомляла відповідачку про засідання комісії, але вона відмовлялася, пояснюючи це тим, що для себе вона все вирішила. Від фельдшера відомо, що на прийом до нього ОСОБА_4 приводив постійно його батько. Зі слів вчителя ОСОБА_4 відомо, що він любить маму, завжди малює її, але ОСОБА_4 займається батько, мати лише один раз приходила в школу, коли ОСОБА_4 навчався в 2-му чи 3-му класі. Спілкуючись з ОСОБА_4 , він пояснював, що скучає за мамою. Але необхідно враховувати вікові здібності хлопця, а саме, що він ще не здатен об'єктивно оцінювати таке відношення матері.
В судовому засіданні малолітній ОСОБА_5 ОСОБА_4 пояснив, що проживає з батьком, навчається в 4-му класі, батько допомагає йому з уроками, вони разом проводять час. Він любить маму та хоче, щоб його мамою була мама ОСОБА_6 . Мама до нього інколи приїжджає, а саме, в понеділок, привозить йому цукерки, купувала для нього одяг для школи, інколи телефонує йому, а він телефонує їй. Мама казала, що забрати його не може, бо працює кухарем. Він спілкується з мамою у вайбері, мама запитує його як він навчається, як його справи. Він би хотів, щоб мама проживала з ними. Також йому відомо, що мама перераховувала батькові кошти, щоб батько купив йому подарунок на День народження.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_1 її двоюрідний брат. Коли ОСОБА_4 було 2-3 місяці, ОСОБА_8 уїжджала на заробітки, поверталася приблизно раз на 2 тижні, а в цей час батько знаходився з ОСОБА_4 . Відповідачка не займалася належними умовами для ОСОБА_4 , а саме, не водила ОСОБА_4 до лікаря, до школи, цим повністю займався батько.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 її рідний брат, а позивач її батько. Мати не приймає участі у вихованні ОСОБА_4 , вона це пояснює тим, що працює на території Дніпропетровській області та часто змінює місце роботи. Зі слів її дядька відомо, що мати може проживати то у подружок, то у її дядька, тобто постійного місця проживання вона не має. Вона з 2023 року проживає в м. Дніпро у зв'язку з навчанням та приїжджає додому на вихідні дні. Батько створює ОСОБА_4 всі необхідні та належні умови для навчання, проживання та виховання. Вважає, що мати не цікавиться та не хвилюється за ОСОБА_4 . Коли мати приїжджає до них додому, то знаходиться вдома протягом дня, бачиться з ОСОБА_4 , але робить вигляд, що допомагає йому з уроками.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представників, представника третьої особи, свідків та малолітнього ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
Згідно заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.03.2021 року шлюб між сторонами розірвано.
Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки Роздорської селищної ради Синельниківського району № 83 від 09.08.2024 року ОСОБА_3 , 2015 року народження, навчається у 4-му класі Роздорського ліцею Роздорської селищної ради Синельниківського району.
Згідно судового наказу Синельниківського міськрайонного суду від 30.04.2025 року з ОСОБА_2 , 1985 р.н., стягнуто на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 24.04.2025 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини Служби у справах дітей виконавчого комітету Роздорської селищної ради, затвердженого рішенням виконкому Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області № 118 від 16.09.2024 року, мати малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 не проживає з сином з моменту розлучення з ОСОБА_1 . Дитина постійно проживає з батьком, який самотужки за власний кошт виховує сина, аліментів на утримання дитини від матері не отримує, проводить з сином багато часу, піклується про нього, тоді як мати ігнорує сина, не перебуває поруч з ним протягом тривалого часу - настільки тривалого, що хлопчик починає відчувати себе самотнім. Крім того, під час коротких розмов по телефону ОСОБА_6 не звертала на сина належної уваги, не цікавилася його життям. ОСОБА_4 протягом року переніс декілька операцій, про нього турбувався батько, а мати в даній ситуації ігнорувала потреби дитини в лікуванні. Під час телефонної розмови з гр. ОСОБА_10 , яка на даний час проживає в м. Дніпро, вона повідомила, що згодна на позбавлення батьківських прав, бо вибрала в своєму житті роботу. У зв'язку з цим доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована, але не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , по відношенню до її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.2,3,4,5 ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону ( ч.6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до вимог ст. 164 Сімейного Кодексу України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19.12.2008р.) визначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справ, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р. №3 ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 1 ст.18 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
КЦС ВС своєю постановою від 23 грудня 2020 року справа № 522/21914/17 виснував, що звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, позивач посилалась, зокрема, на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Питання ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК) підлягає оцінці і дослідженню у кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.
Згідно ч. 5, ч. 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Судом встановлено, що відповідачка не притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність винної поведінки ОСОБА_2 та свідомого нехтування нею своїми обов'язками по відношенню до сина ОСОБА_4 . Крім того, враховуючи інтереси дитини, які повинні переважати над інтересами батьків, заслуговують на увагу надані суду пояснення малолітнього ОСОБА_3 , з яких встановлено, що він любить свою маму та бажає, щоб вона залишалася його матір'ю, вона спілкується та цікавиться ним, тобто між ними тривають відносини як між матір'ю та сином. Крім того, з пояснень самого позивача вбачається факт спілкування відповідачки з сином ОСОБА_4 та виявлення нею інтересу до нього як до своєї дитини. Що стосується поведінки відповідачки по відношенню до ОСОБА_4 , про яку висловилися свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , а саме, що вона не проявляє належної та необхідної турботи, то суд, враховуючи пояснення самого ОСОБА_4 та позивача, оцінює таку її поведінку не як систематичну та постійну. Наданий стороною позивача судовий наказ про стягнення аліментів з відповідачки на утримання малолітнього ОСОБА_3 , виданий Синельниківським міськрайонним судом 30.04.2025 року, не є беззаперечним доказом того, що відповідачка свідомо нехтує своїми обов'язками. Також необхідно зазначити, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Синельниківського міськрайонного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів під час судового розгляду даної справи і лише після того, як судом у позивача з'ясовувалося питання щодо наявності у відповідачки обов'язку сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина.
Згідно ч. 1, ч. 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно заяви від відповідачки про визнання позову вона повністю визнає заявлені у позові вимоги, оскільки дитиною не займається, а займається виключно батько, про що вона також повідомила орган опіки. Але, враховуючи встановлені судом обставини щодо дійсних відносин між ОСОБА_11 та його матір'ю ОСОБА_2 , таке визнання позову не може бути розцінене судом як єдина підстава для позбавлення відповідачки батьківських прав. Крім того, викликає сумнів щодо складання та направлення до суду даної заяви про визнання позову особисто відповідачкою, оскільки з досліджених матеріалів справи та з пояснень позивача, свідків та малолітнього ОСОБА_3 встановлено, що відповідачка не проживає за зареєстрованою адресою: АДРЕСА_1 , а проживає в м. Дніпро, тоді як на поштовому конверті адреса відправника цієї заяви вказана як: АДРЕСА_1 .
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини в частині дійсних відносин між матір'ю та її дитиною, висновок служби у справах дітей та пояснення в судовому засіданні представника служби у справах дітей є недостатньо обґрунтованими, оскільки не містять жодних підстав, передбачених ст. 164 СК України, та є такими, що суперечать інтересам малолітнього ОСОБА_3 , а тому суд не може з ними погодитися.
Таким чином, аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд зважує на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість цієї дитини, а тому в даному випадку застосування цього заходу як крайньої міри впливу не буде відповідати найкращим інтересам та захисту прав малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За таких обставин, викладені в позовній заяві доводи не знайшли свого повного підтвердження в ході судового розгляду, а встановлені у даній справі обставини у своїй сукупності не підтверджують навмисне та свідоме ухилення відповідачкою від виконання обов'язків по вихованню свого малолітнього сина.
З огляду на вищевикладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 150, 164, 166 Сімейного Кодексу України, ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», п.15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст.3,18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року та керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 78, 141, 206, 259, 263, 264 ЦПК України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діють адвокат Ромась Анастасія Ігорівна та адвокат Лагода Олена Анатоліївна, до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав, відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 03.10.2025 року.
Суддя Т. В. Прижигалінська